ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 922/6436/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна"на постанову від 04.04.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/6436/15 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт"провизнання недійсним договору За участю представників сторін:

Від позивача - Савченко В.А. (дог. від 20.01.16)

Соловей Ю.А. (ордер від 29.06.16)

Від відповідача - 1) Шамраєв М.Є. (дов. від 23.03.16)

Багнюк І.В. (дов. від 16.05.16)

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовом до ТОВ "Торгівельний Дім "Агросвіт" та ТОВ "Новаагро Україна" про визнання недійним договору №6-ВПВ від 31.08.2015 про відступлення права вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2016 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 31.08.2015 за №6-ВПВ, укладений між відповідачами - ТОВ "Торгівельний Дім "Агросвіт" та ТОВ "Новаагро Україна".

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у складі: Потапенко І.В., Гребенюк Н.В., Слободін М.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Новаагро Україна" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 31.08.2015 між ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" та ТОВ "Новаагро Україна" укладено договір №6-ВПВ про відступлення права вимоги (про заміну кредитора).

Згідно умов п.1.1. цього договору первісний кредитор ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" відступає право вимоги, а новий кредитор ТОВ "Новаагро Україна" набуває право вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки, визначені договором.

Відповідно до п.1.2. договору його предметом є відступлення права вимоги первісного кредитора ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" до ТОВ Агропромислова Асоціація "Агросвіт" належного виконання всіх зобов'язань, у тому числі поставки товару або повернення попередньої оплати, сплати штрафних санкцій та інших зобов'язань, що існують на дату укладання договору про відступлення права вимоги та виникнуть у майбутньому за наступними договорами, укладеними між ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" та ТОВ Агропромислова Асоціація "Агросвіт":

1.2.1. договору поставки № 2711МП2 від 27.11.2014 та додаткових угод до нього;

1.2.2. договору поставки № 0728МП від 28.07.2014 та додаткових угод до нього;

1.2.3. договору поставки № 0530МП від 30.05.2014 та додаткових угод до нього;

1.2.4. договору поставки № 0627МП від 27.06.2014 та додаткових угод до нього;

1.2.5. договору поставки № 1312-16М від 16.12.2013 та додаткових угод до нього.

Згідно п.1.3. договору новий кредитор ТОВ "Новаагро Україна" набуває право вимагати від боржника ТОВ Агропромислова Асоціація "Агросвіт" виконання умов основних договорів разом із додатковими угодами в розмірі, строки та порядку, які визначені в основних договорах та додаткових угодах до них. Право вимоги переходить до нового кредитора з 01 вересня 2015 року.

Відповідно до п.1.4. договору загальний розмір права вимоги, який передається за цим договором становить 59 612 746 гривень, в тому числі:

-за договором поставки № 2711МП2 від 27.11.2014 - 15 300 000 грн.;

-за договором поставки № 0728МП від 28.07.2014 - 2 000 000 грн.;

-за договором поставки № 0530МП від 30.05.2014 - 10 250 грн.;

-за договором поставки № 0627МП від 27.06.2014 - 22 000 000 грн.;

-за договором поставки № 1312-16М від 16.12.2013 - 10 062 746 грн.

Згідно п. 2.1. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що новий кредитор ТОВ "Новаагро Україна" здійснює з первісним кредитором ТОВ "ТД "Агросвіт" розрахунок за відступлення права вимоги шляхом переказу новим кредитором грошових коштів в розмірі 59612746 грн. 00 коп. на рахунок первісного кредитора, за реквізитами, вказаними в п.7 даного договору.

ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" посилаючись на те, що цей договір від імені ТОВ "ТД "Агросвіт" укладено директором ОСОБА_11 з перевищенням наданих йому повноважень, а саме, за відсутністю попередньої згоди загальних зборів учасників Товариства відповідно до їх виключної компетенції, визначеної в п. 4.3. Статуту Товариства, відсутність наступного схвалення цього правочину з боку Товариства 5 в особі уповноваженого органу та обізнаність про обмеження повноважень у зазначеної особи з боку іншої сторони ТОВ "Новаагро України", звернулось до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ч. 3 цієї статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відповідно до 3.4. цієї Постанови наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Господарські суди попередніх інстанцій при задоволенні позову виходили з того, що спірний договір з боку ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" укладено директором ОСОБА_11 з перевищенням ним своїх повноважень, а саме в порушення пп. 5 п. 4.3. статуту Товариства на укладення цього правочину не отримано погодження загальних зборів учасників Товариства відповідно до виключної компетенції цього органу.

При цьому судами не надано оцінки твердженню відповідача про наступне схвалення правочину, оскільки сторони договору вчинили дії на його виконання, які полягали у сплаті ТОВ "Новаагро Україна" та прийнятті ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" визначеної Договором плати в сумі 59 612 746 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом ст.ст. 1, 2 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Господарськими судами попередніх інстанцій не дано оцінки твердженню ТОВ "Новаагро Україна" про невстановлення фактів, які свідчать про порушення прав позивача, та не з'ясовано чи порушені права позивача внаслідок укладення спірного договору.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" задовольнити частково.

Постанову від 04.04.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/6436/15 господарського суду Харківської області та рішення від 10.02.2016 господарського суду Харківської області скасувати, справу №922/6436/15 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко