ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 922/149/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Міськелектротранссервіс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.04.16у справі№922/149/16господарського судуХарківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доКомунального підприємства "Міськелектротранссервіс"простягнення сумиза участю представників від:позивачаСолдатенко А.М. (дов. від 25.04.16)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" про стягнення 229 481,46 грн. пені, 3% річних на суму 13 680,19 грн. та 9 331,85 грн. інфляційних, на загальну суму заборгованості - 252 493,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електроенергії від 19.03.12 №37.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.16 у справі №922/149/16 (суддя Лавренюк Т.А.), позов задоволено частково: стягнуто 114 740,73 грн. пені, 13 680,19 грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 9 331,85 грн. та пені у розмірі 114 740,73 грн. відмовлено. Таким чином, пеню зменшено на 50%, а у задоволенні інфляційних відмовлено повністю.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Пелипенко Н.М., судді: Ільїн О.В., Камишева Л.М.,) рішення місцевого суду змінено у частині стягнення пені. Стягнуто 172 111,10 грн. пені, отже збільшено розмір стягнення пені до 75%. В іншій частині рішення залишити без змін.

Не погоджуючись із судовими актами у частині збільшення розміру стягнення пені до 75%, тобто до 172 111,10 грн., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 101, 107-11011 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у цій частині судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Позивач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.03.12 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" укладено договір про постачання електроенергії №37, за умовами якого позивач зобов'язався постачати електроенергію в обсягах визначених договором, а відповідач своєчасно оплачувати її вартість. Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі. Оскільки з боку відповідача за період: лютий 2015 року по травень 2015 року та у період: серпень 2015 року по вересень 2015 року було допущено порушення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу пеню на суму 229 481,46 грн., 3% річних на суму 13 680,19 грн. та інфляційних на суму 9 331,85 грн.

Місцевим судом вищевказані фінансові нарахування визнані обґрунтованими частково, щодо нарахування 13 680,19 грн. 3% річних. Що стосується задоволення вимог по інфляційним, то судом першої інстанції відмовлено у їх задоволенні, оскільки у результаті перевірки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при обчисленні розміру інфляційних замість індексу інфляції за липень 2015 року, який становив менше одиниці (0,99), було враховано індекс інфляції за червень 2015 року (1,004), через що за липень 2015 року розмір інфляційних нараховано неправомірно, а тому підстав задоволення позову у цій частині не вбачається.

Частково погоджуючись із судовим актом місцевого суду, суд апеляційної інстанції частково змінив належну до стягнення суму пені, збільшивши її розмір до 75%. Свою позицію мотивував тим, що пеня стягнута судом першої інстанції на суму 11 4740,73 грн. може не відповідати заподіяним позивачу неналежним виконання умов договору збитків. Крім того, не взято до уваги інтереси позивача та наслідки несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електроенергії від 19.03.12 №37.

Судові акт апеляційної інстанції оскаржується лише у частині стягнення пені у розмірі 75% від заявленої позивачем, у решті постанова апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не є предметом перегляду у касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції вірними, зважаючи на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, діюче законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань. Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом. При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

У даному випадку судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що пеня у сумі 114 740,73 грн. може не відповідати заподіяним позивачу неналежним виконання умов договору збиткам. Крім того, місцевим судом не взято до уваги фінансове становище позивача, інтереси позивача та наслідки несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про постачання електричної енергії від 19.03.12 №37.

Зважаючи на таке, Харківським апеляційним господарським судом правомірно стягнено 75% від заявленої суми пені.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.16 по справі №922/149/16 підлягає залишенню без змін, оскільки вона винесена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.16 у справі №922/149/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак