ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 916/376/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівСибіги О.М., Грейц К.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.04.16за скаргою Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"на дії 1)Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, 2)Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської областіу справі№916/376/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"доДержавної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"за участюГоловного управління Державної казначейської служби в Одеській області та Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської областіпростягнення 42 631,85 грн, визнання кредитором та зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Грейц К.В., розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" призначено на 30.06.16. Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.06.16 №08.03-04/2371 у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Сибіга О.М., Грейц К.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" у січні 2015 року заявлений позов у якому позивач просив суд: стягнути з Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" заборгованість у сумі 42 631, 85 грн; зобов'язати комісію з припинення або ліквідатора Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" включити задоволені за цим позовом суми до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу інспекції; з метою забезпечення позову заборонити комісії з припинення або ліквідатору Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" складання проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу, а учасникам інспекції заборонити затвердження проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу до набрання законної сили рішення у справі за даним позовом та включення суми 42 631, 85 грн до ліквідаційного балансу інспекції або до набрання законної сили рішення про відмову у задоволенні позову. Позов мотивовано приписами 111, 112 Цивільного кодексу України та тим, що у порушення своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та комунальні послуги від 28.01.11 №29к відповідач не сплатив орендні платежі у сумі 42 631,85 грн за період з листопада 2012 року до жовтня 2013 року. Крім того позивач вказував, що оскільки з 05.10.12 Інспекція знаходиться у стані припинення, позивач направляв відповідачеві заяву про визнання кредитором на указану суму боргу, проте заява залишена без задоволення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.15 ухваленим суддею Никифорчук М.І., позов задоволено. Суд визнав, що ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від розгляду заяви позивача про включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

В порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 27.04.15 у даній справі.

Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт у вересні 2015 року звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про заміну сторони у справі, в якій просило замінити відповідача Державну установу "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на її правонаступника - Державну фітосанітарну інспекцію Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.15 ухваленою суддею Никифорчук М.І., відмовлено у задоволенні указаної заяви у зв'язку з передчасністю звернення.

У грудні 2015 року Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт", звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило суд: 1) визнати незаконними дії Управління казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, що полягають у відмові виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/376/15-г та у поверненні без виконання наказів господарського суду Одеської області від 27.04.15 в указаній справі; 2) зобов'язати суб'єктів оскарження - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області та Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області прийняти до виконання накази господарського суду Одеської області від 27.04.15 року у справі №916/376/15-г та безспірно списати з Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованість у сумі 45 676, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.16 ухваленою суддею Малярчук І.А., відмовлено Державному підприємству "Ізмаїльський морський торговельний порт" у задоволенні скарги на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі з виконання наказу суду від 27.04.15 у даній справі.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Діброви Г.І. - головуючого,суддів: Принцевської Н.М., Петрова М.С., постановою від 06.04.16, перевірену ухвалу місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" - без задоволення. Суд виходив з того, що на момент звернення скаржника з наказами суду до Управління Державної казначейської служби України, Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" не значилася в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів в 2015 році та рахунки зазначеної установи в управлінні Казначейства закриті, тобто зазначена установа не обслуговується в управлінні Казначейства, що унеможливлює договірне списання коштів. Судом зазначено, що повернення Управлінням Державної казначейської служби України в місті Одесі Одеської області листом від 13.11.15 року №06-13/615-3567 виконавчих документів без виконання не є неправомірною дією в розумінні норм статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 21.01.16 та постанову апеляційної інстанції від 06.04.16 у справі скасувати, і скерувати справу на новий розгляд. Скаржник вважає, що апеляційний суд помилково зазначив, що позивач оскаржує дії не належного органу. В порушення статей 32, 33, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України на думку скаржника, суд не розглянув незаконність дій Управління казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, щодо відмови виконання наказу суду та причин такої відмови. При цьому скаржник посилається на правову позицію Вищого господарського суду України викладену у справі №916/885/13. Висновки місцевого суду скаржник також вважає помилковими та такими що не відповідають приписам статті 62 Господарського процесуального кодексу України та частині 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Від сторін у даній справі відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування обома господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами з'ясовано, що Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" 02.07.15 звернулось до Відділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження. За результатами розгляду заяви, постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 10.07.15 ВП №48074956 та ВП №48075140 відмовлено у прийнятті до провадження наказів Господарського суду Одеської області від 27.04.15 у справі №916/376/15-г. Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт", листом від 21.08.15 №03-07/33/241 вищевказані накази направило на виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, яке перенаправило їх за належністю до Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі Одеської області. Листом Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі Одеської області від 04.09.15 №13-35/181-2656 виконавчі документи були повернуті стягувачу в зв'язку з тим, що Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" не значиться в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів в 2015 році та рахунки зазначеної установи в Управлінні казначейства закриті. Заявою Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" від 05.11.15 №03/07/33/319 накази направлені на виконання до органу казначейства. Листом Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі Одеської області від 13.11.15 №06-13/615-3567 оригінали наказів повернуті позивачу з посиланням на те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом казначейства. Повернення без виконання наказів і стало підставою для звернення позивача до суду зі скаргою в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України у якій позивач просив: 1) визнати незаконними дії Управління казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, що полягають у відмові виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/376/15-г та у поверненні без виконання наказів господарського суду Одеської області від 27.04.15 в указаній справі; 2) зобов'язати суб'єктів оскарження - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області та Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області прийняти до виконання накази господарського суду Одеської області від 27.04.15 у справі №916/376/15-г та безспірно списати з Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованість у сумі 45 676, 85 грн. Апеляційна інстанція розглядаючи указану заяву підтримала висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги, з мотивів звернення скаржника з наказами суду до Управління Державної казначейської служби України, Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" коли боржник не значився в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів в 2015 році та рахунки зазначеної установи в управлінні Казначейства закриті, тобто зазначена установа не обслуговується в управління Казначейства, що унеможливлює договірне списання коштів. Проте такі висновки судова колегія Вищого господарського суду України визнає передчасними.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії органу Казначейства, стягувач посилався, зокрема, на те, що його виконавчий документ та документи на безспірне списання коштів з рахунків боржника було повернуто незаконно, зокрема з порушенням положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845. Однак господарські суди обох інстанцій обмежились констатацією того, що в органах Казначейства не обліковуються рахунки Державної інспекції з карантину рослин по Одеській області. Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: - не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки. Отже, наведений у підпункті 1 пункту 9 Порядку виконання рішень перелік тих чи інших обставин, що можуть бути підставою повернення виконавчого документу стягувачеві, не є вичерпним. Разом з тим, інші підстави мають бути чітко встановлені будь-якою правовою нормою, і підстави ці підлягають лише обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суди у судових рішеннях не навели норму, яка б дозволяла органу Казначейства не виконувати остаточне рішення та повернути виконавчий документ, якщо у боржника - державної установи внаслідок його злиття з іншою державною установою відсутні рахунки в органах Казначейства. Відповідно до частини 5 статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства відноситься обов'язковість рішень суду. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. В контексті цієї норми суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки підставі, яка була визначена Головним управління Державної казначейської служби України в місті Одесі Одеської області у листі про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами Казначейства. Суди не визначили, яким тоді іншим територіальним органом Казначейства або взагалі іншими органами, установами, організаціями чи посадовими особами, підлягає виконанню виконавчий документ у цій справі. Відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2, 7 пункту 5 Порядку виконання рішень органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Як вже зазначалось, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державна установа, здійснюється згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Цим Порядком не урегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження у разі вибуття цієї особи з відносин, щодо яких виник спір. Але заміну сторони унормовано приписами статті 25 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", який за схожістю правовідносин підлягає застосуванню за аналогією й до відносин виконання рішення суду в органах Казначейства. Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи були органом Казначейства вжиті всі можливі заходи для належного виконання виконавчого документа, що свідчить про порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи. Окрім того судами обох інстанцій не розглянута вимога скаржника-позивача про зобов'язання суб'єктів оскарження - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області та Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області прийняти до виконання накази господарського суду Одеської області від 27.04.15 у справі №916/376/15-г. Відтак доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Ураховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були установлені судом першої та апеляційної інстанції, скарга підлягає передачі на новий розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись приписами статей 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.16 у справі №916/376/15-г та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.16 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді: О.Сибіга

К.Грейц