ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2016 року Справа № 911/4457/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівХодаківської І.П., Коробенка Г.П.,розглянувши матеріали касаційної скарги Тетіївської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.16у справі№911/4457/15 Господарського суду Київської областіза позовомПідприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілкидоТетіївської міської радипровизнання недійсним рішенняУхвалою Вищого господарського суду України від 06.06.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Поляк О.І., розгляд касаційної скарги Тетіївської міської ради призначено на 30.06.16. Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.06.16 №08.03-04/2368 у зв'язку з відпусткою суддів Гоголь Т.Г. і Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Ходаківська І.П., Коробенко Г.П.
У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Ситенок О.Д. - за дов. від 24.06.16;
від відповідача: Гричанюк О.І. - за дов. від 11.01.16;
Тітов А.І. - за дов. від від 22.03.16.
Підприємством споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки у жовтні 2015 року заявлений позов до Тетіївської міської ради про визнання недійсним рішення Тетіївської міської ради від 25.09.15 № 1058. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірне рішення порушує його права як землекористувача, оскільки не визнає право постійного землекористування набутого останнім на підставі державного акта від 23.02.99 ІІ-КВ №001582. Позивач не надавав згоди на вилучення у нього земельної ділянки. Позов мотивовано приписами статей 95, 116, 123, 141, 149, 151, 152 Земельного кодексу України, статей 25, 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.16, ухваленим суддею Подоляк Ю.В., у позові відмовлено повністю. Господарський суд визнав, що спірне рішення Тетіївської міської ради не стосується прав чи охоронюваних законних інтересів позивача. Оскаржуваним рішенням Рада припинила право користування земельною ділянкою та вилучила земельну ділянку загальною площею 2,0 га на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві у Дирекції Тетіївського колгоспного ринку та визнала державний акт від 23.02.99 ІІ-КВ №001582 виданий на ім'я Тетіївського ринку Київської облспоживспілки недійсним. Рішення обґрунтоване приписами статей 1, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Чорної Л.В., суддів: Кропивної Л.В., Дідиченко М.А., постановою від 05.04.16, перевірене рішення місцевого суду скасував з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Суд визнав, що Київським апеляційним господарським судом при розгляді іншої справи №911/5314/14 встановлено, що Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, Колгоспний ринок Тетіївської райспоживспілки, Тетіївський колгоспний ринок, Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації є однією юридичною особою, назва якої та організаційно-правова форма неодноразово змінювалися. Окрім того, суд установив, що у підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, як правонаступника Тетіївського ринку Київської облспоживспілки, виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою розташованої за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72 на підставі Державного акта на право постійного користування землею. Відтак суд визнав недійсним рішення Тетіївської міської ради від 25.09.15 № 1058, як таке, що порушує права позивача як землекористувача та прийняте з порушеннями статей 15, 16, 89 Цивільного кодексу України, статей 141, 152 Земельного кодексу України.
Тетіївська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями, у яких просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не досліджено докази відсутності порушеного права позивача, оскільки останній не є тією ж юридичною особою, що і користувач спірною земельною ділянкою. Відтак Рада вважає, що апеляційним судом невірно застосовані приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що постанова апеляційного господарського суду була ухвалена у незаконному складі суду. Окрім того вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд порушив приписи статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України.
Від Підприємством споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіон споживспілки відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.
Апеляційною інстанцією установлено, що Тетіївською міською радою прийнято рішення від 25.09.15№1058 про: 1. Затвердження висновку депутатської комісії Тетіївської міської ради від 18.09.15 створеної на підставі розпорядження Тетіївського міського голови від 06.02.15 №8 щодо встановлення законності користування земельною ділянкою на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві; 2. Припинення права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки загальною площею 2,0 га на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві у Дирекції Тетіївського колгоспного ринку; 3. Проведення інвентаризації будівель і споруд, які знаходяться на земельній ділянці на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві і надання дозволів власникам вказаного нерухомого майна на оформлення права користування земельними ділянками для обслуговування нерухомого майна (об'єктів торгівлі). 4. Віднесення невикористаної площі земельної ділянки вільної від забудови на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві до земель запасу Тетіївської міської ради. 5. визнання недійсним Державного акта від 23.02.99 ІІ-КВ №001582 на ім'я Тетіївського ринку Київської облспоживспілки; 6. Заборону власникам торгових об'єктів (точок) будь-якої форми власності, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві, сплачувати кошти за торгові місця до визначення належного землекористувача даної земельної ділянки.
Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 15 Цивільного кодексу України унормовує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами статей 141, 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Крім того, відповідно до приписів статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Пунктом 10 статті 149 Земельного кодексу України унормовано, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову про задоволення позову, вірно виходив з того, що предметом доказування у даній справі є установлення того, чи є позивач власником земельної ділянки або землекористувачем та чи порушує його права як власника чи землекористувача оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до статей 81, 82 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. Чинний земельний кодекс не містить визначення терміну землекористувач, однак зазначене поняття в даному кодексі використовується у контексті таких інститутів як постійне користування земельною ділянкою, оренда земельної ділянки, земельний сервітут, тощо. Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності. Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Крім того, згідно зі статтею 1021 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. З наведеного вище убачається, що особа визнається власником земельної ділянки або землекористувачем та набуває, зокрема, право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав на землю, у разі закріплення за такою особою земельної ділянки на підставі приписів закону, договору чи рішення суду. Обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку передбачений статтею 152 Земельного кодексу України поширюється на власників земельної ділянки або землекористувача. Отже, саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Апеляційним судом при розгляді справи встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.15 у справі №911/5314/14 апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 22.04.15 у справі № 911/5314/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Приймаючи постанову Київським апеляційним господарським судом установлено набуття підприємством споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки права користування на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72. Рішенням виконкому Тетіївської районної ради від 01.03.71 дозволено дирекції колгоспного ринку будівництво нового ринку у м. Тетіїв по вул. Будьонного на земельній ділянці площею 2 га. та зобов'язано оформити дану земельну ділянку. Дирекцією Тетіївського колгоспного ринку 23.07.74 видано Державний акт на право постійного землекористування земельною ділянкою розміром 2,0 га. Постановою ЦК Компартії України і Ради міністрів Української РСР №124 від 14.04.87 в "Про поліпшення роботи колгоспних ринків" вирішено Міністерству торгівлі УРСР передати в установленому порядку протягом ІІ кварталу 1987 року колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації. Передачу колгоспних ринків провадити безоплатно. Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 05.05.87 №143 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" вирішено передати в установленому порядку протягом ІІ кварталу 1987 року облспоживспілці об'єднану дирекцію колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами. Актом безоплатного приймання-передачі обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків Управління торгівлі Київського облвиконкому від 23.07.87 проведено передачу колгоспних ринків Київській облспоживспілці. Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 05.02.88 № 13 "О совершенствовании структуры рынков" Тетіївський колгоспний ринок передано у тимчасове користування Тетіївській райспоживспілці. Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини 4 статті 37 Закону України "Про кооперацію" у справі про захист права власності організації споживчої кооперації, від 11.11.04 № 16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів. Статут Колгоспного ринку 29.03.95 зареєстровано у виконкомі Тетіївської районної ради народних депутатів, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код 01561166, що сьогодні є кодом Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки. Постановою правління Київської облспоживспілки від 18.09.97 №151 створено при облспоживспілці госпрозрахункове об'єднання ринків з підпорядкуванням його правлінню облспоживспілки, зобов'язано правління райспоживспілок провести передачу в підпорядкування об'єднання всіх ринків споживчої кооперації області, а також затверджено комісію для передачі-прийому ринків та відповідний графік. Відповідно до акта приймання-передачі від 21.10.97 Колгоспний ринок було передано до Київського обласного об'єднання ринків Київської облспоживспілки. Окрім того, на створення (передачу) науково-технічної продукції укладено договір від 19.11.97 №135, відповідно до якого, за замовленням, Тетіївського колгоспного ринку СП ПИ "Укооппроект" була розроблена технічна документація для складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Тетіївського ринку Київської облспоживспілки по вул. Будьонного, 72 в м. Тетіїв Київської області та передана замовнику. Постановою правління Київської облспоживспілки від 15.12.97 №208 "Про затвердження статутів ринків", затверджено статути ринків, які перейшли у підпорядкування облспоживспілки, в тому числі і Тетіївського, та зобов'язано директорів ринків провести реєстрацію або перереєстрацію всіх нормативних документів, що стосуються діяльності ринків. Тетіївською районною державною адміністрацією 27.01.98 зареєстровано нову редакцію статуту ринку та видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, з ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 01561166, тобто тим самим, який було надано юридичній особі при реєстрації статуту 29.03.95. Внаслідок вказаних дій, змінено назву юридичної особи з Колгоспний ринок на Тетіївський ринок Київської облспоживспілки. Тетіївському ринку Київської облспоживспілки 29.01.98 видано довідку № 606 про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 23.02.99 за №15 "Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вул. Будьоного, 72 в м. Тетієві Київської області" виконавчий комітет Тетіївської міської ради вирішив: 1) передати Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельну ділянку площею 1,77 га в межах фактичного землекористування, згідно матеріалів інвентаризації; 2) затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки Тетіївського міського ринку Київської облспоживспілки, виконані СППІ "Укоопроект"; 3) дати дозвіл Київському обласному кадастровому центру на виготовлення технічної документації та складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Тетіївського міського ринку Київської облспоживспілки. . Тетіївському ринку Київської облспоживспілки 13.04.99 видано Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний № 27. Постановою правління Київської облспоживспілки від 19.06.03 №7, п.7 "Про передачу власних підприємств" право кооперативного управління ринками, в т.ч. Тетіївським, передано Київській регіональній спілці споживчої кооперації та зобов'язано керівників переданих підприємств внести необхідні зміни і доповнення у власні статути, провести роботу по їх перереєстрації, замінити печатки, кутові штампи, вивіски. Постановою правління Київської регіонспоживспілки від 27.09.05 №59 "Про затвердження статутів ринків Київської регіональної спілки споживчої кооперації" затверджено статут Тетіївського ринку та зобов'язано керівника забезпечити перереєстрацію статуту. Проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Тетіївський ринок Київської облспоживспілки від 24.03.06, унаслідок чого змінено назву даного підприємства на підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації. Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.10 у справі №21/002-10 було вирішено господарський спір між Підприємством споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації та Тетіївською міською радою про визнання недійсним рішення 55 сесії 5 скликання Тетіївської міської ради №790 від 04.12.09 про скасування рішення № 15 Тетіївської міської ради від 23.02.99, яким визнано недійсним рішення 55 сесії 5 скликання Тетіївської міської ради №790 від 04.12.09. Апеляційним судом установлено, що дане рішення набрало законної сили. Вказаним рішенням установлено, що у підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, як правонаступника Тетіївського ринку Київської облспоживспілки, виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72 на підставі Державного акту на право постійного користування землею виданого відповідно до рішення виконкому Тетіївської міської ради народних депутатів від 23.02.99 №15, а рішення № 790 порушує права позивача, як постійного землекористувача земельної ділянки. Апеляційний суд установив, що аналогічних висновки викладені господарським судом Київської області під час розгляду справи №19/062-09 у справі за позовом Тетіївської міської ради Київської області до підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації про скасування акта на право постійного користування землею. Рішенням господарського суду Київської області від 07.05.09 відмовлено у позові Тетіївській міській раді. Дане рішення також набрало законної сили. Відповідно до приписів статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №118, якою затверджено Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України", ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, упродовж усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Таким чином апеляційний господарський суд визнав, що при розгляді справи №911/5314/14 Київським апеляційним господарським судом установлено, що Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, Колгоспний ринок Тетіївської райспоживспілки, Тетіївський колгоспний ринок, Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації є однією юридичною особою, назва якої та організаційно-правова форма неодноразово змінювалися. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.15 №911/5314/14 касаційну скаргу виконавчого комітету Тетіївської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.15 у залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.15 у справі № 911/5314/14 залишено без змін. Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, у тому числі в їх мотивувальних частинах, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.11 у справі "Рисовський проти України" вказав, що скасування рішення сільської ради 1992 року про виділення заявнику земельної ділянки саме по собі не позбавило чинності належного заявникові Державного акта на право користування землею та не вплинуло на обов'язкову силу рішення суду 1994 року. Незрозуміло, чи становило це скасування "позбавлення" власності у розумінні статті 1 Першого протоколу. Проте ця дія, яка фактично анулювала юридичну підставу, на якій виникло первісне право заявника на землю, становила втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ін. Зокрема, щоб відповідати Конвенції, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника. Відтак посилання касаційної скарги на те, що позивач у даному спорі не є тією ж юридичною особою, що і користувач спірною земельною ділянкою спростовується текстом оскаржуваної постанови. Оскільки апеляційним судом установлено всі обставини, що входять до предмета доказування, висновок суду визнається правомірним.
Посилання касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки здебільшого стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції. Доводи скаржника про ухвалення постанови з порушенням приписів статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України та у незаконному складі суду, спростовується текстом постанови. Зокрема апеляційний суд зазначив, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.16 апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки прийнято до провадження. У судових засіданнях оголошувалась перерва17.02.16 та 23.03.16. Розпорядженням від 22.03.16 №09-52/389/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці. Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу суддів від 22.03.16 у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.16 апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки на рішення господарського суду Київської області від 12.01.16 зі справи №911/4457/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду. Оскільки у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, судом касаційної інстанції не виявлено порушення процесуальних прав скаржника, зокрема і щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Представники скаржника приймали участь у судових засіданнях апеляційного суду, відтак мали можливість у повній мірі скористатись своїми процесуальними правами. Відтак підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду і задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору покладається на скаржника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.16 у справі №911/4457/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Тетіївської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді І.Ходаківська
Г.Коробенко