ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 910/7908/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.16у справі№910/7908/14господарського судуміста Києваза позовомОСОБА_4доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету Українитретя особаТовариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт"провизнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити діїза участю представників від:відповідачаКлюсова Т.М. (дов. від 04.01.16)третьої особиФілімончук Г.М. (дов. від 28.04.16)

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 09.04.14 №47/01-р/к, яким провадження у справі по справі №60-01/07.12 закрито та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом розгляду адміністративною колегією АМКУ відповідної справи по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.16 (суддя

Прокопенко Л.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.), провадження у справі припинено, зважаючи на преюдиційне рішення у межах розгляду адміністративної справи, яким вже було визнано недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі 09.04.14 №60-01/07.12.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що станом на теперішній час відсутнє рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому відсутні правові підстави для застосування ч.1 ст.80 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_4 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 09.04.14 №47/01-р/к. (адміністративна справа №602-01/07.12).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.14, у справі №826/7006/14 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Припиняючи провадження у господарській справі №910/7908/14 суди попередніх інстанцій вказали на те, що оскільки існує преюдиційне рішення у межах розгляду адміністративної справи, щодо спірних правовідносин, то звернення з аналогічною позовною вимогою ОСОБА_4 до господарського суду міста Києва у межах розгляду цієї справи є підставою для припинення провадження у господарській справі, зважаючи на вимоги п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів обох попередніх інстанцій з огляду на наступне.

ОСОБА_4 звернулася до Антимонопольного комітету України із заявою від 30.03.12 про порушення Товариством співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" законодавства про захист економічної конкуренції, що полягає у нарахуванні протягом періоду з травня 2002 року по березень 2012 року, плати власникам квартир за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за необґрунтовано завищеними тарифами, розміри яких не відповідають розмірам тарифів, встановлених (погоджених) відповідними рішеннями виконкому Київської міськради (КМДА).

У той же час, постановою у справі Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.14, у справі №826/7006/14 встановлено, що дії відповідача з вищевказаного приводу були правомірними та законними, сума нарахована вірно, у позові відмовлено.

Частиною 3 ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У даному випадку, позивач і відповідач брали участь у розгляді справи №826/7006/14, тому встановлені у ній обставини є преюдиційними для даного спору.

Враховуючи, що дії відповідача, визнані адміністративними судами правомірно, підстав для розгляду спірних правовідносин господарськими судами не вбачається можливим.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони відхиляються судом, оскільки таким способом відповідач фактично вимагає ревізії судових актів в адміністративній справі №826/7006/14, використовуючи дану справу, як замасковану апеляцію на вищевказані судові акти адміністративного суду.

Оскарження судових актів після спливу значного періоду часу означало б вихолощення права, встановленого судовим рішенням, та порушувало б принцип правової впевненості (цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати повторного відкриття провадження просто з метою повторного розгляду справи і постановлення у ній нового рішення. Проста можливість існування двох точок зору на одне питання не є підставою для перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нелюбін проти Росії), про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини.

Згідно ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.06, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило у законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і у рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16 у справі №910/7908/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак