ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 910/26615/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаШевченко О.М., дов. від 12.04.16 Касянчук Л.М., дов. від 03.06.16відповідачаГришко В.П., дов. від 06.06.16 Бойков О.С., дов. від 20.06.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.03.16у справі№910/26615/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"про стягнення 71 739,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2016, у зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М., а також протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2016 для розгляду касаційних скарг у справі №910/26615/14 господарського суду міста Києва визначено колегію суддів у складі: Фролова Г.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" про стягнення 55383,83 грн. заборгованості, 7501,64 грн. інфляційних втрат, 2958,87 грн. - 3% річних, 356,74 грн. пені, 5538,38 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на послуги з водопостачання та водовідведення щодо оплати за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2015 (суддя Сташків Р.Б.) у справі №910/26615/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 6015,50 грн. заборгованості, 7501,64 грн. втрат від інфляції, 2958,87 грн. 3% річних, 356,74 грн. пені та 1827 грн. судового збору за подання позову. Припинено провадження у справі в частині стягнення 6996,69 грн. боргу. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано, зокрема, тим, що надання послуг з гарячого водопостачання не передбачено умовами укладеного між сторонами договору, сума заборгованості, заявлена позивачем, частково підтверджена матеріалами справи. Водночас судом ураховано, що частина заборгованості була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, а відтак провадження у справі в частині стягнення 6996,96 грн. підлягає припиненню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (судді: Мартюк А.І. - головуючий, Зубець Л.П., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/26615/14 змінено, викладено абзац 2 резолютивної частини в іншій редакції. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 13012,79 грн. заборгованості, 7501,64 грн. втрат від інфляції, 2958,87 грн. 3% річних, 356,74 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що господарський суд першої інстанції при винесенні рішення припустився арифметичної помилки, що призвело до безпідставного зменшення заборгованості відповідача на суму 6996,69 грн. В іншій частині перевірене судове рішення залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні з відповідача 35374,35 грн. основного боргу та 5538,38 грн. штрафу скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з позивача витрат за подання та розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджені матеріали справи та зміст укладеного між сторонами договору, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі в частині стягнення з відповідача 7501,64 грн. втрат від інфляції, 2958,87 грн. 3% річних, 356,74 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 2711,20 грн. втрат від інфляції, 600,27 грн. 3% річних та 131,00 грн. пені, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що враховуючи встановлений факт наявності заборгованості відповідача у розмірі меншому, ніж заявлено у позові, судом помилково не було здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням фактичної суми заборгованості станом на день звернення з позовом. Також заявником надані заперечення та письмові пояснення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" та вважає доводи відповідача щодо наявності підстав для перерахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних помилковими.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" надало заперечення на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та просить залишити її без задоволення, натомість задовольнити касаційну скаргу об'єднання.

В судовому засіданні 23.06.16 оголошувалась перерва на 30.06.16 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" було укладено договір №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65. Відповідно до пункту 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору. Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Пунктом 3.2 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Згідно з пунктом 3.3. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" 55383,83 грн. заборгованості по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та водовідведення води за період з 01.09.2011 по 30.06.2014, 7501,64 грн. інфляційних втрат, 2958,87 грн. - 3% річних, 356,74 грн. пені, 5538,38 грн. штрафу.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд зазначив про наявність у відповідача заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 6015,50 грн. Також суд визнав обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, наданий позивачем. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що господарський суд першої інстанції при винесенні рішення припустився арифметичної помилки, що призвело до безпідставного зменшення заборгованості відповідача на суму 6996,69 грн. В іншій частині перевірене судове рішення залишено без змін з тих же підстав.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно статті 21 цього Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, тощо.

Відповідно до статті 22 Закону виробник, зокрема, зобов'язаний: виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Частиною першою статті 26 Закону установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. При цьому істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахування розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Згідно із вищезазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Законом встановлений обов'язок оплатити послуги у повному обсязі, якщо споживач фактично користується ними.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з укладанням договору про надання послуг, до предмету дослідження входить з'ясування характеру наданих послуг, дослідження умов укладеного між сторонами договору, обсяг наданих послуг, порядок та умови здійснення розрахунків. Водночас, судами належним чином не з'ясовано, чи відповідає загальний розмір проведених відповідачем платежів вартості фактично наданих послуг протягом спірного періоду. Розрахунок суми боргу як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення, судами належним чином не перевірено. Враховуючи, що вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними, судові рішення у відповідній частині також не можна визнати обґрунтованими.

Водночас, саме на не з'ясування вказаних обставин, від яких залежить законність рішення у спорі, вказував Вищий господарський суд України у постанові від 17.09.2015 при скеруванні справи для нового розгляду.

За приписами частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Втім, зазначені приписи процесуального закону судом в повному обсязі не виконані.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

За таких обставин, доводи касаційних скарг частково підтверджені матеріалами справи. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційних скарг. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16 у справі №910/26615/14 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко