ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 903/1195/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівРогач Л.І., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16у справі№903/1195/15 Господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Феліз"провизнання договору про відступлення права вимоги та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсними та стягнення 363 612,96 грн Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Поляк О.І., розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" призначено на 30.06.16. Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.06.16 №08.03-04/2370 у зв'язку з відпусткою суддів Гоголь Т.Г. і Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Рогач Л.І., Сибіга О.М.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Кукулінська С.А. - за дов. від 23.11.15;

від відповідача: Коберський А.П. - за дов. від 31.12.15.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантро" у листопаді 2015 року заявлений позов про визнання нікчемним укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика", як первісним кредитором, договору про відступлення права вимоги від 05.05.15 №05/05-15/ВПВ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліз" за договором поставки від 21.10.14 №188/ГК; визнання недійсною з моменту укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.15, укладену між цими ж сторонами і застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 363 612, 96 грн, з яких: 153 549,60 грн заборгованості, 71 509,30 грн пені, 132 104,84 грн інфляційних нарахувань та 6449,22 грн 3% річних. Позов мотивовано тим, що договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору поставки від 21.10.14188/ГК, зокрема без погодження Товариством з обмеженою відповідальністю "Феліз" зміни кредитора. Також позивач вказував, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.15 у іншій справі №904/6344/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 153 549,60 грн заборгованості за договором відступлення права вимоги від 05.05.15 №05/05-15/ВПВ, у позові відмовлено повністю, з тих підстав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" не було отримано письмової згоди від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" щодо передачі прав та обов'язків постачальника за договором поставки від 21.10.14 №188/ГК Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантро". Позивач просив визнати недійсною і укладену на підставі договору про відступлення права вимоги угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за умовами якої визнавались погашеними вимоги позивача до відповідача за договором поставки від 19.11.14 №19-11-14, укладеної між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс". При цьому право вимоги до відповідача за договором поставки від 19.11.14 №19-11-14 позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" за договором про відступлення права вимоги від 25.02.15 №2502/15. Позов мотивовано приписами статей 203, 215, 216, 512, 516, 601, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.01.16, ухваленим суддею Сур'як О.Г., позовні вимоги задоволено. Суд установив, що відповідачем не було отримано письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" щодо передачі прав та обов'язків постачальника за договором поставки від 21.10.14 №188/ГК позивачеві. Оскільки даний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства та умов пункту 13.4 договору поставки від 21.10.14№188/ГК, суд визнав недійсними з моменту їх укладення: договір про відступлення права вимоги від 05.05.15 №05/05-15/ВПВ та укладену на його підставі угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.15. Також суд установив, що на день розгляду спору заборгованість відповідача становила 153 549,60 грн через порушення останнім умов договору поставки від 19.11.14 №1911-14 в частині сплати вартості отриманого товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс". Відтак суд задовольнив і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 71 509,30 грн пені за період з 04.12.14 до 23.06.15, 132 104,84 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2014 року до вересня 2015 року та 6449,22 грн 3% річних за період з 04.12.14 до 05.11.15. Суд керувався приписами статей 203, 207, 215, 216, 512, 516, 601, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 232 Господарського кодексу України

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Демидюк О.О., суддів: Савченко Г.І. , Павлюк І. Ю., постановою від 04.04.16, перевірене рішення місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" - без задоволення. При цьому, керуючись приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не прийняв наданий товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" адресований йому лист б/н від 30.04.15 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліз" Ковальчука Д.Ю., позаяк не установив причин, які б перешкоджали поданню цього листа до суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить рішення і постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник вважає, що суди неповно з'ясували всі обставини справи, зокрема щодо відсутності заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліз» на зміну кредитора за договором поставки. Зазначає скаржник, що лист за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліз» не було подано до першої інстанції з поважних причин, зокрема через залишення без задоволення клопотань Товариства про відкладення розгляду справи та оголошення перерви у судовому засіданні задля підготовки відзиву на позовну заяву. Також скаржник вважає, що суди мали витребувати справу господарського суду Дніпропетровської області №904/6344/15 для дослідження та надання відповідної оцінки матеріалам, що містяться в ній, а не застосовувати приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України та визнавати преюдиційними установлені обставини у справі №904/6344/15.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантро" отримано відзив на касаційну скаргу у якому Товариство просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін. Товариство зазначає, що при розгляді іншої справи №904/6344/15 представник скаржника неодноразово приймав участь у судових засіданнях, проте не надав спірний лист і рішення у справі №904/6344/15 до апеляційної інстанції не оскаржував. Вважає позивач висновки апеляційного суду у даній справі щодо відсутності перешкод у наданні спірного листа до суду першої інстанції обґрунтованими та законними. При цьому посилається на практику Вищого господарського суду України у справах №910/6252/13, №910/14631/15, №908/2802/15, №926/53/15, де також визнана законною відмова апеляційної інстанції прийняти додаткові докази не надані до суду першої інстанції без поважних причин.

Від інших сторін відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами при розгляді спору по суті установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" - Первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантро" - Новий кредитор 05.05.15 було укладено Договір про відступлення права вимоги №05/05-15/ВПВ за умовами якого відповідач відступив позивачу право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" виконання зобов'язань за Договором поставки від 21.10.14 №188/ГК, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фєліз". Передбачене право вимоги відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" визначене в сумі 153 549,60 грн з правом вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" сплати штрафних санкцій та інших платежів, передбачених Договором поставки від 21.10.14 №188/ГК і чинним законодавством. Відповідач надав позивачу копію повідомлення від 06.05.15 вих. №1/197 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" про відступлення права вимоги за Договором поставки від 21.10.14 №188/ГК та докази його направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз". Про зміну кредитора у Договорі поставки від 21.10.14 №188/ГК позивач також направляв на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" повідомлення про відступлення права вимоги від 15.05.15 вих. №15/05-15/П. Поряд з цим судами установлено і те, що пунктом 13.4. Договору поставки №188/ГК від 21.10.14 сторони передбачили, що жодна із сторін Договору не може передати свої права і зобов'язання, що випливають з нього або пов'язані з ним, третім особам без письмової на те згоди іншої сторони. Поряд з цим судами також установлено, що між позивачем і відповідачем була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.15 за умовами якої визнано погашеними вимоги позивача до відповідача за Договором поставки від 19.11.14 №1911-14, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" та відповідачем, отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" за Договором про відступлення права вимоги від 25.02.15 №2502/15, та вимоги відповідача до позивача за спірним Договором про відступлення права вимоги №05/05-15/ВПВ від 05.05.15 на загальну суму 153 549,60 грн.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У розумінні приписів наведених норм, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язані, сторони договору можуть домовитися про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, може бути підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, унормовані статтею 203 Цивільного кодексу України. Так, за приписами частини 1 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом статті 512 Цивільного кодексу України підставою заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. З аналізу наведених норм убачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить приписам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

У справі, що розглядається, судами установлено, що відступлення відповідачем, як первісним кредитором позивачеві своїх прав кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" можливе за письмової згоди боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз", проте такої згоди відповідач не отримав і відповідно не надав позивачеві. Окрім того, судами з'ясовано і те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.15 у іншій справі №904/6344/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" та залученого у якості відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 153 549,60 грн заборгованості за договором відступлення права вимоги від 05.05.15№05/05-15/ВПВ, у позові відмовлено повністю, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" не було отримано письмової згоди товариства з обмеженою відповідальністю "Фєліз" щодо передачі прав та обов'язків постачальника за договором поставки №188/ГК від 21.10.14 товариству з обмеженою відповідальністю "Сантро". Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Відтак визнається правомірним висновок судів попередніх інстанцій про визнання недійсними спірних договорів про відступлення права вимоги та, як наслідок, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Розглядаючи даний спір суди також установили, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" 25.02.15 був укладений Договір про відступлення права вимоги №2502/15, за яким позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" право вимоги від відповідача виконання зобов'язань за Договором поставки від 19.11.14 №1911-14, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" та відповідачем. Передбачене право вимоги позивача до відповідача визначене в сумі 324 600 грн з правом вимоги від відповідача сплати штрафних санкцій та інших платежів, передбачених Договором поставки від 19.11.14 №1911-14 і законодавством. Відповідно до Договору поставки Товариств з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" - Продавець зобов'язався передати у власність відповідача вугілля, а відповідач зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах і в строки, визначені цим Договором. Проте, всупереч умовам Договору поставки відповідач здійснив лише часткову оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Мірадоні Плюс" та з порушенням строків визначених спірним правочином. Судами установлено, що станом на 07.05.15 заборгованість відповідача становила 153 549,60 грн. Відповідно до пункту 6.4. Договору поставки за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. В зв'язку з установленим порушенням відповідачем умов договору поставки, суд задовольнив і вимоги позивача про стягнення 71 509,30 грн пені за період з 04.12.14 до 23.06.15, 132 104,84 грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2014 року до вересня 2015 року та 6449,22 грн 3% річних за період з 04.12.14 до 05.11.15 здійснивши перевірку їх нарахувань.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення і постанови у справі. Відповідно до вимог статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів має вирішуватися з урахуванням припису частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за яким додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Приймаючи додаткові докази, суд апеляційної інстанції має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Відтак посилання скаржника на те, що за змістом листа адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" від 30.04.15 б/н за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліз" Ковальчука Д.Ю. про те, що останнє не має заперечень та дає згоду на передачу свого боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" за договором поставки від 21.10.14 №188/ГК до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантро" визнаються судом неспроможними. Даний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліз» був наданий до суду апеляційної інстанції проте не був прийнятий оскільки суд визнав, що неможливість подання вказаного листа господарському суду Волинської області до вирішення справи по суті та існування такого на час розгляду спору Товариством не доведений. При цьому колегія суддів бере до уваги, що на двадцять першому аркуші першого тому справи знаходиться акт №2 приймання - передачі документів до договору про відступлення права вимоги з якого убачається, що передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантро" лише копія листа від 06.05.15 №1/197 та докази його скерування боржникові - Товариству з обмеженою відповідальністю "Феліз", тобто лист-згода Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліз" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантро" не передавався, а відтак і згадка про такий до оскарження рішення суду у справі відсутня. Доводи скаржника про порушення судами приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України також не знайшли свого підтвердження. Згідно з приписами статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування і задоволення касаційної скарги відсутні. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16 у справі №903/1195/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Л.Рогач

О.Сибіга