ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Справа № 916/2973/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскарги приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі№916/2973/14 господарського суду Одеської областіза позовомпершого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидоприватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивача: Військова академія, Кабінет Міністрів України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторонівідповідача: Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа ОСОБА_4,провизнання права державної власності та витребування майна,за участі представників сторін:

від ГПУ - Яговдік С.М.,

від Міністерства оборони України - Тужиков М.А.,

від ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" - Різун Н.О.,

від Кабінету Міністрів України - Харчук Р.І.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

28.07.2014 перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс" про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю НОМЕР_1 військового містечка №17, зареєстровану за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, та витребування цього майна у відповідача.

Справа розглядалась судами неодноразово.

16.09.2015 ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Д'яченко Т.Г.) припинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, мотивуючи непідвідомчістю господарським судам спорів у яких до суб'єктного складу входить фізична особа.

13.10.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу передано до суду першої інстанції для розгляду, мотивуючи тим, що позовні вимоги були заявлені лише до приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс", до фізичної особи ОСОБА_4 ж вимог заявлено не було, тому останнього на підставі ст.27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача.

08.02.2016 постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015, а справу передано до цього ж суду для розгляду.

10.03.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Будішевська Л.О., Величко Т.А., Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2015 скасовано, а справу передано на розгляд місцевого господарського суду, мотивуючи підвідомчістю цього спору господарським судам.

У касаційній скарзі ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, тому просили скасувати зазначену постанову, залишивши в силі ухвалу місцевого господарського суду від 16.09.2015, якою, за доводами заявника, правомірно припинено провадження у цій справі. Заявник зазначав, що позовні вимоги про визнання права власності та витребування нерухомого майна стосуються прав та інтересів ОСОБА_4, відтак повинні розглядатись у межах однієї справи судом загальної юрисдикції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Положеннями ст.ст.1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за участі у спорі суб'єкта господарювання; наявності між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Попередніми судовими інстанціями установлено, що власником спірного майна площею 55,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/1-А є приватне підприємство НВКТФ "Лідер-Люкс". Власником майна площею 56,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_4. Нежитлове приміщення за вказаними адресами є одним і тим же об'єктом нерухомості, що не оспорюється сторонами у справі. Йдеться про те, що об'єкт нерухомості має двох власників, одним із яких є фізична особа.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із висновками господарського суду Одеської області, який на підставі положень пункту 1 статті 80 ГПК України припинив провадження у справі через непідвідомчість господарським судам цього спору, оскільки позовні вимоги про визнання права власності та про зобов'язання передати спірне нерухоме майно Міністерству оборони України в рівній мірі зачіпають права та інтереси як приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс", так і фізичної особи ОСОБА_4. Тому останній повинен бути співвідповідачем у спірних правовідносинах.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено менший перелік засобів доказування у порівнянні із процесуальними кодексами інших юрисдикцій, зокрема, ЦПК України, що може вплинути на забезпечення одного з головних засад судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України - змагальність сторін, як процесуальну гарантію всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення, оскільки саме змагальність передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2015 щодо припинення провадження у справі та направляючи її для розгляду по суті, апеляційний господарський суд зазначені положення закону не врахував, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду від 16.09.2015 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "НВКТФ "Лідер-Люкс" задоволити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 скасувати, а ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2015 у справі №916/2973/14 - залишити в силі.

Головуючий суддяВ.Я. КарабаньСуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк