ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Справа № 914/4083/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 09.11.2015 р. (суддя Мазовіта А.Б.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. (судді: Желік М.Б., Гриців В.М., Костів Т.С.) у справі№914/4083/14 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Приватне підприємство "Укрєвробудпроект" про стягнення 5 272 698 грн. 45 коп. заборгованості за участю представників: від позивача Ванжула Я.В., довіреність б/н від 22.03.2016 р. Добродуб О.Я., довіреність б/н від 24.03.2015р.від відповідачаКулак І.О., довіреність б/н від 04.01.2016 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" (далі - ТОВ "Адвокат-Захист") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі - ТОВ "Яблуневий дар") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Укрєвробудпроект" (далі - ПП "Укрєвробудпроект") про стягнення заборгованості.

З урахуванням заяви ТОВ "Адвокат-Захист" про зменшення позовних вимог, розмір заявленої до стягнення заборгованості склав 5 272 698 грн. 45 коп.

Свої позовні вимоги ТОВ "Адвокат-Захист" обґрунтовує тим, що ТОВ "Яблуневий дар" повно та своєчасно не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого йому за договором купівлі-продажу №28/07 від 28.07.2011 р. товару, внаслідок чого у позивача, на підставі договору відступлення права вимоги №19.08.1.2014 від 21.08.2014 р., виникло право вимагати від відповідача сплати вказаної заборгованості.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2015 р. у справі №914/4083/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 272 698 грн. 45 коп. боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту існування боргу відповідача перед позивачем у визначеному розмірі та відсутності підстав для застосування строку позовної давності, з огляду на його переривання шляхом підписання запиту на підтвердження заборгованості.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, ТОВ "Яблуневий дар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р., рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про підтвердженість факту переривання строку позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "Яблуневий дар" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2016 р.

При цьому, на виконання вищевказаної ухвали, до початку судового засідання відповідачем було надано суду відповідні докази в підтвердження того, що Виконавчий директор ТОВ "Яблуневий дар" Т.С. Пилипенко, на момент звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, був уповноважений на вчинення відповідних дій від імені ТОВ "Яблуневий дар".

Одночасно, в поданій касаційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

В свою чергу, до початку судового розгляду справи представник позивача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити без змін судові акти, винесені господарськими судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.07.2011 р. між ПП "Укрєвробудпроект" (продавець) та ТОВ "Яблуневий дар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №28/07.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу ПП "Укрєвробудпроект" поставило відповідачу товар (яблука) на загальну суму 21 229 501 грн. 86 коп.

Однак, ТОВ "Яблуневий дар" здійснило оплату вартості товару лише у розмірі 15 105 764 грн. 05 коп. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, що були досліджені господарськими судами попередніх інстанцій.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що право вимоги по сплаті заборгованості за поставлений за відповідними накладними товар у розмірі 6 123 737 грн. 81 коп. перейшло від ПП "Укрєвробудпроект" до ТОВ "Адвокат-Захист" за договором про відступлення права вимоги №19.08.1.2014 від 21.08.2014 р.

У зв'язку з цим, позивач листом від 22.08.2014 р. повідомив відповідача про відступлення права вимоги та цим же листом просив сплатити на його користь заборгованість у розмірі 6 123 737 грн. 81 коп. протягом семи днів з дати отримання даного повідомлення.

Боржник вказану вимогу не виконав, через що новий кредитор звернувся до господарського суду Львівської області з відповідним позовом.

Під час судового розгляду справи №914/4083/14 відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, а саме: стверджував, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Позивач з вказаним не погодився і в підтвердження своєї позиції послався на те, що 18.08.2014 р. відповідачем було підписано запит на підтвердження заборгованості. На думку позивача, це свідчить про визнання боржником своїх грошових зобов'язань за договором поставки, а, отже, перебіг строку позовної давності з цього моменту розпочався заново.

Разом з цим, позивач визнав, що на момент підписання вищевказаного запиту строк позовної давності по стягненню заборгованості за деякими накладними вже сплив, що унеможливлює його переривання, у зв'язку з чим останнім було зменшено заявлену до стягнення суму боргу до 5 272 698 грн. 45 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, в процесі касаційного перегляду судових рішень, прийнятих у справі №914/4083/14, колегія суддів Вищого господарського суду України, проаналізувала позицію позивача та відповідача, оцінила висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо прав та обов'язків сторін спору, у зв'язку з чим вбачає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено в ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Вказане закріплено в ч. 1 та ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можна віднести підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вказане, зокрема, роз'яснено в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р.

Отже, враховуючи вищевикладене та з огляду на наявний в матеріалах справи запит на підтвердження заборгованості, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для застосуванням строку позовної давності при вирішенні спору у справ №914/4083/14, оскільки 18.08.2014 р. такий строк було перервано.

При цьому, з метою перевірки тверджень відповідача про те, що відповідний запит директором ТОВ "Яблуневий дар" не підписувався і відбиток печатки на ньому не є відбитком печатки відповідача, місцевим господарським судом було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, в результаті проведення якої експертом зроблено висновок, що запит підписано від імені ТОВ "Яблуневий дар" директором Макушевим Д.М. і його підпис скріплено однією з печаток товариства.

Зважаючи на наведене, господарські суди попередніх інстанцій визнали наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 5 272 698 грн. 45 коп. боргу, оскільки строк позовної давності за даною частиною позовних вимог було перервано шляхом підписання боржником запиту на підтвердження заборгованості від 18.08.2014 р.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок попередніх судових інстанцій передчасним, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами не було належним чином досліджено зміст підписаного відповідачем та третьою особою запиту на підтвердження заборгованості від 18.08.2014 р., а саме: не було визначено підставу виникнення боргу у розмірі 6 123 737 грн. 81 коп., про який йдеться у даному запиті.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає дану обставину істотною для вирішення по суті спору у справі №914/4083/14, оскільки заявлені в цій справі позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №28/07 від 28.07.2011 р., право вимагати виконання яких перейшло до відповідача за договором відступлення права вимоги №19.08.1.2014 від 21.08.2014 р.

Тобто, у даному випадку для вирішення питання про задоволення позову або відмову в його задоволенні, з огляду на строк позовної давності, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити чи є заборгованість, яку визнав відповідач у запиті від 18.08.2014 р., тим самим боргом, право вимагати оплати якого було відступлено позивачу за договором №19.08.1.2014 від 21.08.2014 р.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин справа №914/4083/14 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. та рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2015 р. у справі №914/4083/14 скасувати.

Справу №914/4083/14 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк