ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Справа № 911/5006/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.16 та рішення господарського суду Київської області від 16.12.15у справі№911/5006/15 господарського суду Київської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доНаціонального університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаєвський агротехнічний коледж"простягнення 54 160,81грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Безпалюк О.Л.,

від відповідача - Івашківський А.О.,

У С Т А Н О В И В:

17.11.2015 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаєвський агротехнічний коледж" 54 160,81грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням останнім умов договору про закупівлю природного газу №13/3373-ТЕ-17 від 18.02.2013.

16.12.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін 30.03.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Жук Г.А.) у задоволенні позову відмовлено. Ухвалені судові рішення із застосуванням положень статей 526, 527, 530, 610, 691, 692 ЦК України мотивовано тим, що відповідач сплатив позивачу суму заборгованості у строки, визначені умовами договору.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних і необгрунтованих судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаєвський агротехнічний коледж" (покупець) було укладено договір №13/3373-ТЕ-17 про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти й оплатити цей газ.

За твердженням ПАТ "НАК "Нафтогаз України", на виконання умов договору №13/3373-ТЕ-17 від 18.02.2013 ними було поставлено Національному університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаєвський агротехнічний коледж" природний газ на загальну суму 193 383,24грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 30.04.2013, від 31.10.2013, та від 24.01.2014. Зазначаючи, що останні свої зобов'язання у частині розрахунків виконали частково, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулися з позовом до суду про стягнення з відповідача 26 254,70грн. боргу, 21 977,99грн. інфляційних втрат, 1 706,37грн. 3% річних та 4 221,74 пені, усього 54 160,81грн.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що 30.01.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №13/3373-ТЕ-17, якою продовжили термін його дії до 28.02.2014 та закріпили обсяг газу на січень-лютий 2014 року в об'ємі 81 тис.куб.м. на загальну суму 106 045,20грн. Разом з тим, 12.02.2014 сторони уклали інший договір купівлі-продажу природного газу №2354/14-ТЕ-17 на аналогічний обсяг газу та його вартість, за яким відповідачем було сплачено зазначену суму відповідно до платіжних доручень.

За змістом пункту 10.2 договору №2354/14-ТЕ-17 від 12.02.2014 з укладенням цього договору попереднє листування та документація щодо предмету цього договору втрачають свою силу.

Беручи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" заявлені щодо заборгованості саме за січень-лютий 2014 року, яку відповідач погасив платіжними дорученнями №61 від 17.02.2014 та №37 від 17.02.2014, проте у призначенні платежу зазначив договір №2354/14-ТЕ-17, суди обох інстанцій мотивовано установили відсутність порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та правомірно відмовили у задоволення позовних вимог з огляду на відсутність передбачених законом підстав для їх задоволення.

Правового обгрунтування, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Київської області у справі №911/5006/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк