ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 922/1295/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "О І П Будком"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016у справі № 922/1295/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "О І П Будком"до Фермерського господарства "Кегичівське"простягнення 95 208, 92 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаКаверіна В.П.- - відповідачаБабич Е.Д.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "О І П Будком" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Кегичівське", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 95 208, 92 грн., з яких: основної заборгованості - 59 927, 96 грн., пені - 16 722, 69 грн., 3 % річних - 25 57, 53 грн. та судові витрати (з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог, які прийняті та розглянуті судом; т.1., а.с.173-174).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 20130606/01 від 06.06.2013 в частині оплати виконаних додаткових робіт та підписання відповідних актів приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2015 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 (у складі головуючого Могилєвкін Ю.О., суддів: Пушай В.І., Барабашова С.В.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "О І П Будком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Фермерське господарство "Кегичівське" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "О І П Будком", як підрядником, та Фермерським господарством "Кегичівське", як замовником, укладений договір підряду № 20130606/01, за умовами якого, підрядник зобов'язався за завданням замовника, на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої замовником проектної документації і здати замовнику виконані роботи, на об'єкті, а замовник зобов'язався передати підряднику затверджену проектну документацію та будівельний майданчик, організувати та координувати виконання підрядником робіт на об'єкті, прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість.

В пунктах 1.2., 3.1. договору сторони погодили перелік та обсяг робіт, а саме влаштування фінішного опорядження приміщень (штукатурних та шпаклювальних робіт) на об'єкті - гараж Виробничо - складського комплексу в с. Крушинка Васильківського району Київської області з використанням матеріалів, обсяг яких визначений у Специфікації № 1. Загальна вартість робіт за цим договором згідно зі специфікацією № 1 становить 299 034,35 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов зазначеного договору підряду, позивачем та відповідачем підписано акти № 1 за серпень 2013 року та № 2 за липень-серпень 2013 року, згідно яких позивач виконав та передав, а відповідач прийняв без зауважень роботи за договором та їх оплатив.

Таким чином, на підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, передбачені договором № 20130606/01 від 06.06.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що позивач протягом серпня-вересня 2013 року виконав комплекс додаткових робіт загальною вартістю 59 927, 96 грн., які відповідач відмовився оплатити, а відповідні акти приймання-передачі робіт - підписати. Неодноразові вимоги позивача про підписання відповідних актів приймання-передачі робіт та про сплату заборгованості у вказаній сумі, а також нарахованих штрафних санкцій залишена відповідачем без задоволення.

У відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього (т.1., а.с. 63,76) відповідач зазначив, що підстав для оплати додаткових робіт у нього не виникло, оскільки такі роботи з ним не узгоджувались, не замовлялись і не виконувались, а відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт, які складені позивачем в односторонньому порядку, відповідачем не підписувались. Крім того, відповідач послався на те, що заборгованість за договором погашена ним у повному обсязі, а провадження у господарській справі № 922/5845/15 щодо її стягнення - припинено у зв'язку з тим, що відсутній предмет спору.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

В статті 837 ЦК України зазначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Частиною першою та третьою статті 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

До матеріалів справи не надано доказів існування будь-яких домовленостей сторін стосовно виконання спірних додаткових робіт в межах договору підряду № 20130606/01 від 06.06.2013, їх узгодження із відповідачем, в передбачений діючим законодавством спосіб, а також необхідності їх проведення. Ці роботи не враховані проектно-кошторисною документацією. Відсутні докази й того, що сторонами на виконання цих робіт підписувалася специфікація з визначення обсягів робіт, складався та узгоджувався кошторис, а також погоджувались строки виконання та оплати робіт.

В підписаній додатковій угоді від 26.11.2013 сторонами лише змінений пункт 3.1. зазначеного договору, який викладений в іншій редакції: "Загальна вартість робіт за цим Договором (Договірна ціна) складена згідно з відомостями оздоблення приміщень на відмітках + 0,000м та + 3,300 м у наданому проекті. Точний Об'єм виконаних робіт сторонами може бути визначений на підставі Актів виконаних робіт.".

Дослідивши зазначену додаткову угоду та надавши їй правову оцінку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в ній не наведений перелік робіт, які підлягають виконанню підрядником, не погоджена їх вартість, хоча, як стверджує позивач, роботи вже виконані, з посиланням на акти №№ 3, 4 за серпень-вересень 2013 року. Сторони мали можливість погодити об'єми та вартість спірних робіт, однак доказів того, що такі умови сторонами погоджувались матеріали справи не містять.

З метою встановлення факту виконання спірних робіт судом призначалась відповідна судова експертизи, яка не була проведена у зв'язку з її не оплатою позивачем.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що виконання спірних робіт не обумовлено умовами договору підряду № 20130606/01 від 06.06.2013.

Стосовно поданих до матеріалів справи договору оренди (обладнання) № ДОП 05-2013 від 11.06.2013 (а. с. 79-83), документів, підтверджуючих доставку цього обладнання на адресу відповідача та актів здачі-приймання обладнання, суди вказали на недоведеність обставин використання такого обладнання саме при виконанні спірних робіт. Договір субпідряду № 29/7-Ф2 від 30.07.2013 (а. 93-95), що укладений між позивачем та ОСОБА_6 визнаний судами неналежним доказом, оскільки об'єми та вартість робіт не були погоджені з відповідачем.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, виходячи з наданої їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що додаткові роботи за поданими позивачем актами на суму 59 927, 96 грн., виконані поза межами договору підряду № 20130606/01 від 06.06.2013. Відтак, обов'язок по оплаті виконаних додаткових робіт на вказану суму у відповідача не виник.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення боргу, нарахованих сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені. Норми матеріального та процесуального права застосовані вірно.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 922/1295/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова