ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 921/832/15-г/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постановуГосподарського суду Тернопільської області від 26.10.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2016у справі№ 921/832/15-г/8за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" допублічного акціонерного товариства "Тернопільгаз"простягнення 23 824, 35 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ященко Р.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: Луків Р.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" про стягнення заборгованості в загальній сумі 23824,35 грн., з яких: 2107,96 грн. - 3% річних, 10491,79 грн. - пені та 11224,60 грн. - 7% штрафу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі №921/832/15-г/8 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" 2094,39 грн. - 3% річних, 5205,68 грн. - пені та 5612,30 грн. - штрафу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні пені та штрафу у розмірі 5245,90 грн. та 5612,30 грн. відповідно, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду на що, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз" (покупець) укладено договір №08/2012-ТКЕ(Р) на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

У пункті 6.2 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем пунктів 6.1, 6.2 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами встановлено, що на виконання Договору № 08/2012-ТКЕ(Р) від 30.03.2012 протягом березня-липня 2012 року позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 235351,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу

Відповідач розрахунок за фактично переданий газ здійснив з порушенням строків, визначених у пункті 6.1., 6.2 Договору, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 7.2. Договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 10491,79 грн. та 7% штрафу 11224,60 грн., а також відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних у розмірі 2107,96 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати, місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування позивачем штрафних санкцій (пені, штрафу), 3 % річних та встановлено, що розрахунок 3% річних та пені позивач здійснив невірно та включив в період прострочки дні, в які відповідач здійснював фактичну сплату коштів за отриманий природний газ, а тому здійснивши перерахунок дійшов висновку, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 2094,39 грн., пеня - 10411,37 грн. та штраф в повному обсязі 11224,60 грн., тому з посиланням на приписи ст. ст. 612, 611, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, судом визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Водночас, в частині стягнення 7% штрафу у розмірі 11224,60 грн. та пені у розмірі 10411,37 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, та майновий стан обох сторін, важливість збереження господарської діяльності відповідача та позивача, як підприємств.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 та рішення господарського суду Тернопільської області від 26.10.2015 у справі №921/832/15-г/8 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко