ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 921/829/15-г/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 921/829/15-г/8 Господарського суду Тернопільської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз", м. Тернопіль, про стягнення 385 226,71 грн. пені, штрафу та 3 % річних,

за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю. (дов. № 14-135 від 13.05.14);

відповідача - Луків Р.М. (дов. № 01/1816 від 04.01.16),

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Тернопільгаз" про стягнення 385 226,71 грн. пені, штрафу та 3 % річних.

Вказував, що 30.03.12 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 06/2012-ТКЕ(Б), згідно якого він зобов'язався передати покупцю у власність у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Зазначав, що протягом березня-квітня 2012 року передав у власність покупця природний газ на загальну суму 3 566 747,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині вчасної оплати отриманого природного газу в зазначеному періоді, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 173 030,44 грн. пені, 163 908,17 грн. штрафу, 48 288,10 грн. 3 % річних, а всього - 385 226,71 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2015 року (суддя Гирила І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Хабіб М.І. - головуючий, Гриців В.М., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Тернопільгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 85 875,21 грн. пені, 48 104,13 грн. 3 % річних, 81 954,08 грн. штрафу та 7 675,25 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити позивачу 3 % річних, які є складовою частиною боргу, а також пеню та 7 % штрафу.

Рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу, обґрунтовані посиланнями на надмірно великий їх розмір, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу та постановити в цій частині нове рішення про їх стягнення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.03.12 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 06/2012-ТКЕ(Б), згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач в період з березня по квітень 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 3 566 747,61 грн., яку відповідач сплатив з порушенням умов п. 6.1 договору.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті 3 % річних, які за своєю правовою природою є складовою частиною боргу, з врахуванням їх правильного розрахунку.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.п. 6.1, 6.2 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п. 7.2 договору позивачем здійснено нарахування відповідачу 173 030,44 грн. пені та 163 908,17 грн. 7 % штрафу.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру сум пені та штрафу, судами встановлено, що суму штрафу позивачем обраховано правильно, а арифметично вірним розміром суми пені є 171 750,42 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано зменшили розмір пені до 85 875,21 грн. та штрафу до 81 954,08 грн.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що згідно правової позиції цивільної палати Верховного Суду України, викладеної в постанові від 21.10.15 у справі № 6-2003цс15, штраф та пеня відповідно до ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відступаючи від вказаної правової позиції Верховного Суду України, колегія судді Вищого господарського суду України зазначає про те, що спірні правовідносини у даній справі виникли з господарських правовідносин пов'язаних з розрахунками за газ, де договором передбачено стягнення пені та штрафу за порушення грошових зобов'язань, а тому в даному випадку вимоги ст. 61 Конституції України судами не були порушені.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 10.02.16 у справі № 902/1652/13.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зменшуючи належний до стягнення розмір пені та штрафу, судами попередніх інстанцій було взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником та майновий стан обох сторін, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 921/829/15-г/8 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Мележик Н.І.