Постанова ВГСУ від 30.03.2016 року у справі №920/627/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 920/627/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. у справі господарського суду№920/627/15 Сумської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 191 451,63грн. пр. Ященко Р.Ю. - дов. №14-35 від 13.05.14р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе" про стягнення з відповідача на користь позивача 191451,63грн. заборгованості, з яких 22451,68грн. 3% річних, 168999,95грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. (суддя Джепа Ю.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. (судді Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" проти доводів, викладених в касаційній скарзі заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №14/2335/11 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та втрати.

Пунктом 3.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п.7.1 Договору купівлі-продажу за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Судами встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 50275050,02грн.

Позивач посилався на те, що суму основного боргу відповідачем сплачено лише 28.10.2014р., і що судом у іншій справі № 920/1471/14 розглядалися вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат по 11.06.2014р. включно, а тому позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 12.06.2014р. по жовтень 2014 року.

Також, судами встановлено, що 09.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради, ПАТ "Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе та НАК "Нафтогаз України" був укладений договір від 09.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (надалі - Договір взаєморозрахунків).

Предметом Договору взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.

За умовами Договору взаєморозрахунків, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ у 2012 році перед позивачем за Договором від 30.09.2011р. шляхом перерахування коштів субвенції на суму 1965195,25грн.

Відповідно до Договору взаєморозрахунків, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно із п.16 Договору взаєморозрахунків, сторони засвідчили, що після виконання умов договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання умов Договору взаєморозрахунків, відповідачем перераховано на рахунок позивача заборгованість за спожитий природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для проведення розрахунків за природний газ з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії за виключенням природного газу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відповідним коригуванням показників фінансування і видатків державного бюджету та граничного обсягу державного боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (пункту 1.1 Порядку).

Досліджуючи Договір взаєморозрахунків, суди дійшли до висновку, що умовами вказаного договору передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу.

Згідно із пп.2 п.10 Договору взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу.

Отже, уклавши Договір взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу.

Разом із тим, Договір взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для застосування санкцій, визначених умовами Договору купівлі-продажу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором взаєморозрахунків.

Оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку, передбаченому у Договорі взаєморозрахунків, а сторони у справі у п.16 вказаного договору засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому суди дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 30.09.2014р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 16.09.2015р. у справі №917/2520/14.

Доводи позивача, що підписання договору про організацію взаєморозрахунків не звільняє сторони від обов'язку належно виконувати свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу, а також від відповідальності за наслідки неналежного виконання зобов'язання за договором і нарахування позивачем 3% річних та інфляційні до жовтня 2014 року, тобто до укладення договору про організацію взаєморозрахунків, судами були відхилені, оскільки п.16 Договору взаєморозрахунків, сторони засвідчили, що після виконання умов договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -