ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 920/1515/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД"за участі представника позивача Тарасова І.М.на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 рокуу справі№ 920/1515/15 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод"простягнення 170 652,74 грн ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача 102400,00 грн основного боргу, 30566,41 грн пені, 2512,31 грн 3% річних, 46489,23 грн інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 2729, 52 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.05.2014р. у справі № 920/1938/13.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості вже була предметом судового розгляду і була стягнута за рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1938/13; заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та неможливість включення до умов мирової угоди штрафних санкцій.

Крім того, відповідач зазначив про те, що мирову угоду між сторонами у справі № 920/1938/13 було затверджено на стадії примусового виконання рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2013 р. на підставі відповідного наказу, а тому, на думку відповідача, позивач не позбавлений права звернутись з позовом до господарського суду про спонукання виконати мирову угоду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.10.2015 р. (суддя Зайцева І.В.) у справі № 920/1515/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД" 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків, 2402,65 грн судового збору; в частині стягнення 1925120 грн пені відмовлено; в частині стягнення 1185,15 грн інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. (головуючий суддя: Северін В.І., судді: Терещенко О.І. та Россолов В.В.) у справі № 920/1515/15 рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2015 р. скасовано в частині стягнення 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків, 2402,65 грн судового збору та в частині відмови у стягненні 1185,15 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених вимог; в іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2015 р. у справі № 920/1515/15 залишено без змін; стягнуто судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, просить суд касаційної інстанції скасувати постановлене у справі судом апеляційної інстанції судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" подало заперечення на касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (відмова в частині стягнення 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Біг СіТі ЛТД" про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2013 р. у справі № 920/1938/13 позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Біг СіТі ЛТД" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг СіТі ЛТД" 139 400,00 грн боргу, 2142,55 грн 3% річних, 418,19 грн інфляційних втрат, 3200 грн витрат на оплату послуг адвоката, 2839,29 грн витрат по сплаті судового збору, про що 23.12.2013 р. видано відповідний наказ.

У березні 2014 року на стадії примусового виконання рішення у справі № 920/1938/13 сторони звернулись до Господарського суду Сумської області з метою укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.05.2014 року у справі № 920/1938/13 затверджено мирову угоду, згідно умов якої відповідач зобов'язувався здійснювати на користь позивача оплату загальної суми заборгованості, що становить 128 000,03 грн (сто двадцять вісім тисяч) шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача №26005001160079 в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" МФО 322001, наступним чином: 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн - до 31 серпня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн - до 30 вересня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн - до 31 жовтня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн - до 30 листопада 2014 року; 25600,03 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. 03 коп - до 31 грудня 2014 року.

Станом на 03.10.2014 року на виконання мирової угоди відповідач здійснив часткову сплату боргу позивачу у сумі 25600,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 29.05.2014 року у справі № 920/1938/13 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Сумської області про стягнення з відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, 102400,00 грн основного боргу, 19251,20 грн пені, 2512,31 грн 3% річних, 46489,23 грн інфляційних втрат та судові витрати.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Біг СіТі ЛТД", виходив з того, що мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який, в свою чергу, є підставою для виникнення відповідних прав та обов'язків сторін, у зв'язку з чим, встановивши порушення відповідачем умов мирової угоди та невідповідність ухвали Господарського суду Сумської області від 29.05.2015 р. у справі № 920/1938/13 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про те, що вимоги про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення 102 400,00 основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, суд першої інстанції встановив правомірність їх нарахування за неналежне виконання умов мирової угоди задовольнивши заявлені вимоги частково за розрахунком суду; щодо позовної вимоги про стягнення 19251,20 грн пені, то судом в цій частині відмовлено у позові у зв'язку з неможливістю включення до мирової угоди умови щодо застосування неустойки за її невиконання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду від 07.10.2015 р. в частині стягнення 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків, 2402,65 грн судового збору та в частині відмови у стягненні 1185,15 грн інфляційних втрат та прийняття в цій частині нового рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених вимог, виходив з того, що заявлена суму заборгованості вже була фактично стягнута Господарським судом Сумської області при розгляді справи № 920/1938/13, а вимоги про спонукання до виконання мирової угоди позивачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не заявлялись, у зв'язку з чим заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат не можуть бути задоволені; в частині відмови у стягненні пені рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Предметом касаційного оскарження є висновок апеляційного суду щодо неможливості стягнення 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків в даній справі на підставі того, що вимоги про спонукання до виконання мирової угоди позивачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не заявлялись; відмова у стягненні 19251,20 грн пені та 1185,15 грн інфляційних втрат не є предметом касаційного оскарження.

Скасовуючи постановлене у справі рішення суду першої інстанції про стягнення 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 45304,08 грн - інфляційних збитків за невиконання умов мирової угоди, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вказана заборгованість вже була фактично стягнута господарським судом при розгляді справи № 920/1938/13, а вимоги про спонукання до виконання мирової угоди позивачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не заявлялись.

Як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, Господарським судом Сумської області на стадії виконання рішення суду у справі № 920/1938/13 затверджено мирову угоду, яка є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Відповідно до абз. 9 п. 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом першої інстанції встановлено, що заявлена до стягнення сума за невиконання умов мирової угоди не була стягнута в рамках справи Господарського суду Сумської області № 920/1938/13 (окрім 25600,00 грн), що підтверджується відсутністю таких доказів в матеріалах справи та спростовує необґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про її фактичне стягнення при розгляді справи № 920/1938/13.

В даному випадку, судом першої інстанції було визначено, що ухвала суду від 29.05.2014 р. у справі № 920/1938/13 не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року № 6-274цс15 та від 11.11.2015 року № 6-342цс15.

Відповідно до ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 та 2 ч.1 ст. 11116 цього Кодексу.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (ст. 11128 ГПК України).

Оскільки судом першої інстанції було досліджено підстави подання позову та встановлено порушення відповідачем умов мирової угоди та невідповідність ухвали Господарського суду Сумської області від 29.05.2015 р. у справі № 920/1938/13 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вимоги про стягнення заборгованості за невиконання умов мирової угоди обґрунтовано було кваліфіковано судом першої інстанції як вимоги про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення заявленої суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким в оскаржуваній постанові не погодився суд апеляційної інстанції, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати суми заборгованості у розмірі 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн 3% річних та 45304,08 грн інфляційних збитків оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо перерахування на рахунок позивача коштів у відповідності до умов мирової угоди.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог судове рішення не оскаржується жодною із сторін, а тому не перевіряється.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, ч. 6 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі № 920/1515/15 в частині скасування рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2015 р. та прийняття в цій частині нового рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД" відмовлено у стягненні 102 400,00 грн основного боргу, 2512,31 грн - 3% річних, 46489,23 грн - інфляційних збитків скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2015 р.

Пункт 6 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі № 920/1515/15 скасувати.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі № 920/1515/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (40021, м. Суми, вул. Кірова,127/1, кв. 15, код ЄДРПОУ 37053194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Сіті ЛТД" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Лепкого,34, оф. 1, код ЄДРПОУ 35765310) 3275,43 грн (три тисячі двісті сімдесят п'ять грн 43 коп) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко