ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 917/2648/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Культурне рибно-мисливське господарство "Чиста хвиля"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід04.11.2015у справі№917/2648/14Господарського судуПолтавської областіза позовомзаступника Прокурора Полтавської областідо1. Диканської районної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурне рибно-мисливське господарство "Чиста хвиля"треті особи1. Департамент з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації 2. Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області 3. Регіональний ландшафтний парк "Диканський" 4. Полтавське обласне управління водних ресурсів 5. Водянобалківська сільська рада Диканського району 6. Диканська селищна радапровизнання недійним розпоряджень, визнання недійсними договорів, зобов'язання повернути земельні ділянкиза участю представників: відповідача-2:Дубинка Ю.С. (довіреність від 04.03.2016)прокурор:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року заступник прокурора Полтавської області звернувся у суд з позовом до Диканської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурне рибно-мисливське господарство "Чиста хвиля" (далі - відповідач-2) про: визнання недійсним розпорядження Диканської районної державної адміністрації №280-з від 03.10.2011 "Про передачу в оренду водного дзеркала в адміністративних межах Диканської селищної та Водянобалківської сільської ради"; визнання недійсним розпорядження Диканської районної державної адміністрації №168-з від 04.04.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на території Водянобалківської сільської ради"; визнання недійсним розпорядження Диканської районної державної адміністрації 169-з від 04.04.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на території Диканської селищної ради", визнання недійсним договору № 44 оренди водного об'єкту, укладеного 01.11.2011 між відповідачами, розташованого на території Диканської селищної ради і Водянобалківської сільської ради площею водного дзеркала 141,11 га; визнання недійсним договору № 39 оренди землі, укладеного 22.05.2012 між відповідачами, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Диканської селищної ради площею 91,6388 га; визнання недійсним договору № 40 оренди землі, укладеного 22.05.2012 між відповідачами, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Водянобалківської сільської ради площею 56,6958 га; зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку водного фонду площею 91,6388 га, у тому числі: 90,9102 га - під водним дзеркалом, 0,4695 га - пасовище (водоохоронна зона), 0,2591 га - болото (кадастровий номер 532:105:510:00:00:00:10:138) до земель запасу Диканської селищної ради; зобов'язання ТОВ "КРМГ "Чиста хвиля" повернути земельну ділянку водного фонду площею 56,6958 га у тому числі: 50,1957 га - під водним дзеркалом, 2,7474 га - пасовище (водоохоронна зона), 3,1997 га - болото (кадастровий номер 53:210:826:00:00:00:60:514) до земель запасу Водянобалківської сільської ради Диканського району.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1, приймаючи спірні розпорядження, з перевищенням повноважень та з порушенням норм законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України, розпорядився землями водного фонду, які знаходяться за межами населених пунктів, тому названі розпорядження підлягають скасуванню, а відтак, підлягають визнанню недійсними і укладені на підставі цих розпоряджень договори оренди земельних ділянок. При цьому у договорах відсутні такі істотні умови як визначення обмеження щодо використання земельної ділянки та цільового призначення. Крім того, частина орендованої земельної ділянки знаходиться на території ландшафтного парку місцевого значення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.05.2015 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 (судді: Черленяк М.І.,Івакіна В.О., Ільїн О.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора Полтавської області, посилаючись у відзиві на касаційну скаргу на законність та обґрунтованість оскаржених рішень, просить залишити їх без змін.

Відповідач-1 та треті особи відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням відповідача-1 №280-з від 03.10.2011 "Про передачу в оренду водного дзеркала в адміністративних межах Диканської селищної та Водянобалківської сільської ради" відповідачу-2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди земельними ділянками водного фонду загальною площею 194,5663га, що знаходяться в адміністративних межах Диканської селищної та Водянобалківської сільської ради.

Розпорядженням відповідача-1 №169-з від 04.04.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на території Диканської селищної ради" затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право користування відповідача-2 на умовах оренди земельною ділянкою водного фонду загальною площею 91,6388 га, що знаходиться на території Диканської селищної ради.

Розпорядженням відповідача-1 №168-з від 04.04.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на території Водянобалківської сільської ради" затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право відповідача-2 користуватись на умовах оренди земельною ділянкою водного фонду загальною площею 56,6958га, що знаходиться на території Водянобалківської сільської ради.

На підставі вказаних розпоряджень: 01.11.2011 між відповідачами укладено договір №44 оренди водного об'єкту, розташованого на території Диканської селищної ради і Водянобалківської сільської ради площею водного дзеркала 141,11га; 22.05.2012 між відповідачами укладено договір № 39 оренди землі, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Диканської селищної ради площею 91,6388 га; 22.05.2012 між відповідачами укладено договір № 39 оренди землі, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Водянобалківської сільської ради площею 56,6958 га.

Судами також встановлено, що на території Троянівського водосховища, в ареалі якого були надані відповідачу-2 спірні земельні ділянки, знаходиться Регіональний ландшафтний парк "Диканський", який є природоохоронною, науково - дослідною та рекреаційною установою, на територію якого не передбачалося введення рибного господарства.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, з посиланням на норми статті 19 Конституції України, статті 58, 122 Земельного кодексу України, статтю 47 Водного кодексу України, статтю 203 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні земельні ділянки як водний об'єкт, який до того ж розміщений в природоохоронній зоні, повинен використовуватись лише для рекреаційної діяльності і не може надаватись у користування для рибогосподарських потреб (як це вбачається з умов спірних договорів). Розпорядження такими об'єктами на час прийняття вищезазначених ненормативних актів не входило до компетенції відповідача-1, тому спірні розпорядження та договори укладені на їх підставі слід визнати недійсними. За висновками судів попередніх інстанцій розпорядження названими земельними ділянками належало до компетенції Полтавської обласної державної адміністрації.

Однак судові рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель, які за основним цільовим призначенням поділяються на: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач-1 не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб і такими повноваженнями була наділена Полтавська обласна державна адміністрація.

Разом з тим, судами також встановлено, що надані відповідачу-2 земельні ділянки входять до складу Регіонального ландшафтного парку "Диканський", що є частиною природно-заповідного фонду України.

Отже, судами надано суперечливі висновки щодо категорії спірних земель, з визначенням якої пов'язується правовий режим використання таких земель та порядок розпорядження ними в контексті визначення уповноваженого органу.

На момент винесення спірних розпоряджень відповідачем-1 статтею 43 Земельного кодексу України було передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 44 Земельного кодексу України).

Частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції чинній на момент винесення спірних розпоряджень передбачено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Судами встановлено, що відповідачу-2 був переданий в користування також водний об'єкт - Троянівське водосховище. А відповідно до названих спірних розпоряджень відповідача-1 земельні ділянки ніби відносились до водного фонду.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України у відповідній редакції землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.1). Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. (ч.4).

Таким чином, суди належним чином не встановили до якої категорії земель відносилась кожна із спірних земельних ділянок, який правовий режим їх використання був передбачений законодавством та порядок передачі в користування, чи надано всім спірним земельним ділянкам статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до закону, якщо так, то з якого часу вони набули такого статусу, тобто не з'ясовано обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної або комунальної власності надаються в оренду на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Проте, як вбачається із встановлених судами обставин справи, зі змісту оскаржених розпоряджень відповідача-1 №168-з від 04.04.2012 та №169-з від 04.04.2012 не вбачається, що спірні ділянки надаються відповідачеві -2 в оренду, а вбачається, що названими розпорядженнями лише затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування відповідачем-2 на умовах оренди земельними ділянками та рекомендовано відповідачу-2 звернутись до відповідача-1 для укладення договору оренди.

Також слід зазначити, що у судових рішеннях вказано, що відповідачем-2 заявлялось про застосування у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, така заява відповідачем-2 була зроблена в суді першої інстанції до винесення судового рішення (т.2 а.с.3).

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приписами статті 256 цього кодексу визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на вказану заяву не відреагували, в оскаржуваних рішеннях не зазначили про прийняте рішення щодо неї, що також свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи та передчасність прийнятих рішень.

Разом з тим із приписів наведених норм права вбачається, що позовна давність застосовується у разі порушення права або інтересу, отже суди обох інстанцій мали встановити які права або інтереси порушено і лише за результатами повного встановлення усіх обставин справи вирішити заяву про застосування позовної давності.

Згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Відтак, не встановивши цих обставин суди обох інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурне рибно-мисливське господарство "Чиста хвиля" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2015 у справі №917/2648/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко