ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 917/1935/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року у справі № 917/1935/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 126 635,82 грн., 82 229,29 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 18 976,63 грн. у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу від 04.01.2013 року № Г-П/2013-ВТВ.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.11.2015 року (суддя Тимошенко К.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року (судді: Россолов В.В., Терещенко О.І., Тихий П.В.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року про виправлення описки, зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Гадячгаз" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № Г-П/2013-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 2158 тис. куб. м.

За п. 5.1 договору до сплати за 1000 куб. м ціна газу на момент укладення цього договору становить 3603,88 грн., з ПДВ - 4324,66 грн.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі актів приймання передачі.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору, якими змінювали обсяги та ціну газу, шляхом викладення п.п. 2.1 та 5.2 в новій редакції (додаткові угоди № 1 від 10.07.2013 року, № 2 від 08.08.2013 року, № 3 від 31.12.2013 року, № 4 від 28.04.2014 року, № 5 від 15.05.2014 року, № 6 від 10.06.2014 року, № 7 від 05.09.2014 року, № 8 від 10.11.2014 року, № 9 від 08.12.2014 року, № 11 від 05.02.2015 року.

22.12.2014 року було укладено додаткову угоду № 10, у відповідності до п. 1 якої сторони домовилися викласти п. 1.1 статті 1 "Предмет договору" у наступній редакції: "1.11 За Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.".

Цією ж додатковою угодою узгоджено обсяги природного газу у 2013 - 2014 роках.

До того ж п. 3 додаткової угоди викладено п. 6.1. статті 6 договору "Порядок та умови проведення розрахунків" у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем та Покупцем.

Уразі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу".

Згідно з п. 11 договору (в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 року № 10) договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Зазначена додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами.

Позивач на виконання умов договору поставив з січня 2013 року по листопад 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2499,175 тис. куб. м на загальну суму 11 195 533,54 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів приймання-передачі природного газу.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язання за договором не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався не вчасно, чим порушив умови п. 6.1. договору.

Доказів дати фактичної оплати відповідачем отриманого газу позивач не надав, але відповідач у відзиві на позов визнав, що дати і суми оплати газу у розрахунках позивача зазначені вірно.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про відмову в позові про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних обгрунтовано тим, що строк виконання покупцем зобов'язання з оплати за фактично використаний природний газ не настав, оскільки згідно з умовами додаткової угоди № 10 до договору остаточний розрахунок має бути проведений не пізніше 20 січня 2016 року.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за положеннями розділу 11 договору, в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 року № 10, остаточний розрахунок за фактично використаний газ здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, водночас, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

На підставі викладеного суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що уклавши додаткову угоду № 10 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № Г-П/2013-ВТВ, сторони змінили порядок і строки розрахунків та строк дії договору, визначивши, що в будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний газ покупець повинен здійснити не пізніше 20.01.2016 року, оскільки договір поставки газу діє до 31.12.2015 року, а тому кінцевий термін виконання зобов'язання з оплати, встановлений договором, на час звернення з позовом до суду не настав, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність правових підстав для застосування до відповідача заявленої до стягнення пені та нарахованих сум відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги про те, що додаткова угода №10 до договору купівлі-продажу регулює відносини, що склалися після її підписання, тобто з 22.12.2014 року, спростовуються тим, що як вбачається зі змісту вказаної додаткової угоди, останньою вносилися зміни до договору купівлі-продажу як в частині обсягів поставки газу у 2013 році та в 2014 році, тобто у період, який передував підписанню вказаної угоди, так і в частині здійснення остаточних розрахунків за договором, який (остаточний розрахунок) був прив'язаний сторонами до строку дії договору в частині поставки газу, а саме: до 31.12.2015 року.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відмову в позові у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко