ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року № 917/1592/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Дрозд О.В. Гуйван Д.П., Нижник О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської радина рішення та постановуГосподарського суду Полтавської області від 29 листопада 2015 р. Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 р. у справі№ 917/1592/15за позовомкомунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської радидопублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсною заяви відповідача від 03.06.2015 р. № 10-75/6862 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. (головуючий - Здоровко Л.М., судді - Плахов О.В., Шутенко І.А.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, ПАТ "Полтаваобленерго" надіслало КП "Кременчукводоканал" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.06.2015р. №10-75/6862.

Відповідно до даної заяви, КП "Кременчукводоканал" було повідомлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

1) зобов'язань КП "Кременчукводоканал" перед ПАТ "Полтаваобленерго" зі сплати пені у сумі 507808,76грн., нарахованої за несплату активної електроенергії, згідно з наказом господарського суду Полтавської області від 19.07.2013р. у справі за № 917/906/13;

2) зобов'язань ПАТ "Полтаваобленерго" перед КП "Кременчукводоканал" на суму 507 808,76 грн., що виникли за угодою № 58620/1247 від 30.05.2014р. та рахунками №58620/202837 від 13.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 114451,47грн., та за угодою №58620/1247 від 30.05.2015р. та рахунком №58620/204259 від 25.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 393357,29 грн.

Розмір зобов'язань, які зазначені у першому пункті, встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 04.07.2013р. у справі № 917/906/13 за позовом ПАТ "Полтаваобленерго" до КП "Кременчукводоканал" про стягнення 25450705,07грн. боргу за договором про постачання електричної енергії №0334 від 02.09.2011р., яким позов ПАТ "Полтаваобленерго" задоволено та стягнуто з КП "Кременчукводоканал" 23735441,44 грн. основного боргу, 644426,97 грн. пені, 88117,23 грн. інфляційних втрат, 338292,36 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судового збору.

На виконання цього рішення господарським судом Полтавської області 19.07.2013р. видано відповідний наказ у справі № 917/906/13, який ПАТ "Полтаваобленерго" передало до органів державної виконавчої служби на примусове виконання. На підставі наказу відкрито виконавче провадження (постанова від 09.09.2013р.).

Відповідно до договорів № 30Е/241 від 24.09.2014р. та № 30Е/260 від 18.11.2014р. про організацію взаєморозрахунків та відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014р. № 30 ПАТ "Полтаваобленерго" було перераховано загальну суму в розмірі 51252203,37 грн. в погашення основної суми заборгованості.

30.05.2014р. між КП "Кременчукводоканал" та ПАТ "Полтаваобленерго" укладено договір № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води.

Відповідно до п. 1.1. договору КП "Кременчукводоканал" зобов'язалося надати ПАТ "Полтаваобленерго" послуги постачання неочищеної (технічної) води, а ПАТ "Полтаваобленерго" зобов'язалося розрахуватись за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

На підставі договору № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води КП "Кременчукводоканал" було виставлено ПАТ "Полтаваобленерго" рахунок 58620/202837 від 13.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 114451,47 грн. та рахунок 58620/204259 від 25.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 393357,29 грн. Загальна сума до сплати 507808,76грн.

Не погоджуючись з заявою відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог з тих підстав, що зарахування може бути проведено лише до однорідних за своєю природою вимог, а відповідач бажає припинення свого зобов'язання зі сплати основного боргу згідно договору № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води шляхом зарахування на його погашення суми пені, присудженої у справі № 917/906/13, яка є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, позивач просить визнати заяву про зарахування зустрічних позовних вимог недійсною в зв'язку з її невідповідністю ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зустрічні вимоги, про зарахування яких подав заяву відповідач, є однорідними, строк виконання їх настав, Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання оспорюваної заяви про зарахування зустрічних вимог недійсною.

Такі висновки суду є законними і обгрунтованими, виходячи з такого.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Доводи позивача про те, що вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України, оскільки вимоги про сплату пені та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, є безпідставними, оскільки грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів (правова позиція Верховного Суду України, у постанові від 04.02.2014р. у справі за № 903/610/13).

Як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і зобов'язання позивача перед відповідачем, щодо яких було здійснено зарахування, мають грошовий характер, тобто є однорідними, крім того, вони є зустрічними, строк виконання за ними настав.

Також умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Враховуючи, що розмір пені, заборгованість з якої була зарахована відповідачем, встановлений рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013р. у справі 917/906/13, яке набуло законної сили, то ця заборгованість має безспірний характер, і посилання позивача в обгрунтування доводів касаційної скарги на п. 1.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким встановлено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України, є помилковим, оскільки неможливість такого зарахування могла б мати місце при відсутності судового рішення, яким встановлені такі нарахування, та при наявності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.

Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції про те, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.06.2015р. передувала внесенню відповідних змін до вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України, не впливає на правильність висновків суду і не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Крім того, слід зазначити, що позовні вимоги про визнання правочину недійсним можуть бути задоволені у випадку доведення позивачем факту порушення оспорюваним правочином його суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

При недоведеності такого порушення підстави для задоволення позову відсутні навіть у випадку встановлення невідповідності правочину вимогам закону, адже відповідно до ст. 1 ГПК України судовому захисту підлягає порушене або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес.

Позивач не визначив які його права були порушені внаслідок вчинення оспорюваного правочину.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року у справі за № 917/1592/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова