ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 911/5112/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справігосподарського суду Київської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" докомунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловоденергія"простягнення 295155,83 грн. судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Яценко Р.Ю. - дов.№14-135 від 13.05.2014;від відповідача:Кабзюк Н.А. - дов. №01-241 від 01.02.2016;ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.12.2015 господарського суду Київської області (суддя: Мальована Л.Я.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 10000,00 грн. пені, 11570,06 грн. трьох відсотків річних, 217710,63 грн. інфляційних втрат та 4427,34 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою від 10.02.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Агрикова О.В. - головуючий, Чорногуз М.Г., Жук Г.А.) рішення від 25.12.2015 господарського суду Київської області скасовано частково. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 викладено в наступній редакції: "У задоволені позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" про стягнення 295155,83 грн. відмовити повністю". Стягнено з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" 4870,07 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки багатосторонніми договорами №946/30 від 30.10.2014 та №1543/30 від 19.12.2014 сторони погодили новий порядок і строки розрахунків, тому підстав застосовувати наслідки за порушення грошового зобов'язання у відповідності до попередніх умов договору купівлі-продажу природного газу, немає.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 610, 625 Цивільного кодексу України; ст. 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що умови договорів №946/30 та №1543/30 до договору купівлі - продажу природного газу №2215/14-БО-17 не застосовуються до відносин, які виникли до її укладення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 10.02.2016 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 17.01.2014 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №2215/14-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти, використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

В подальшому до договору купівлі-продажу природного газу №2215/14-БО-17 сторони укладали ряд додаткових угод, зокрема №1 від 28.04.2014, №2 від 23.05.2014, №3 від 10.06.2014, №4 від 05.09.2014, №4/1 від 09.10.2014, №5 від 10.11.2014 та №6 від 08.12.2014.

Відповідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 4057,97 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.).

За п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу з урахуванням ПДВ становить 3 340,75 грн.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частинні проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору №2215/14-БО-17 від 17.01.2014 позивач передав в період з січня-серпня та жовтня-грудня 2014 року, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 12 130001,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав з порушенням строків оплати, встановлених договором.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

За ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Відповідно п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №30 від 29.01.2014, якою затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування

Відповідно п.6 вказаного Порядку обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами.

Господарські суди встановили, що НАК "Нафтогаз України", КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія", Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Департамент фінансів Київської обласної державної адміністрації, Фінансове управління Броварської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Броварської міської ради уклали договори №946/30 від 30.10.2014 та №15443/30 від 19.12.2014 про організацію взаєморозрахунків відповідно п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Предметом вказаних вище договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014.

Пунктом 8 вказаних вище договорів про організацію взаєморозрахунків передбачено, що КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 22649,74 грн. (договір № 946/30 від 30.10.2014) та 549 658,28 грн. (договір №1543/30 від 19.12.2014) для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №2215/14-БО-17 від 17.01.2014 за 2014 рік.

Господарські суди встановили, що умовами вказаних договорів передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Відповідно підп. 2 п.11 договорів №946/30 від 30.10.2014 та №1543/30 від 19.12.2014 з метою виконання договорів сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 16 договорів про організацію взаєморозрахунків №946/30 від 30.10.2014 та №1543/30 від 19.12.2014 сторони встановили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Згідно ст. 610 та ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених п.7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов`язання, встановлених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до п.16 яких сторони засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №9254/1230/14, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 30.09.2014 у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Відповідно ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Апеляційний господарський суд встановив, що розрахунки за поставлений природний газ проведені у порядку та у строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків №946/30 від 30.10.2014 та №1543/30 від 19.12.2014: відповідач сплатив заборгованість за поставлений природний газ платіжним дорученням №20 від 03.11.2014 сплатив 22 649,74 грн. та платіжним дорученням №38 від 26.12.2014 сплатив 549658,28 грн., оскільки за умовами вказаних договорів передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 17.01.2014.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки договорами №946/30 від 30.10.2014 та №1543/30 від 19.12.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони погодили новий порядок і строки розрахунків, тому підстав для застосовування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання у відповідності до попередніх умов договору купівлі-продажу природного газу, немає.

Відповідно ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 10.02.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №911/5112/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.М. Сибіга

Т.Ф. Костенко