ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/797/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівСаранюка В.І., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2016у справі№ 910/797/16 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1) приватного акціонерного товариства "Креатив", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал України"простягнення 380 711 660,70 грн та зобов'язання вчинити діїза заявоюпублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"про вжиття заходів до забезпечення позовуза участю представників сторін:

від позивача: Шпортило Я.І., дов. від 18.09.2015

від відповідача-1: Свистунов Д.В., дов. від 25.01.2016

від відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Креатив" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал України" про стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 380 711 660,70 грн, та про зобов'язання відповідача-2 виконати розпорядження на виконання облікової операції одержання/поставку прав на цінні папери № 9327/1-2 від 26.10.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 в порушення умов виданого Проспекту емісії не здійснив дострокового викупу у позивача випущених облігації серії "В", внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 380 711 660,70 грн, що є вартістю 219 443 штук облігацій, а відповідач-2 в порушення п. 10 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, не здійснив на підставі розпорядження позивача № 9327/1-2 від 26.10.2015 списання облігацій з рахунку ПАТ "ВТБ Банк" на рахунок емітента - відповідача-1.

25.01.2016 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1 - приватному акціонерному товариству "Креатив", в межах суми позовних вимог.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки у відповідача-1 перед позивачем існує невиконані зобов'язання з викупу цінних паперів, заборгованість за якими є значною сумою, відповідач-1 тривалий час не виконує свої зобов'язання, ухиляється від їх виконання, затягує настання моменту виконання свого обов'язку з викупу цінних паперів, про що свідчить подання ним численних позовів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів в порядку викупу емітентом. За твердженням позивача, відповідно до відомостей, розміщених в засобах масової інформації, фінансовий стан відповідача-1 є тяжким і нестабільним, що підтверджує і сам відповідач-1, останній згідно з судовими рішеннями у інших справах має значну кількість невиконаних зобов'язань перед контрагентами. Крім того, існує загроза того, що грошові кошти, які є в наявності у відповідача-1 можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, оскільки у відповідача-1 відбулась зміна керівництва, за відомостями, розміщеними в засобах масової інформації, група Креатив, до складу якої входить і відповідач-1, виставлена на продаж та стосовно службових осіб ПрАТ "Креатив" порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2016 (суддя Чебикіна С.О.) заяву про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на грошові кошти приватного акціонерного товариства "Креатив" в межах суми позову - 380 711 660,70 грн.

Місцевий господарський суд визнав достатніми та обґрунтованими підстави, наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, та наклав арешт на грошові кошти, що належать відповідачу-1, в межах суми позову, оскільки дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, є обґрунтованим, адекватним і відповідає предмету позовної вимог, спрямований на запобігання ймовірним порушенням майнових прав позивача, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2016 скасовано, у задоволенні заяви ПрАТ "ВТБ Банк" про забезпечення позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація про продаж компанії, розміщена в засобах масової інформації, не є належною та достатньою для вирішення питання про забезпечення позову, фінансові відомості, розміщені у друкованому виданні - Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 183 від 26.09.2014, не є достовірними та не відображають реальний фінансовий стан ПрАТ "Креатив" станом на день винесення оскаржуваної ухвали, наявність кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст. 212 КК України, та існування інших судових рішень про стягнення з ПрАТ "Креатив" коштів не доводять неплатоспроможності останнього, а наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини зводяться лише до потенційної можливості ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення заяви.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується, в тому числі накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не надали належної оцінки обставинам, наведеним позивачем в якості підстав для застосування заходів до забезпечення позову.

Місцевий господарський суд, застосовуючи заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ "Креатив" в межах суми позову, в ухвалі обмежився лише посилання на обґрунтованість та доведеність наведених позивачем в заяві мотивів, які свідчать про ймовірність утруднення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову. Однак, ухвала суду не містить жодних обґрунтованих висновків та мотивів відносно підстав задоволення заяви позивача, суд не надав оцінки обставинам, наведеним позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до абз.4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Однак, місцевий господарський суд не дослідив та не врахував фінансовий стан відповідача-1, у якому опиниться товариство у разі вжиття судом заходів до забезпечення позову, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасував ухвалу місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, суд надав оцінку не всім обставинам, наведеним позивачем в обґрунтування заяви про застосування заходів до забезпечення позову, а наведені судом висновки є неповними та не ґрунтуються на повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача-1 значної суми заборгованості - 380 711 660,70 грн, яка є вартістю 219 443 штук облігацій, що виникла внаслідок порушення відповідачем-1 умов Проспекту емісії щодо виплати позивачу відсоткового доходу за облігаціями та невиконання умов Проспекту емісії щодо дострокового викупу у позивача облігацій серії "В".

За твердженням позивача, відповідач-1 з липня 2015 року в порушення умов Проспекту емісії не виконує свої зобов'язання з виплати йому відсоткового доходу за придбаними облігаціями, а з 26.10.2015 не виконує свого обов'язку з дострокового викупу цінних паперів на вимогу позивача. Однак, суди попередніх інстанції не надали оцінку вказаним твердженням позивача.

Як зазначає позивач в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідач-1 перебуває в тяжкому та нестабільному фінансовому стані, що підтверджується відомостями, розміщеними в Інтернет виданнях "Економічна правда" 12.08.2015 та "Ліга Бізнес" 11.08.2015 про виставлення на продаж групи Креатив, до складу якої входить і відповідач-1, у зв'язку з наявністю значних боргів. При цьому, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаному твердженню позивача та відповідним доказам, а суд апеляційної інстанції обмежившись лише посиланням на те, що інформація, розміщенна в засобах масової інформації, є неналежною, не обґрунтував своїх висновків належним чином, не навів фактів в спростування таких тверджень позивача.

Апеляційний господарський суд також дійшов висновку про те, що фінансові відомості, розміщені у друкованому виданні - Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 183 від 26.09.2014, не є достовірними та не відображають реальний фінансовий стан ПрАТ "Креатив" станом на день винесення оскаржуваної ухвали. Однак, суд не врахував те, що відповідач-1 особисто в своєму листі до позивача № 781-12КРВ від 02.10.2015 визнав факт перебування товариства в скрутному фінансовому стані, який не дозволяє йому виплачувати борги, а також запропонував надати позивачу план реструктуризації боргів. При цьому, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не з'ясували, чи був розроблений та наданий відповідачем-1 позивачу план реструктуризації боргів.

Позивач також вказує на те, що відповідач-1 ініціював подання до господарського суду міста Києва численних позовів до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів в порядку викупу емітентом. Однак, суди попередніх інстанції не перевірили такі посилання позивача та не з'ясували, чи свідчать такі дії відповідача-1 (у разі встановлення факту подання відповідачем відповідних позовів) про ухилення від виконання своїх зобов'язань з дострокового викупу у позивача цінних паперів та про затягування настання моменту виконання свого обов'язку з викупу облігацій.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що посилання позивача в заяві зводяться до потенційної можливості ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення, що, за висновком суду, не є достатньою підставою для задоволення заяви. Однак, суд апеляційної інстанції не надавши оцінку всім зазначеним вище обставинам, наведеним позивачем в якості підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, та доказам, наданим в обґрунтування наявності цих обставин, не врахував, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є саме достатньо обґрунтоване припущення заявника, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Не надали суди попередніх інстанцій належної оцінки і обставинам порушення стосовно службових осіб ПрАТ "Креатив" кримінального провадження № 32015120010000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів). Суди не з'ясували, чи може наявність вказаного порушеного кримінального провадження (а якщо може, то яким чином) утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи в частині розгляду зави про вжиття заходів до забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про застосування заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/797/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: В. Саранюк

Н. Дунаєвська