ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/22547/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2016у справі № 910/22547/15 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"простягнення 48 798, 51 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаБорзенкова Ю.М.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 48 798, 51 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 в частині виплати позовачу частки страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 (суддя Спичак О.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 711,40 грн. основного боргу, 3 444, 08 грн. 3 % річних, 19 691, 56 грн. інфляційних втрат та 1 679, 06грн. судового збору. В частині стягнення пені судом відмовлено у зв'язку із пропуском позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 (головуючий Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю.,Скрипка І.М.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу касатор, серед іншого, послався на те, що позивачем було належно та своєчасно повідомлено відповідача про наявність відповідних збитків. Однак, відповідач не звертався до позивача з вимогою надати копії документів, які стосуються страхових випадків та/або із будь-якими зауваженнями щодо отриманих від позивача документів. Мотивованого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачем не приймалось. Ці обставини, не були враховані судом апеляційної інстанції.

30.03.2016 Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" були подані додаткові пояснення, в яких товариство послалось на те, що факт належного повідомлення відповідача про наявність збитків (лист № 09/997 від 01.04.2010 з документами по страховим випадкам) був встановлений під час розгляду інших господарських справ №№ 910/22544/15, 910/21298/15. Судові рішення в цих справах, винесені за результатами розгляду аналогічних спорів.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" не скористалось правом, наданим статтею 1112 ГПК України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2005 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", як перестрахувальником, та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА", як перестраховиком, укладено договір № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі по тексту - договір).

Предметом цього договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та змін та доповнень до Правил страхування (додаток № 5 до цього договору).

Дія даного договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми ексцеденту між перестраховиками. Ліміт власного утримання перестрахувальника за кожним договором страхування наземних транспортних засобів зі страховою сумою менше або дорівнює 50 000,00 грн. складає 100 %. Розмір ексцеденту за цим договором становить 350 000,00 грн. Основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій (додаток 2 до цього договору), рахунків-бордеро збитків (додаток №3 до цього договору) та щоквартального Переліку збитків, які заявлені, але не сплачені (додаток № 4 до цього договору). Відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Права та обов'язки сторін визначені в розділі 3 договору. Так, згідно з п.п.3.2.1-3.2.3 договору перестрахувальник зобов'язаний:

- на умовах, викладених у розділі 2 цього договору, передавати перестраховику в перестрахування частину відповідальності за Договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору. Один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надає перестраховику рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків;

- один раз в квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміємо календарні квартали 2006р. Рахунки-бордеро та бордеро заявлених, але несплачених збитків оформлюються та надаються перестраховику в письмовому вигляді в двох примірниках;

- один з двох примірників рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків та бордеро заявлених, але не сплачених збитків, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів. Рахунки-бордеро та бордеро, після їх підписання, є невід'ємними частинами цього договору;

- направляти перестраховику разом з рахунком-бордеро збитків копії документів, перелічених у п.п.3.2.3.1-3.2.3.3 цього договору.

Відповідно до п.п. 3.4.1-3.4.3 договору перестраховик зобов'язаний:

- на умовах, викладених у розділі 2 цього Договору, приймати від перестрахувальника в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору;

- протягом 5-х робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника;

- протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань (перелік зазначений в п.3.2.3) сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків.

Перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору. Відшкодування перестраховиком своєї частки збитків перестрахувальнику здійснюється шляхом оплати складеного перестрахувальником Рахунку-бордеро збитків (за умови надання перестрахувальником документів, передбачених в п.3.2.3 цього договору), в який включаються всі збитки, що врегульовані перестрахувальником за звітний період (місяць) і в яких перестраховик, згідно умов даного договору, зобов'язаний прийняти участь (п.п.4.1, 4.2 договору).

В п.п.9.1, 9.2 договору передбачено, що останній набирає чинності з 01.01.2006 і діє 31.12.2006 (з урахуванням положень п. 9.3 договору). Перестраховик несе відповідальність за всіма договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, що прийняті на страхування перестрахувальником починаючи з 01.02.2005, підпадають під дію цього договору, відповідно до умов, викладених в п.1.3 та п.2.7 цього договору, та зазначені у щомісячних рахунках-бордеро премій.

Протягом 2006-2007 року між сторонами були укладені додаткові угоди до договору №№1, 2, 4 (т. 1, а.с.31-34), згідно з якими внесено зміни до п.п.2.5, 2.6, п.3.2.2 договору.

Так, сторони досягли згоди змінити перший абзац п.3.2.2 договору, виклавши його в наступній редакції: "Один раз на місяць, не пізніше 17 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Один раз на квартал, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміється календарні квартали 2006 та 2007 років".

На виконання умов договору, відповідач прийняв на перестрахування транспортні засоби за укладеними договорами добровільного страхування, що підтверджується підписаними сторонами рахунками-бордеро премій за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад 2006 року. Сторони також підписали рахунки-бордеро збитків за лютий, березень, травень, червень 2007 року.

В позові позивач послався на те, що деякі збитки не було включено до щомісячних рахунків-бордеро збитків. Лист № 09/977 від 01.04.2010, в якому позивач просив відповідача підписати оригінали бордеро-збитків та здійснити виплату частки суми страхового відшкодування, у встановлений договором строк, залишений останнім без реагування та задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом стягнення основного боргу у сумі 21 711, 40 грн., 3 951, 47 грн. пені, 19 961, 56 грн. інфляційних втрат та 3 444, 08 грн. 3 % річних за період з 26.04.2010 по 07.08.2015.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд послався на те, що строк виконання зобов'язання зі сплати частки страхового відшкодування не настав. Обґрунтовуючи такий висновок суд зазначив про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів направлення відповідачу пакету документів, необхідних для сплати частки страхового відшкодування. Позивач належним чином не повідомив відповідача про настання збитків та їх розмір у терміни та в порядку, передбаченому договором.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору перестрахування та договору страхування.

В статті 355 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) зазначено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

В процесі судового розгляду місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач направив відповідачу лист № 09/977 від 01.04.2010, в якому просив підписати оригінали бордеро-збитків та здійснити виплату частки суми страхового відшкодування, що за розрахунком позивача становить 21 711,40 грн. До вказаного листа позивач додав документи по страховим випадкам (т.1., а.с.132). Таким чином, матеріали справи містять належні докази отримання відповідачем листа № 09/977 від 01.04.2010.

В додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач зазначив, що факт належного повідомлення відповідача про наявність збитків (лист № 09/997 від 01.04.2010 з документами по страховим випадкам) встановлено також під час розгляду інших господарських справ №№ 910/22544/15, 910/21298/15. Судові рішення в цих справах, винесені за результатами розгляду аналогічних спорів. Крім того, наявна в матеріалах даної судової справи копія зазначеного листа позивача містить відбиток штампу відповідача для реєстрації вхідної кореспонденції із зазначенням дати отримання - 09.04.2015 та вхідним реєстраційним № 1528/0/1-10.

За огляду на наведене, висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач належним чином не повідомив відповідача про настання збитків та не надав належних та допустимих доказів направлення відповідачу пакету документів, необхідних для сплати частки страхового відшкодування не можна визнати таким, що відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.

За умовами п.п. 3.4.2, 3.4.3 договору відповідач був зобов'язаний протягом 5-х робочих днів з дня отримання від позивача рахунків-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу позивача, а також протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунків-бордеро збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань сплатити позивачу свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в таких рахунках-бордеро збитків.

Судом першої інстанції встановлено, що у визначені сторонами в договорі порядку і строки відповідач рахунки-бордеро збитків не підписав та не повернув позивачу, виплата позивачу частки страхового відшкодування збитків у загальному розмірі 21 711,40 грн. також не була здійснена відповідачем.

Відповідно до п. 3.3.6 договору відповідач, як перестраховик, має право на відмову у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшення її розміру, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п.3.2.3 даного договору. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п.3.4.3, 3.4.4, для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Судом першої інстанції встановлено, що з вимогою про надання копій документів, які стосуються страхових випадків та/або зауваженнями щодо отриманих документів відповідач до позивача не звертався. Мотивоване рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалось.

Зазначені обставини у встановленому законом порядку не спростовані.

Суд першої інстанції на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів обґрунтовано виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 21 711,40 грн.

Оскільки відповідач не надав доказів повної або часткової сплати вказаної суми боргу, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 19 961, 56 грн. інфляційних втрат, 3 444, 08 грн. 3 % річних та 3 951, 47 грн. пені за період з 26.04.2010 по 07.08.2015, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

В ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, в ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунком позивача, перевіреним місцевим господарським судом, з відповідача підлягає стягненню 3 444, 08 грн. 3 % річних та 19 961, 56 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.04.2010 по 07.08.2015, і в цій частині вимог позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з 3 577,70 грн. пені судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої просив відповідач. При цьому, поважних причин пропущення позовної давності позивач в позові не навів.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Апеляційний господарський суд в своїй постанові послався на знищення позивачем оригіналу листа № 09/997 від 01.04.2010 за строком зберігання, однак, позивач в своїй касаційній скарзі цю обставину заперечує і стверджує про те, що примірник цього листа не знищувався і він має можливість на вимогу суду надати його в оригіналі.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що позивач не може надати оригінал листа № 09/997 від 01.04.2010 для огляду, однак відповідно до матеріалів справи, суд не витребовував у позивача оригінал цього документа, відповідні процесуальні дії судом не вчинялись.

З приводу висновку апеляційної інстанції про те, що розрахунки часток перестраховика у сумах страхового відшкодування виконані у серпні 2015 року не могли бути направлені з листами вимогами про сплату частки страхового відшкодування у 2010 році, касатор зазначив, що розрахунки часток перестраховика у сумах страхового відшкодування по страхувальником виконувались ще в 2009 році, що підтверджується копіями розрахунків, на яких міститься напис про дату виконання, зокрема, на кожному розрахунку зазначено, що він є додатком до відповідного листа вимоги №№ 09/730, 09/731, 09/732, 09/733 від 17.03.2010 (копії цих листів залучено до матеріалів даної судової справи). До того ж, складання розрахунків часток перестраховика не може підтверджуватись картками рахунку, оскільки дані картки було надано представником позивача разом з копіями виписок по особовому рахунку позивача, реєстрами одержувачів страхових відшкодувань, в якості доказів оплати страхових відшкодувань здійснених у 2007 році, втім картки рахунків дійсно були роздруковані у 2015 році, оскільки позов подано у 2015 році.

Оскільки сукупність наведених обставин не спростовано у передбачений законом спосіб, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі № 910/22547/15 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/22547/15 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" 2 192, 40 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова