ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/22046/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідачсуддівКочерової Н.О. Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовичана рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 29.10.2015 Київського апеляційного господарського суду 02.02.2016у справі господарського суду№ 910/22046/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія ВіталійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики"простягнення 62 365 257,38 грн.за участю представників:

від позивача - Дешко В.О.

від відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі № 910/22046/15 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича (позивач) в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 202, 601 Цивільного кодексу України, статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 у справі № 910/22046/15 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Кочерова Н.О.) прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/22046/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Кочерова Н.О., Мележик Н.І.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики" (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1, згідно з яким кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою 13,8% річних в межах максимального ліміту заборгованості до 32 000 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26 жовтня 2015 року.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 31 587 258,93 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку.

30.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (новий кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 30102014, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, визначеними у додатку № 1 до цього договору в повному обсязі або ж частково, а новий кредитор зобов'язується прийняти право вимоги та сплатити первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору за домовленістю сторін загальна сума права вимоги, що відступається первісним кредитором за цим договором новому кредитору, яка включає в себе суму основного боргу, нарахованих процентів та комісії, становить 31 444 216,27 грн., яка сплачується новим кредитором у термін до 31 жовтня 2014 року. Сторони дійшли згоди, що за відстрочення терміну сплати вартості права вимоги, новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора винагороду у розмірі - 143 042,66 грн.

31.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики" укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань (грошових вимог) за договорами, зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї угоди, у розмірі, вказаному в пункту 4 даної угоди.

Згідно з пунктами 4, 5 угоди розмір зустрічних грошових вимог за договорами, указаними в пунктах 1 та 2 цієї угоди, що підлягають зарахуванню, становить 31 587 258,93 грн., з моменту підписання цієї угоди вищезазначені взаємні зустрічні зобов'язання сторін одна перед одною на суму 31 587 258,93 грн. припиняються.

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 62 365 257,38 грн. заборгованості, з яких: 31 587 258,93 грн. - заборгованість за кредитом; 3 584 101,01 грн. - заборгованість за процентами; 433 313,30 грн. - пеня за прострочення повернення процентів за користування кредитом; 8 534 617,74 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 30 876,55 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів; 547 800,96 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 429 400,16 грн. - збитки від інфляції за час прострочення сплати процентів; 10 817 888,73 грн. - збитки від інфляції за час прострочення по кредиту; 4 800 000,00 грн. - штраф за прострочення по сплаті процентів; 1 600 000,00 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного погашення кредиту, процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, штраф, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до укладеної сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 31 587 258,93 грн., тобто на суму, яка дорівнює розміру отриманих відповідачем коштів за кредитним договором, за відсутності доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку, вимоги позивача є безпідставними з причин припинення зобов'язання відповідача перед позивачем за кредитним договором внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Положеннями статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно зі статтею 627 вказаного Кодексу сторони є вільними на підставі ст. 6 цього Кодексу в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи позивача про те, що договір про відступлення права вимоги є нікчемним з моменту його укладення в силу приписів пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як безпідставні.

Аналіз пункту 3 частини 3 статті 38 свідчить про те, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку укладення банком договору, за яким банк приймає на себе зобов'язання щодо відчуження чи передачі у користування або придбання майна, оплати результатів робіт/послуг за цінами, нижчими або вищими від звичайних тощо.

Натомість в даному випадку при укладенні договору про відступлення права вимоги у позивача не виникало таких зобов'язань, позивач за цим договором виступав як новий кредитор, а не як поручитель, боржник тощо, суд апеляційної інстанції не встановив жодних ознак нікчемності Договору про відступлення права вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного Банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на момент укладення договору про відступлення права вимоги) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку: 1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку; 2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами; 3) заборгованості за цінними паперами перед банком; 4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами; 5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю).

Уповноважена особа Фонду, вважаючи укладений договір про відступлення права вимоги № 30102014 від 30.10.2014 нікчемним з моменту його укладення, а зобов'язання ТОВ "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1 від 27.10.2014 дійсними та не припиненими, звернулась з повідомленням № 04-08/1092 від 23.07.2015 "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" до ТОВ "Автомобільна спілка транспорту, інформатики, логістики" про погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1 від 27.10.2014 протягом 3 днів відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1 від 27.10.2014.

Оскільки позивач посилається на нікчемність правочинів про відступлення права вимоги № 30102014 від 30.10.2014 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2014 для обґрунтування заявленої вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1 від 27.10.2014, господарський суд має надати належну оцінку правочинам та відповідним доводам позивача.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, мотивує рішення нормами статті 601 Цивільного кодексу України, не надавши оцінки договору про відступлення права вимоги № 30102014 від 30.10.2014 та угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2014.

Суд апеляційної інстанції, у процесі перегляду справи та повторно розглядаючи її, не виправив помилки допущеної судом першої інстанції, не надав оцінки вищевказаним договорам, обмежившись посиланням на пункт 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З вказаної статті вбачається, що обов'язковою умовою припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог є те, що строк виконання таких вимог має бути таким, що настав.

Судами не надано аналізу пункту 1.1.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-240ю/2014/2-1 від 27.10.2014, відповідно до якого кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом є 26.10.2015.

Водночас, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог укладена сторонами 31.10.2014.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено питання про те, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 31 587 258,93 грн., а за договором про відступлення права вимоги банк повинен сплатити до 31.10.2014 суму 31 444 216,27 грн.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/22046/15 скасувати.

Справу № 910/22046/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

Н. Мележик