ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/20515/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідачсуддівКочерової Н.О. Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 29.09.2015 Київського апеляційного господарського суду 15.12.2015у справі господарського суду№ 910/20515/14 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібпрозастосування наслідків нікчемності правочину та стягнення 281 746, 68 грн.за участю представників:

від позивача - Цитульський В.І., Мазуренко І.О.

від відповідача - Келембет М.В.

від третьої особи - Музичук Л.В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/20515/14 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.), задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК" (позивач), присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" (відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК" грошові кошти в розмірі 267 882,42 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 863, 84 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" в доход державного бюджету України судовий збір - 5 634, 93 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги - 2 817, 47 грн., судовий збір за подання касаційної скарги - 2 817,47грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українські резерви" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 у справі № 910/20515/14 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Кочерова Н.О.) прийнято касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви".

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/20515/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Кочерова Н.О., Мележик Н.І.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українські резерви" (страховик) укладено договір № 6-ТБ/004 добровільного страхування фінансових ризиків, за умовами якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовими збитками страхувальника, які виникають у страхувальника в результаті неповернення позичальником (в разі настання певних подій - страхових випадків) повністю або частково кредиту та/або відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору цей договір укладено на підставі заяви страхувальника, Закону України "Про страхування", ліцензії серії АВ№594273 від 27.01.2012, що видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Правил добровільного страхування фінансових ризиків від 14.04.2009.

Пунктом 2.1. договору страхування передбачено, що страховим випадком за цим договором є факт несплати позичальником основної суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом, внаслідок: банкрутства позичальника-юридичної особи; ліквідації позичальника-юридичної особи у встановленому чинним законодавством України порядку.

У пункті 3.5 договору зазначено, що страхувальник зобов'язався сплатити страховику страховий платіж за кожним переліком кредитів не пізніше п'яти робочих днів від дати підписання договору та переліку кредитів.

Згідно з додатком № 1 до договору - переліку кредитів, наданих юридичним особам, ПАТ "ТЕРРА БАНК" надані кредити за договорами №К/13/12-8 від 18.11.2013, № КЛ/14/02-8 від 18.02.2014, № К/13/13-8 від 29.11.2013, № К/13/-8-8 від 17.10.2013, № К/12/1-8 від 27.01.2012, № КЛ/11/10 від 10.06.2011, № К/12/3-8 від 22.02.2012, № К/12/6-8 від 06.03.2012. За вказаним додатком розмір страхового платежу становить 267 882,42 грн.

Згідно з меморіальним ордером № 320570 від 24.03.2014 банк сплатив страхову премію за договором в розмірі 267 882,42 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 518 від 21.08.2014 "Про віднесення ПАТ "ТЕРРА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ТЕРРА БАНК", згідно з яким з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ТЕРРА БАНК". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 № 122 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ТЕРРА БАНК" продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ТЕРРА БАНК" на один місяць до 22.12.2014 включно.

Згідно з актом № 3 від 23.09.2014 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "ТЕРРА БАНК" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які відповідають критеріям, передбаченим частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", комісією під час проведення вказаної перевірки виявлено договори добровільного страхування фінансових ризиків (в т.ч. договір № 6-ТБ/004 від 21.03.2014), які підпадають під критерії, передбачені п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на вказане, ПАТ "ТЕРРА БАНК" звернулось до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину добровільного страхування фінансових ризиків № 6-ТБ/004 від 21.03.2014, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Українські резерви" 267 882,42 грн., сплачених за договором та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 863,84 грн. на підставі статей 536, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/20515/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК".

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у даній справі, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/20515/14, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не перевірили обставин щодо включення ПрАТ "СК "Українські резерви" до переліку інсайдерів ПАТ "ТЕРРА БАНК" як пов'язаної особи, щодо істотної участі компанії внаслідок займання однією особою посад голови спостережної ради ПАТ "ТЕРРА БАНК" та голови наглядової ради ПрАТ "СК "Українські резерви", а також наявності компетенції ПрАТ "СК "Українські резерви" на здійснення діяльності зі страхування кредитів відповідно до положень Закону України "Про страхування".

Судами попередніх інстанцій за наслідками нового розгляду справи, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги ПАТ "ТЕРРА БАНК".

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Оскільки позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування заявленої вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, господарський суд має дати належну оцінку правочину та відповідним доводам позивача.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на час укладання оспорюваного договору) Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 831 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК" виконавчою дирекцією Фонд гарантування прийнято рішення від 24.12.2014 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ТЕРРА БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ТЕРРА БАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ТЕРРА БАНК" строком на 1 рік з 24.12.2014 по 23.12.2015 включно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно з протоколом № 16/07 засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" від 16.07.2012 Головою наглядової ради відповідача є Клименко Сергій Дмитрович, а відповідно до інформації депозитарію ПАТ "Національний депозитарій України" Клименко С.Д. є власником 9,8709 % у статутному фонді Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви".

Протоколом про підсумки голосування на позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ "ТЕРРА БАНК" від 23.12.2013 Клименка Сергія Дмитровича обрано на три роки Головою Спостережної ради - позивача.

Згідно з анкетою фізичної особи - інсайдера ПАТ "ТЕРРА БАНК" від 27.12.2013 Клименко С.Д. є учасником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" з 9,8709 % у статутному фонді останнього та Головою Наглядової ради Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Українські резерви".

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління ПАТ "ТЕРРА БАНК" № 1 від 08.01.2014 Клименко С.Д. є Головою Спостережної ради позивача, а відповідач включений до переліку інсайдерів ПАТ "ТЕРРА БАНК", як асоційована особа по відношенню до Клименка С.Д.

Згідно з протоколом засідання правління ПАТ "ТЕРРА БАНК" № 27-1 від 04.03.2014 ПАТ Страхова Компанія "Українські резерви" є спорідненою з ПАТ "ТЕРРА БАНК" особою через Клименка С.Д.

Із статуту ПАТ Страхова Компанія "Українські резерви" (п.10.3.5.18) вбачається, що наглядова рада товариства приймає рішення про вчинення товариством значних правочинів. Укладення значних правочинів зі сторони ПАТ "ТЕРРА БАНК" є повноваженнями спостережної ради банку.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Клименко С.Д., внаслідок істотної участі у ПАТ Страхова компанія "Українські резерви" та ПАТ "ТЕРРА БАНК", будучи головою наглядової ради відповідача та головою спостережної ради позивача мав можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики даних юридичних осіб, мав можливість впливати на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку та страхової компанії, через укладені угоди чи іншим шляхом.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 статуту Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Українські резерви", затвердженого загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Українські резерви" від 19.12.2011, для вирішення статутних завдань предметом діяльності товариства в Україні та за її межами визначаються, зокрема: страхування кредитів, страхування фінансових ризиків. Товариство має право займатися тільки такими видами страхування, на які отримано ліцензію.

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 565 від 09.07.2010 затверджено Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування.

Пунктами 1, 2 Характеристики передбачено, що ці характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування розроблені відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України "Про страхування" та підпункту 61 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070.

Відповідно до пункту 3.16 Характеристики, страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із: збитками страхувальника (кредитодавця) внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником кредиту та/або нарахованих за ним відсотків; відповідальністю страхувальника (позичальника) перед кредитодавцем за непогашення або неповне погашення кредиту та/або нарахованих за ним відсотків, визначених у кредитному договорі.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування кредитодавцю або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником суми кредиту та/або відсотків за кредит у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником зобов'язань за відповідним договором.

Пунктом 3.18 Характеристики передбачено, що страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат [за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)] та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Відповідно до пункту 1.3 договору добровільного страхування фінансових ризиків № 6-ТБ/004 від 21.03.2014 передбачено, що страховий ризик є ризик неповернення позичальником повністю або частково кредиту та/або відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором.

Страховим випадком за цим договором є факт несплати позичальником основної суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом, внаслідок: банкрутства позичальника-юридичної особи, ліквідації позичальника-юридичної особи у встановленому чинним законодавством України порядку (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 Правил добровільного страхування фінансових ризиків затверджених головою правління ЗАТ СК "Українські резерви" від 14.04.2009, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими збитками страхувальника.

Договір добровільного страхування фінансових ризиків № 6-ТБ/004 від 21.03.2014 має назву страхування фінансових ризиків, але як вказують суди попередніх інстанцій, відповідно до його умов є договором страхування кредиту (відповідальність позичальника за непогашення кредиту).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про страхування" передбачено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Тобто, кожен вид добровільного страхування, на здійснення якого страховиком, в обов'язковому порядку розробляються відповідні правила страхування, повинен мати окрему ліцензію.

Пунктом 4 Характеристики передбачено, що страховик має право розробити правила страхування, які поєднують ознаки та зміст двох або більше видів добровільного страхування (крім страхування життя), за умови наявності в нього ліцензії на право здійснення цих видів страхування.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач здійснив страхування, не по правилам страхування кредиту та без ліцензії на таке страхування, що суперечить вимогам закону, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний правочин укладений з особою, яка не мала права здійснювати відповідний вид страхування, тому спірний правочин суперечить приписам Закону.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином вимоги ПАТ "ТЕРРА БАНК" про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають задоволенню та судами правомірно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 267 882,42 грн.

ПАТ "ТЕРРА БАНК" в позовній заяві просило стягнути з ПрАТ СК "Українські резерви" 13 863,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі приписів статті 1048 Цивільного кодексу України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, договори страхування і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору страхування положень про договір позики, зокрема статтю 1048 Цивільного кодексу України, є безпідставним.

Враховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" 13 863,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В цій частині приймається нове рішення про відмову ПАТ "ТЕРРА БАНК" в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Українські резерви" 13 863,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В іншій частині рішення та постанова судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 910/20515/14 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" 13 863,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "ТЕРРА БАНК" в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українські резерви" 13 863,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 910/20515/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

Н. Мележик