ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/18177/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Кравчука Г.А.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція "на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№910/18177/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"доКомунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"простягнення 78 989,60 грн. за участю представників сторін:

позивача: Мельник Н.В. (представник за дов. від 12.01.2016 №3),

відповідача: Мундірова В.М. (представник за дов. від 27.01.2016 №12),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 78 989, 60 грн., з яких: 49655, 35 грн. - основна заборгованість, 7 294, 63 грн. - пеня, 1 579, 61 грн. - 3% річних, 20460, 31 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами спору договору від 02.07.2012 №450092, позивач у спірний період з 01.10.2013 по 01.05.2015 поставив відповідачеві тепову енергію у вигляді гарячої води загальною вартістю 217821, 68 грн. Проте відповідач вказані послуги оплатив частково в сумі 168 166, 33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі №910/18177/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у даній справі, ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст.4, 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Євро-Реконструкція", як енергопостачальною організацією, та КП "Дирекція з Управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва", правонаступником якого є - КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва", укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 № 450092 (надалі - договір).

Відповідно п. 6.1 договору розрахунки з відповідачем проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що підтверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для позивача за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1Гкал).

Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами відповідача (п. 6.6 договору).

Згідно п. 9.2 договору, в разі несплати відповідачем прийнятої останнім теплової енергії у встановлені строки, позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір укладений сторонами на термін з 01.07.2012 по 01.07.2013 і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін договору не заявить іншій протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII були внесені зміни до деяких законів України, зокрема до ст.ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та доповнено їх новими частинами.

Так, згідно ч.5 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Також, було доповнено статтю 29 названого Закону частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Отже, виходячи з зазначеного законодавства, відповідач не є кінцевим споживачем послуг, які надаються позивачем за договором.

Судом встановлено, що листом департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації від 05.12.2014 №058/4/1-13637 повідомлено, що відповідно до підпунктів 4.1 та п. 6 протоколу № 003/65 робочої наради з поточних питань від 04.12.2014, яка відбулася в Київській міській державній адміністрації вирішено, зокрема, позивачу забезпечити проведення нарахувань плати за послуги з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання власникам та орендарям нежитлових приміщень м. Києва починаючи з листопада 2014 року, а комунальним підприємствам по утриманню житлового господарства з листопада 2014 року (відповідачу) припинити нарахування та виставлення рахунків на сплату комунальних послуг власникам та орендарям приміщень.

Згідно п.32 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.01.2015 № 4450503/2юр, укладеного між позивачем та прямим споживачем - Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, як орендарем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, визначено, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Предметом укладеного між сторонами спору договору від 02.07.2012 № 450092 є обов'язок позивача передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води на об'єкти за адресами по вул. Ревуцького, буд. 13-Б та вул. Ялтинська, буд. 5-Б у м. Києві згідно додатків 3 та 3-А, які мають назву та містять перелік об'єктів, що знаходилися на балансі відповідача та абонентів (споживачів послуг).

Відтак теплова енергія у вигляді гарячої води повинна бути передана у власність балансоутримувача об'єктів за адресами вул. Ревуцького, буд. 13-Б та вул. Ялтинська, буд. 5-Б у м. Києві.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва" комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" передало з балансу, а комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" прийнято на баланс нежитлові приміщення станом на 31.01.2015, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2015.

Відповідно до п.10.3 договору від 02.07.2012 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, зміни та доповнення, які обумовлені законодавством України, в тому числі розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію, не підлягають додатковому письмовому узгодженню та підписанню (скріпленню печатками) між сторонами угод.

Таким чином, як вірно зазначено місцевим та апеляційним господарським судом, оскільки відповідач не був балансоутримувачем з 31.01.2015 об'єктів за адресами: вул. Ревуцького, буд. 13-Б та вул. Ялтинська, буд. 5-Б у м. Києві, то і не міг отримувати у власність теплову енергію у вигляді гарячої води, а відтак і не мав обов'язку по сплаті за її отримання починаючи з січня 2015 року.

Як вбачається з поданого позивачем до суду розрахунку ціни позову в період з жовтня 2013 року по листопад 2014 року заборгованість відповідача за укладеним між сторонами спору договором відсутня.

Заборгованість відповідача за договором за грудень 2014 в розмірі 8357,90 грн. погашена останнім, що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2015 № 114.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відсутність заборгованості відповідача за договором в період з 01.10.2013 по 01.05.2015 та, як наслідок, про відмову у задоволенні позову про стягнення з останнього заборгованості , пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія визнає правомірним.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №910/18177/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г. М. Мачульський

Г.А. Кравчук