ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 908/2846/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участі представника позивача Лєлєкової В.В.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мережна рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 рокуу справі № 908/2846/15 Господарського суду Запорізької області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереждоПриватного підприємства "Рюрик"провнесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Рюрик" (далі - відповідач) про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 5631 від 18.06.2004 р. (далі - договір) шляхом викладення пунктів договору та додатків до нього в редакції додаткової угоди, отриманої Приватним підприємством "Рюрик" 02.04.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем були допущенні порушення умов договору та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, далі - ПКЕЕ) щодо збереження і цілісності розрахункового засобу обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр), встановлених на території відповідача, дії якого направлені на безоблікове споживання електроенергії, в чому позивач вбачає істотне порушення умов договору щодо належного визначення обсягу спожитої електричної енергії.

Відповідач проти позову заперечував обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач не надав доказів існування істотних обставин для внесення змін до договору, а також не дотримав встановлену процедуру врегулювання договірних спорів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015 р. у справі № 908/2846/15 (головуючий суддя: Дроздова С.С., судді: Гандюкова Л.П., Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 р. (головуючий суддя: Марченко О.А., судді: Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Приватного підприємства "Рюрик" про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 5631 від 18.06.2004 р. шляхом викладення пунктів договору та додатків до нього в редакції додаткової угоди відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм ч. 2 ст. 652 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та ПКЕЕ в частині додержання вимог нормативно-технічних документів та договору, а також недопущення безоблікового користування електричної енергії, просить Вищий господарський суд України рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити прийняті у справі судові рішення без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові повністю виходив з того, що позивач не надав необхідних належних та допустимих доказів в обґрунтування істотної зміни обставин та порушення будь-якого свого права або охоронюваного законом інтересу, необхідних для примусового внесення змін до договору за рішенням суду на підставі ст.ст. 651,652 ЦК України та 188 Господарського кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору:

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не був доведений факт одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 ЦК України.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При цьому істотна зміна обставин повинна ускладнити виконання зобов'язань настільки, що це призведе до неможливості його виконання у зв'язку з такими обставинами. Під зміною обставин розуміються ускладнення, що пов'язані з дійсними перешкодами виконання такого зобов'язання.

Господарські суди встановили що 18.06.2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 5631 (далі - договір) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до розділу 1 договору в редакції додаткової угоди від 07.07.2008 р. постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.1 ПКЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Розділом 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

Пункт 1.3 ПКЕЕ визначає, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо внесення змін до п. 3 додатку 5 до договору «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії на об'єкту культурно-оздоровчого комплексу порт Леніна/вул. Леонова, 14», чим передбачається переніс комерційного обліку на межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (ТП-555).

Вимогами частини 1 пункту 1.5.6 Правил улаштування електроустановок в редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 469 від 20.06.2014 р. розрахунковий вимірювальний комплекс потрібно встановлювати на межі поділу мережі за балансовою належністю або на визначеній межі експлуатаційної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій вірно було встановлено, що зазначена редакція п. 1.5.6 Правил улаштування електроустановок була змінена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 469 від 20.06.2014 р. «Про внесення змін та доповнень до розділу 1 Правил улаштування електроустановок», яка набрала чинності 20.11.2014 р.

Водночас, частиною 3 п. 1.1.1 Правил улаштування електроустановок в редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 469 від 20.06.2014 р. передбачено, що нові положення Правил не є обов'язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за Правилами, чинними на час створення електроустановок.

Оскільки електроустановка, розташована на території відповідача, встановлювалася за вимогами попередньої редакції п. 1.5.6 Правил улаштування електроустановок, який діяв до 19.11.2014 р. та яким було визначено, що лічильники для розрахунків між постачальником електричної енергії та споживачем рекомендовано встановлювати на межі балансової належності між постачальником електричної енергії та споживачем, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність в даному випадку зміни істотних умов, а оскільки позивач не надав доказів створення відповідачем перешкод у здійсненні заміни лічильника або зняття з нього показників, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Щодо внесення змін у договір шляхом доповнення п. 4 додатку № 4 та п. 2 додатку 5 в частині встановлення спеціальних вимог до представництва відповідача під час зняття показів розрахункових засобів, то Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог згідно з ч. 3 ст. 237, ч. 1 ст. 238 ЦК України.

Стосовно внесення інших змін, зокрема вилучення інформації з додатку № 8 до договору, внесення змін до додатку № 6.1, доповнення п. 4.4 та 9.7 договору, викладення в новій редакції розділу 10 договору та п. 10 додатку № 4, то суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в даному випадку зміни істотних умов, необхідних для внесення в судовому порядку змін до спірного договору та недоведеність позивачем порушення чинною редакцією договору співвідношення майнових інтересів сторін, як і недоведеність позивачем того, що чинна редакція спірного договору суперечить суспільним інтересам.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем умов договору та Правил улаштування електроустановок в частині збереження і цілісності розрахункового засобу обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) з боку відповідача, яке позивач вважає істотним порушенням умов договору щодо визначення обсягу спожитої електричної енергії, то суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що дані обставини не є істотним порушенням умов договору в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки згідно п. 4.2.5 договору така обставина не є винятковою та непередбачуваною, а є, в свою чергу, підставою для проведення перерахунку плати за електроенергію відповідно до Методики визначення обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Іншим доводам скаржника, викладеним у касаційній скарзі, у т.ч. в частині дотримання досудового порядку зміни договору, застосування оперативно-господарських санкцій до дій відповідача вже надана правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у справі № 908/2846/15 та вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, цих висновків не спростовують та фактично зводяться до необхідності переоцінити встановлені апеляційним судом обставини, що не допускається при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України.

Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року у справі № 908/2846/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко