ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 904/3704/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,перевіривши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Чимбар Л.О., Джихур О.В.)на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 (суддя Мілєва І.В.)у справі№ 904/3704/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"прозобов'язання вчинити певні дії,за участю представниківпозивачаОСОБА_5,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 у справі № 904/3704/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, позов задоволено: зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" розблокувати рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що позивачем не було надано банку вичерпної інформації щодо нецільового поповнення рахунку. Крім того, скаржник вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 17.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.рb.ua). Підписавши дану заяву, позивач погодився з умовами та тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір.

Після підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банк відкрив позивачу розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, валюта - українська гривня, дата відкриття - 17.07.2015 (далі - рахунок), на підтвердження чого позивач надав ксерокопію довідки ПАТ КБ "Приватбанк" № 08.7.0.0.0/1601141740122 від 14.01.2016. Даний рахунок був відкритий позивачем для ведення його господарської діяльності.

У лютому 2016 року на валютний рахунок позивача надійшли кошти у доларах США від зарубіжного контрагента в якості розрахунку за експортним договором. Згідно з вимогами закону частина суми (75%) була автоматично переведена банком у національну валюту та зарахована на гривневий рахунок № НОМЕР_1. Виконуючи мету своєї господарської діяльності, позивач розпоряджався даними коштами для купівлі-продажу товарів.

26.02.2016, бажаючи здійснити платіж на суму 110.000,00 грн., позивач виявив, що доступ до рахунка заблоковано.

Позивач для отримання пояснень з цього приводу звернувся до банку, де з'ясувалося, що рахунок заблоковано у зв'язку з накладенням на нього арешту державною виконавчою службою.

Відповідно до довідки ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції № 7689 від 16.03.2016, наданої на запит позивача, відносно ОСОБА_4 станом на 16.03.2016 відкриті виконавчі провадження відсутні.

29.02.2016 позивач звернувся до банку з вимогою-претензією, в якій зазначив, що з вини банку заблокована його господарська діяльність, що призводить до збитків та порушення зобов'язань позивача перед контрагентами, з якими укладено контракти купівлі-продажу продукції. У зв'язку з викладеним позивач просив негайно розблокувати рахунок, надавши можливість здійснювати господарську діяльність, а також письмово повідомити про причини блокування розрахункового рахунка та підстави застосування ст. 1074 ЦК України.

Листом № 20.1.0.0.07/20160309/4553 від 10.03.2016 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно з положеннями зазначеної статті банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банк може відмовити клієнту в проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк просив надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2015 по 26.02.2016. Оскільки таких документів не надходило, банк вказав, що він не має правових підстав для задоволення вимог позивача.

25.03.2016 позивач направив відповідачу вимогу-претензію № 2, в якій зазначив, що під час відкриття рахунка ним були надані усі необхідні та затребувані банком документи. Про необхідність надання будь-яких інших документів банк позивачу не повідомляв. Також, посилаючись на відсутність необхідних даних, банк не вказав, що саме необхідно надати клієнту для вивчення банком. Грошові кошти, які знаходяться на заблокованому рахунку позивача, надійшли на нього після обміну валюти (доларів США), що була зарахована на відповідний валютний рахунок як розрахунок за експортним контрактом, укладеним між ФОП ОСОБА_4 та компанією HONKONG АOTIAN JIUCO СО., LIMITED. Даний контракт був переданий до відділу валютного контролю банку.

До вимоги-претензії позивач додав контракт № 13/01 від 13.01.2016, резюме до договору та виписку з рахунку.

В зв'язку з неодержанням відповіді позивач 17.05.2016 вимогою-претензією № 3 для прискорення вирішення ситуації, що склалася, направив банку контракти та договори, на підставі яких на його рахунок надходили грошові кошти за весь період підприємницької діяльності, в кількості 6 шт.

У відповіді на дану вимогу-претензію № 2, надану через три місяці - 29.06.2016, банк з посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.ч. 1, 2, 7 ст. 9, ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" просив позивача надати декларацію про доходи. Банк зазначив, що оскільки таких документів не надходило, то у нього відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.

24.06.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією № 5, в якій зазначив, що 24.06.2016 він звернувся до відділення банку з платіжним дорученням № 141 (на паперовому носії) від 24.06.2016 про переказ коштів з його рахунку на рахунок НОМЕР_4, відкритий у відповідача на ім'я ОСОБА_6, з призначенням платежу: "оплата за лісоматеріали хвойних порід згідно договору № 15/06 від 15.06.2016". У здійсненні переказу було відмовлено з тих підстав, що банк не приймає платіжних доручень на паперових носіях від своїх клієнтів, а виконує їх виключно шляхом отримання через інтернет банкінг "Приват24". Оскільки такі мотиви відмови суперечать п. 3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг, позивач просив банк надати правове обґрунтування такої відмови.

Відповідач 30.06.2016 надав відповідь на дану вимогу, аналогічну відповіді від 29.06.2016, та просив надати декларацію про доходи.

Згідно з довідкою відповідача від 30.06.2016 № 0000000670332129 рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_3 заблокований з 26.02.2016.

Відповідно до довідки № 160322SU11592510 від 22.03.2016 про поточний стан рахунку залишок грошових коштів ФОП ОСОБА_4 на його рахунку НОМЕР_5 станом на 21.03.2016 складає 189.841,53 грн.

Згідно з довідкою № 160322SU12010903 від 22.03.2016 про стан позичкової заборгованості станом на 22.03.2016 такої заборгованості за кредитами та відсотками ФОП ОСОБА_4 не має.

У зв'язку з неможливістю розпоряджатися своїми коштами, які знаходяться на рахунку, позивач звернувся з позовом до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача розблокувати рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частинами 1, 3 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідач своє право відмови від здійснення фінансових операцій по рахунку позивача (блокування рахунку) обґрунтовує посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.ч. 1, 2, 7 ст. 9, ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно з ч.ч. 2 - 6 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу; клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта); клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно з п.п. 3, 18, 17 ч. 1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для фізичної особи - підприємця - відомості, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої, у частині дванадцятій статті 9 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 9 та ч. 12 ст. 9 наведеного Закону передбачено, що суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють: для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (за наявності).

З метою ідентифікації фізичної особи (резидента, нерезидента), фізичної особи - підприємця - ініціатора (платника) переказу (в тому числі міжнародного), що здійснюється без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону, суб'єкти первинного фінансового моніторингу, до яких звернувся ініціатор (платник) для здійснення переказу, встановлюють прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові; місце проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банку надано право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).

Судами встановлено, що у відповідача були всі необхідні дані, які стосуються ідентифікації та верифікації позивача. Доказів витребування у позивача офіційних документів щодо уточнення інформації про клієнта відповідачем не надано.

Для аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, позивачем були надані відповідачу всі договори та контракти, укладені позивачем з моменту відкриття карткового рахунку. У банку були дані рахунків та їх власників, на які позивач переказував кошти і які переказували кошти на рахунок позивача.

Частина 6 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Разом з тим ч. 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

А ч. 8 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зобов'язує банк витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану, які відповідно до частини 9 даної статті зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Як встановлено судами, банком жодним чином не доведено встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику та не надано жодних доказів використання свого права та виконання обов'язку, передбачених ч.ч. 7 та 8 ст. 64 вищезазначеного Закону, для здійснення поглибленої перевірки клієнта та аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану за період з дня блокування рахунку до цього часу.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.

Неповідомлення відповідачем спеціально уповноваженому органу в установлений Законом строк з дня відмови в проведенні операції свідчить про відсутність підстав, передбачених зазначеною статтею, для відмови в проведенні фінансової операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операцій може прийняти лише спеціально уповноважений орган (ч. 2 ст. 17 Закону).

Як зазначено у п. 104 "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого постановою правління Національного банку України від 26.06.2015 N 417 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк відповідно до частини першої статті 17 Закону:

1) має право зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), яка/які містить(ять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України;

2) зобов'язаний зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), якщо її/їх учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).

Зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (уключно).

Згідно з п. п. 115, 119 вказаного Положення загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених статтею 17 Закону, не може перевищувати 30 робочих днів.

Банк поновлює проведення фінансових операцій:

1) на третій робочий день із дня зупинення фінансової операції в разі неотримання протягом строку, передбаченого частиною першою статті 17 Закону, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової(их) операції(ій);

2) наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій), зазначеної(их) у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) (видаткових фінансових операцій).

Банк поновлює проведення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) наступного робочого дня після дня отримання:

файла-рішення / рішення на паперовому носії про скасування спеціально уповноваженим органом рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або про зупинення видаткової фінансової операції, отриманого протягом строку, зазначеного в цьому рішенні, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

файла-рішення / рішення на паперовому носії про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Як вірно зазначено судами, оскільки відповідач не звертався до спеціально уповноваженого органу з відповідним повідомленням, то він зобов'язаний був поновити проведення фінансових операцій позивача третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які давали б йому право зупинити проведення фінансових операцій на рахунку позивача на такий тривалий строк, про який зазначено вище.

Колегія суддів також відзначає, що можливість відновлення права позивача щодо користування своїми коштами на рахунку (розблокування рахунку), тобто відновлення становища, яке існувало до порушення його права (до 26.02.2016), відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 904/3704/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко