ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 922/1729/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Гончарова Ю.М. дов. б/н від 30 березня 2014 року та ТОВ "Інститут Харківпроект" - Прокопенка С.В. дов. б/н від 30 січня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер", треті особи - ОСОБА_6 та ТОВ "Інститут Харківпроект", про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу у сумі 4887930 доларів США 97 центів.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц від 21 вересня 2006 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 3 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

З ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер" стягнуто на корить ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість в сумі 4887930 доларів США 97 центів, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року становить 105349263 гривні 37 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер" задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 3 серпня 2015 року скасовано в частині стягнення з ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості у сумі 992501 долара США 65 центів, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року становить 21391288 гривень 81 коп. та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 3 серпня 2015 року.

Посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції ч. 1 ст.264 Цивільного кодексу України.

Вважає, що з 23 жовтня 2013 року, тобто, після укладення сторонами додаткової угоди до кредитного договору, строк позовної давності почався заново, а тому на час звернення до суду з даним позовом не сплинув.

Представники відповідача та третьої особи - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач та третя особа - ОСОБА_6 повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та ТОВ "Інститут Харківпроект", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" (банк) та ТОВ "Інвестиційна компанія "Бестселлер" (позичальник) укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 2000000,00 (два мільйона) доларів США 00 центів у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 10100000,00 (десять мільйонів сто тисяч) гривень 00 копійок по курсу НБУ на день укладання цього договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За період з 4 жовтня 2006 року по 22 жовтня 2013 року сторонами укладено 23 додаткові угоди до кредитного договору, а саме: № 1 від 4 жовтня 2006 року, № 2 від 25 жовтня 2006 року, № 3 від 27 жовтня 2006 року, № 4 від 8 грудня 2006 року, № 5 від 21 березня 2007 року, № 6 від 6 квітня 2007 року, № 7 від 16 квітня 2007 року, № 8 від 29 листопада 2007 року, № 9 від 5 січня 2009 року, № 10 від 4 червня 2009 року, № 11 від 10 червня 2009 року, № 12 від 1 липня 2009 року, № 13 від 6 липня 2009 року, № 14 від 20 серпня 2009 року, № 15 від 25 серпня 2009 року, № 16 від 27 жовтня 2009 року, № 17 від 2 листопада 2009 року, № 18 від 5 листопада 2009 року, № 19 від 1 лютого 2010 року, № 20 від 4 лютого 2010 року, № 21 від 23 червня 2010 року, № 22 від 29 червня 2010 року та № 23 від 22 жовтня 2013 року.

Ліміт кредитування встановлюється згідно додатку № 1 до цього договору.

Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим договором. Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів, що видаватимуться. Валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США (USD) та/або гривня України (UAH), та/або швейцарські франки (CHF). Базовою валютою по даному договору є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих і/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту кредитної лінії. Загальна сума кредитів за всіма позичковими рахунками розраховується шляхом складання сум виданих кредитів в кожній з валют даного договору, помножених на курс гривні НБУ до такої валюти, та поділений на курс гривні НБУ до базової валюти на день надання заявки на видачу кредиту. Загальна сума кредитів за всіма траншами (частинами) кредитів не може перевищувати встановленого п. 1.1 даного Договору ліміту кредитної лінії незалежно від виду валюти наданих кредитів."

Згідно п. 1.2.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21 березня 2007 року позичальник зобов'язаний у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 21 вересня 2016 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3, 2.5, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2 цього договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті, в якій було отримано відповідний транш. Позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунки: НОМЕР_1 - в доларах США в банку; НОМЕР_2 - в українській гривні в банку; НОМЕР_3 - в швейцарських франках в банку.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 6 квітня 2007 року, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5 % (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних за кредитами в доларах США; 16,5 % (шістнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних за кредитами в українській гривні та 8,99 % (вісім цілих дев'яносто дев'ять сотих) процентів річних за кредитами в швейцарських франках, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. Не раніше ніж через 1 місяць з дня укладання цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки в порядку, визначеному в п. 9.2 цього договору. В такому ж порядку може бути встановлений новий розмір процентної ставки у випадку невиконання позичальником умов п. 4.8 цього договору.

Також, додатковою угодою № 6 від 6 квітня 2007 року до кредитного договору сторони внесли зміни в п. 1.3.2 кредитного договору, який виклали у наступній редакції: "За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі:

- 18,75 % (вісімнадцять цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних за кредитами в доларах США;

- 24,75 % (двадцять чотири цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних за кредитами в українській гривні;

-13,49 % (тринадцять цілих сорок дев'ять сотих) процентів річних за кредитами в швейцарських франках.

Такий розмір процентної ставки застосовується до простроченої заборгованості клієнта по основній сумі боргу."

Згідно додаткової угоди № 9 від 5 січня 2009 року до кредитного договору сторони домовились викласти графік встановлення ліміту кредитування (додаток № 1 до кредитного договору) в редакції додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Відповідно до графіку встановлення ліміту кредитування, який є додатком до додаткової угоди № 9 від 5 січня 2009 року до кредитного договору, позичальник зобов'язується додержуватись встановленого ліміту кредитування у відповідності з наведеним у цьому додатку графіку. Також сторони домовились, що будь-яка сума заборгованості за кредитом, що перевищує розмір максимально допустимої заборгованості за сумою неповерненого кредиту, який (розмір) встановлений на відповідну дату, зазначену в п. 2 вказаного графіку, вважається простроченою сумою боргу.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору.

Нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

22 жовтня 2013 року сторонами укладено додаткову угоду № 23 до кредитного договору, відповідно до якої внесено зміни до п. 1.6 кредитного договору та викладено його в наступній редакції: "Цим сторони погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за даним договором:

1. Прострочена заборгованість по основному боргу;

2. Строкова заборгованість по основному боргу;

3. Строкова заборгованість по процентам;

4. Прострочена заборгованість по процентам;

5. Прострочена заборгованість по комісіям;

6. Строкова заборгованість по комісіям;

7. Заборгованість по пеням та штрафам.

У випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів у порушення вищевказаної черговості з вини позичальника банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.

Відповідно до умов кредитного договору в редакції додаткової угоди № 23 від 22 жовтня 2013 року у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято:

- іпотеку нежитлових приміщень підвалу 1-го-:5-го поверхів, загальною площею 7148,5 кв.м. в літ."А-9"; нежитлових будівель літ. "Б-3" площею 613,6 кв.м., літ."В-1" площею 605,1 кв.м., літ. "Г-1" площею 43,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ТОВ "Інститут Харківпроект", згідно договору іпотеки від 6 квітня 2007 року, укладеного між ТОВ "Інститут Харківпроект" та банком;

- поруку громадянина України ОСОБА_6;

- поруку ТОВ "Інститут Харківпроект";

- поруку ТОВ "УРБАН, ЛТД".

Судами встановлено, що відповідач, який є позичальником згідно кредитного договору та з урахуванням додаткових угод до нього отримав в банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 5000000,00 (п`ять мільйонів) доларів США 00 центів, що підтверджується копіями меморіальних ордерів № 01 від 22 вересня 2006 року, 28 вересня 2006 року, 5 жовтня 2006 року, 11 жовтня 2006 року, 26 жовтня 2006 року, 27 жовтня 2006 року, однак порушував терміни повернення кредиту та терміни сплати плати за кредит.

Пунктом 5.5 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення умов договору застави вказаних в р.2 даного договору банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному в розділі 11 цього договору.

Крім того, пунктом 7.3 кредитного договору сторони також передбачили, що відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником вимог п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2 цього договору банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим договором в порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

Згідно п. 11.1 кредитного договору сторони передбачили, що відповідно до ст. ст. 525, 611 Цивільного кодексу України у випадку застосування будь-якого з п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та внести плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Враховуючи те, що відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на 10 квітня 2012 року виник прострочений борг по сплаті основного боргу - 390 155,12 доларів США та процентів - 725 359,22 доларів США, у зв'язку з чим 13 квітня 2012 року позивач направив відповідачу вимогу № 33-15/9098 від 12 квітня 2012 року про дострокове повернення отриманого кредиту та плату за кредит, яка була отримана відповідачем 17 квітня 2012 року.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав, 24 жовтня 2013 року відповідно до умов договору поруки № 257094 від 23 жовтня 2013 року поручитель - ТОВ "УРБАН, ЛТД" виконало свої зобов'язання за договором поруки та сплатив позивачу 275893,41 доларів США в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку позивача та наданих до матеріалів справи документів станом на 11 березня 2015 року прострочена сума боргу за кредитом становить 2609051,36 доларів США та борг по процентам за користування кредитом - 2278879,61 доларів США, що загалом складає 4887930 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять) доларів США 97 центів та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року становить 105349263 (сто п'ять мільйонів триста сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят три) гривень 37 коп.

Наявність вказаного розміру боргу підтверджується довідкою позивача за підписом керівника банку та головного бухгалтера, випискою банку за вказаним кредитним договором за період з 21 вересня 2006 року по 25 червня 2015 року.

Відповідно до п. 9.9 кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840хркц сторони домовились про те, що банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов'язань Позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунків, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані балансу, надані банком і т.д., якщо позичальник не доведе недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не спростовано наявність боргу перед позивачем за кредитним договором в сумі 4887930 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять) доларів США 97 центів, не надано судам будь-яких доказів її погашення, контррозрахунків тощо. Також третіми особами, які є поручителями відповідача за кредитним договором, не надано судам доказів погашення боргу останнього.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 390155,12 доларів США та процентів - 725 359,22 доларів США в частині 992501,65 доларів США, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, за ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судами, у зв'язку з односторонньою зміною позивачем умов зобов'язання, що передбачено п. п. 5.5, 7.3 кредитного договору відповідно до п. п. 11.1, 11.2 цього договору 13 квітня 2012 року банк направив відповідачу відповідну вимогу за вих. № 33-15/9098 від 12 квітня 2012 року про сплату боргу, якою фактично змінено термін повернення кредиту та термін плати за кредит з посиланням на ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Наведеною нормою встановлено наслідки прострочення позичальником повернення позики, у відповідності до вимог якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання.

Таким чином, у відповідності до умов п. 11.1 кредитного договору, відповідач зобов'язаний був погасити борг, зазначений у вимозі не пізніше 27 квітня 2012 року, у зв'язку з чим перебіг загального строку позовної давності, який у відповідності до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки, розпочався 28 квітня 2012 року, тобто, зі спливом 14 днів з моменту направлення банком претензії, у зв'язку з чим, станом на час звернення з позовом, 18 березня 2015 року, строк позовної давності не сплив, а тому, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованих висновків про те, що заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Договір є підставою виникнення у його сторін цивільних прав і обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, повно встановивши усі істотні обставини справи, зокрема, факт домовленості сторін, згідно додаткової угоди № 5 від 21 березня 2007 року до кредитного договору, щодо продовження терміну повернення кредиту у повному обсязі у строк не пізніше 21 вересня 2016 року, врахувавши додаткову угоду № 23 від 22 жовтня 2013 року до кредитного договору про черговість зарахування платежів, у тому числі прострочених, за їх різновидами, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши норми ст. ст. 11, 256, 261, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 2 ч. 1 ст. 611, ст. ст. 629, 1049, ч. 2 ст.1050, ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, місцевий господарський суд дійшов юридично правильного та мотивованого висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити борг у повному обсязі - 4887930 доларів США 97 центів за кредитним договором, а тому підставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов юридично помилкових висновків про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми, що регулюють позовну давність, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року.

Рішення Господарського суду Харківської області від 3 серпня 2015 року залишити без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир