ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 910/9926/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 910/9926/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Айболит"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс"простягнення 184 831, 14 грн.,

за участю представників позивача: Мушинської М.В.,відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Айболит" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про стягнення 184 831, 14 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 063-11 від 01.08.2011 про надання медичної допомоги та послуг клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс".

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2015 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 184 831, 14 грн. заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове - про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності вимог позивача щодо порушення умов договору відповідачем в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 525, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України задовольнив позов.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не є належними та допустимими, у зв'язку з чим у позові відмовив.

Проте колегія суддів вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу, судове рішення повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків, викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст. 38 Кодексу, яка зобов'язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі недостатності поданих сторонами документів.

Вимоги зазначених процесуальних норм судами при розгляді зазначеної справи не виконані, внаслідок чого неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений висновок, який відповідає чинним нормам матеріального права щодо прав та обов'язків сторін.

Так, апеляційний господарський суд вказавши, що акти виконаних робіт, додані до матеріалів позовної заяви, підписані лише позивачем, а тому не можуть слугувати належними доказами надання послуг на заявлену суму, фактично ухилився від обов'язку встановлення дійсного обсягу наданих послуг на підставі інших первинних документів, та як наслідок - відсутності чи наявності заборгованості з їх оплати, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 43 Кодексу щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім цього, зазначивши, що наданий позивачем акт звірки не може бути прийнятий судом у якості доказу, оскільки він є односторонньо підписаним, а також за названим актом не наведені розрахункові документи, які б підтверджували заявлений борг, що не дає можливості суду перевірити його розрахунок та підсумок, апеляційний господарський суд не врахував, що акт звірки за своєю правовою природою не вважається документом, що має юридичну силу доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Акт звірки розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, а не господарські операції, відповідно сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо).

Також місцевим господарським судом при прийнятті позовної заяви за якою порушено провадження у даній справі та розгляді даного спору не з'ясовано певного юридичного факту, наявність якого є однією з підстав для відмови у прийнятті позовної заяви - наявність рішення господарського суду у справі зі спору між сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Кодексу, провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вказана норма передбачає випадок, коли провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з порушенням при прийнятті позовної заяви вимог ст. 62 Кодексу.

Так, припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного провадження з'ясовано наявність іншого рішення у справі № 910/7370/14, проте не досліджено чи вказаним рішенням вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (не з'ясовано тотожність чи неоднаковість предмету та підстав позову у справах № 910/9926/15 та № 910/7370/14), у зв'язку з чим порушено вимоги ст. 43 Кодексу щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Разом з тим, з'ясування зазначених обставин є важливим для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати викладене, на підставі достатніх і належних доказів надати правову оцінку доводам сторін, встановити відсутність або наявність факту надання послуг, строк настання оплати послуг за договором, з'ясувати, чи є предмет та підстави позову у справах № 910/9926/15 та № 910/7370/14 тотожними чи ні, з метою встановлення наявності чи відсутності підстав для припинення провадження у справі, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/9926/15 скасувати.

Справу № 910/9926/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.

Судді: Кривда Д.С.

Могил С.К.