ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 910/23561/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015

зі справи № 910/23561/14

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - Банк), м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" в особі Спеціалізованого монтажного управління № 2 публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 176 058,70 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Цурца Н.О. предст. (дов. від 18.12.2013)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 176 058,70 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язання за договором від 10.10.2002 № 39 про спільне використання та споживання теплової енергії (далі - Договір № 39).

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/23561/14 (судді Полякова К.В. -головуючий, Босий В.П., Літвінова М.Є.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді Власов Ю.Л.- головуючий, Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 81 754,50 грн. основного боргу, 1635,09 грн. судового збору. У іншій частині позову - відмовлено.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням Товариством зобов'язання за Договором № 39 з відшкодування Банку витрат, пов'язаних з оплатою спожитої Товариством теплової енергії.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову к повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.02.2008 публічним акціонерним товариством "Київенерго" як постачальником та Банком як абонентом укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532649 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором;

- згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору;

- відповідно до пункту 2.3.1 Договору Банк зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії;

- згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання Банком теплової енергії проводиться по приладах обліку;

- 10.10.2002 Банком та Товариством укладений Договір № 39, відповідно до умов якого сторони на підставі договору № 1532649, який укладений публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Банком про постачання теплової енергії у гарячій воді, домовилися спільно використовувати мережі з метою опалення належних їм приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39 та 41;

- відповідно до пункту 2.2 Договору № 39 позивач зобов'язався постачати теплоенергію на адміністративну будівлю відповідача, за умови виконання відповідачем пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 цього договору;

- згідно з пунктом 4.1 Договору № 39 відповідач здійснює передоплату на наступний місяць на розрахунковий рахунок позивача у строк до 1 числа поточного місяця з коректуванням цієї суми у випадку зміни тарифу за попередній місяць;

- відповідно до пункту 5.1 Договору № 39, останній вступає в дію з моменту підписання сторонами строком на 1 рік та може бути пролонгований за взаємною згодою сторін;

- 09.10.2003 відповідач звернувся до позивача з листом № 279, в якому просив продовжити дію договору № 39 терміном на 5 років;

- 10.10.2003 позивач у відповідь на зазначений лист повідомив відповідача про згоду на продовження дії договору № 39 терміном на 5 років;

- 01.10.2008 відповідач звернувся до позивача з листом № 442, в якому просив продовжити дію договору № 39 терміном на 5 років з 10.10.2008.

- на виконання умов Договору № 39 у період з 01.10.2011 по 01.04.2014 відповідач одержав через теплопункт Банку теплову енергію на загальну суму 282 924,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками;

- відповідачем частково відшкодовано Банку витрати, які пов'язані з оплатою спожитої Товариством теплової енергії;

- 14.08.2014 позивач звернувся до відповідача з листом № 14625/5810/2014, у якому просив сплатити заборгованість за послуги з теплопостачання, оскільки Банк здійснює оплату на користь ПАТ "Київенерго" за послуги теплопостачання у формі попередньої оплати. Лист залишений відповідачем без відповіді.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що у 2013 році сторонами погоджено продовження дії Договору № 39, шляхом направлення позивачем рахунків та часткової оплати відповідачем теплової енергії (відшкодування Банку її вартості), отриманої у період з листопада 2013 року по квітень 2014 рік.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію (відшкодування витрат, понесених Банком з оплати її вартості на користь енергопостачальної організації) за період з 01.10.2011 по 01.04.2014.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору № 39 і умови його виконання; встановивши факт споживання відповідачем теплової енергії, її оплату позивачем на користь енергопостачальної організації та неналежне виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування позивачу відповідних витрат, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог у сумі 81 754,50 грн. (за розрахунком суду).

При цьому, судом апеляційної інстанції у визначенні суми боргу правомірно взято до уваги, що позивач безпідставно не врахував, зокрема сплачені відповідачем кошти у сумі 49 760,85 грн. (згідно з меморіальним ордером від 16.10.2012 № 2245) в оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у спірний період.

Крім того, Вищий господарський суд зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції до прийняття рішення відповідачем здійснювалися часткові оплати боргу за спірний період (згідно з платіжними дорученнями від 15.01.2015 № 230, №229, №228), проте позивач не змінював та не уточнював розмір заявлених позовних вимог.

Доводи Банку не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 зі справи № 910/23561/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич