ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 910/1367/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівПлюшка І.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.11.2015у справі№ 910/1367/15-г господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"простягнення 9 318,98 грн страхового відшкодуванняза участю представників сторін:

від позивача: Головащенко К.Г., дов. від 25.02.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 218 від 08.07.2015, просило стягнути з відповідача 9 318,98 грн страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору страхування транспортного засобу № 1-133-005/14 від 07.04.2014 страхове відшкодування в розмірі 26 828,80 грн, він набув на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в повному розмірі виплаченого страхового відшкодування. За твердженням позивача, відповідач виплатив йому лише частину понесених витрат, у зв'язку з чим він в даному позові просить стягнути з відповідача недоплачену частину страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/1367/15-г (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ПАТ "Страхова компанія "Соверен" 9 318,98 грн та 1 827,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (склад колегії суддів: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач після виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, на всю суму виплаченого ним страхового відшкодування, яке відповідач сплатив лише частково, у зв'язку з чим має здійснити доплату невиплаченої позивачу суми.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування судами всіх обставин справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 07.04.2014 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" (позивач), як страховиком, та ОСОБА_7, як страхувальником, укладено договір страхування транспортного засобу № 1-133-005/14 від 07.04.2014, за умовами якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1. Строк дії договору згідно п. з 6.1.: з 09.04.2014 по 08.04.2015.

Згідно з пп. 3.1.2. п. 3.1. договору до страхових випадків віднесено в тому числі пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП.

11.08.2014 в м. Києві по вулиці Каунаська, 10 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, та застрахованого позивачем автомобіля Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, під керуванням його власника ОСОБА_7, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.08.2014 у справі № 755/21962/14-п водія автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

12.08.2014 позивач отримав від страхувальника (ОСОБА_7) заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №1268 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, складеного на замовлення позивача 15.08.2014 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9, вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту вказаного автомобіля) без врахування втрати товарної вартості на момент проведення оцінки склала 32 668,33 грн.

Разом з цим, відповідно до акту виконаних робіт № ФОП-000031/01 від 12.09.2014 та рахунку-фактури № ФОП-000999 від 02.09.2014, складених ФОП ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 27 328,80 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування транспортного засобу № 1-133-005/14 від 07.04.2014 та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 09.09.2014 складено страховий акт № 09/14-11 Т, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику, склав 26 828,80 грн (за вирахуванням від вартості, визначеного ФОП ОСОБА_10 відновлювального ремонту автомобіля, франшизи в сумі 500, 00 грн, передбаченої договором страхування).

На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви ОСОБА_7 про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 09/14-11 Т від 09.09.2014, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 26 828,80 грн безпосередньо на рахунок виконавця робіт з ремонту автомобіля - ФОП ОСОБА_10, що підтверджується платіжним дорученням № 713 від 12.09.2014.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент спричинення ДТП - 11.08.2014 цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_8 була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6993567. Згідно із зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, склав 50 000,00 грн, франшиза - 0 (нуль) грн; строк дії полісу з 27.06.2014 по 26.06.2015.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 415 від 01.10.2014 на виплату страхового відшкодування в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" в сумі 26 828,80 грн.

Однак, відповідач, здійснивши власний розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу його складових, сплатив позивачу страхове відшкодування лише частково, у розмірі 17 509,82 грн.

У зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості заподіяних збитків, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 9 318,98 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22.08.2014 у справі № 755/21962/14-п особою винною у вчиненні 11.08.2014 ДТП, є водій автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2, - ОСОБА_8

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля марки Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2, на момент виникнення ДТП була застрахована відповідачем - приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/6993567.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_8, є відповідальним за завдану останнім внаслідок ДТП власнику автомобіля Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс № АІ/6993567) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Підпунктом 12.1. ст. 12 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що відповідач в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" має відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що не може перевищувати визначеного в полісі ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого, та в межах понесених позивачем фактичних затрат на виплату страхового відшкодування.

Однак, як встановлено судами, фактичні затрати позивача були лише частково відшкодовані відповідачем, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 9 318,98 грн (з урахуванням вже сплаченої відповідачем позивачу частини страхового відшкодування) не перевищує ліміту відповідальності відповідача та є обґрунтованою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги у даній справі, стягнувши з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" невиплачену ним позивачу частину страхового відшкодування у розмірі 9 318,98 грн.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку здійснювати доплату позивачу страхового відшкодування є безпідставними, оскільки розмір страхового відшкодування було визначено позивачем не на підставі експертного звіту вартості матеріального збитку автомобіля, який є лише попереднім оціночним документом, а на підставі документів (рахунків, актів виконаних робіт), які підтверджують реальну вартість відновлювального ремонту автомобіля та які разом зі страховим актом позивача № 09/14-11 Т від 09.09.2014 і платіжним дорученням № 713 від 12.09.2014 є достатніми доказами фактично понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідач не довів наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля при визначенні вартості матеріального збитку, заподіяного власнику тз Chevrolet Aveo SA48Y, д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП. Відповідні належні та допустимі докази (сплив строку експлуатації вказаного автомобіля, встановленого пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, експлуатація автомобіля в посиленому режимі, проведення відновлювального ремонту складових частин кузова, кабіни, рами такого авто, внаслідок його пошкодження до 11.08.2014 - дати ДТП, тощо) відсутні в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 910/1367/15-г - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді І. Плюшко

В. Саранюк