ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 903/1309/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач), Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу Волинської обласної ради, м. Луцьк,

на рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2015

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015

зі справи № 903/1309/14

за позовом Волинської обласної ради (далі - Рада), м. Луцьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" (далі - ТОВ "НВП "Гетьман"), м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ТАБАК" (далі - ТОВ "ГАЛИЧИНА-ТАБАК"), м. Івано-Франківськ,

про заборону використання герба Волинської області та спонукання до вчинення дій.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Міщук І.Ю. предст. (дов. від 23.12.2015)

відповідача - Дворський В.М. предст. (дов. від 12.01.2015)

третьої особи - Дворський В.М. предст. (дов. від 23.02.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рада звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "НВП "Гетьман" про заборону використання герба Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації; зобов'язання відповідача знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.03.2015 у справі № 903/1309/14 зазначену справу скеровано за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2015 у справі № 903/1309/14 (суддя Сухович Ю.О.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 (судді Кордюк Г.Т.- головуючий, Давид Л.Л., Данко Л.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій зі справи мотивовано тим, що: Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не регулює механізму, порядку і способу отримання дозволу на використання місцевої символіки; Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області, яке затверджене рішенням Волинської обласної ради від 16.03.2004 № 10/8 не є правовстановлюючим документом, що визначає обсяг майнових прав позивача на символіку, а тому не може бути підставою виникнення права власності; виробництво та реалізація горілки "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" із використанням герба Волинської області відбувається відповідно до охоронних документів, наданих Державною службою інтелектуальної власності (патенту України від 12.01.2015 № 28729 на промисловий зразок "ЕТИКЕТКА" та свідоцтва України від 10.12.2014 № 194394 на комбінований знак для товарів і послуг) комплексно, а не як окремого елемента; позивач не є суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Рада, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа просила залишити судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- ТОВ "НВП "Гетьман" як виробником (місцезнаходження виробника та потужностей виробництва - м. Львів) здійснюється виробництво горілчаної продукції серії "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ"; замовником виробництва виступає Луцька філія ТОВ "ГАЛИЧИНА-ТАБАК" (місцезнаходження філії - м. Луцьк Волинської області, місцезнаходження Товариства - м. Івано-Франківськ);

- реалізація зазначеної горілчаної продукції здійснюється, зокрема на території Волинської області;

- за твердженням позивача, на етикетках горілчаної продукції "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" використана місцева символіка - зображення герба Волинської області;

- ТОВ "НВП "Гетьман" не зверталося до Ради з приводу надання дозволу на використання символіки Волинської області на горілчаній продукції;

- ТОВ "ГАЛИЧИНА-ТАБАК" зверталося до Ради з метою отримання дозволу на використання символіки Волинської області на горілчаній продукції, проте Радою у наданні дозволу було відмовлено.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для: заборони відповідачу використовувати герб Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації; спонукання відповідача знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які, за твердженням позивача, неправомірно нанесено герб Волинської області.

Згідно з приписами статті 22 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

У відповідності до статті 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

В силу приписів частини другої статті 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з Положенням про зміст, опис та порядок використання символіки області, яке затверджене рішенням Волинської обласної ради від 16.03.2004 № 10/8 (далі - Положення) герб Волинської області є відображенням історичних традицій краю. В щиті із заокругленою нижньою частиною у червоному полі розміщено білий (срібний) хрест. Червона барва означає хоробрість, мужність, безстрашність, любов людини до свого Творця, готовність віддати життя за Бога і Батьківщину. Біла - чистоту і непорочність. Головним елементом Герба є білий (срібний) Хрест, рівнораменний, який розташований на червоному тлі прямокутного заокругленого внизу щита із співвідношенням сторін 7:8 і торкається його країв.

У відповідності до пункту 3.7 Положення юридичні та фізичні особи мають право використовувати затверджені зображення герба та прапора Волинської області, а з комерційною метою (реклама товару, фірми, виготовлення сувенірної продукції) - з дозволу обласної ради.

Виняткове право на використання герба і прапора Волинської області належить Волинській обласній раді. Не дозволяється використання герба і прапора Волинської області без згоди обласної ради у випадках, не передбачених цим Положенням (пункти 3.10, 3.11 Положення).

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Відповідно, використанням місцевої символіки з комерційною метою є використання такої символіки у виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 зі справи № 21-41а13).

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на приписи статей 1 та 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Так, у відповідності до статті 1 означеного Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно з приписами статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Зазначаючи про те, що норми Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв'язку з тим, що позивач не є суб'єктом господарювання, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що суб'єктом господарювання, у даному випадку, є відповідач, вчинення акту недобросовісної конкуренції яким (за твердженням позивача) стало підставою для пред'явлення відповідного позову Радою в інтересах територіальної громади, яка є власником місцевої символіки.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили зокрема з того, що виробництво та реалізація горілки "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" із використанням герба Волинської області відбувається відповідно до охоронних документів, наданих Державною службою інтелектуальної власності (патенту України від 12.01.2015 № 28729 на промисловий зразок "ЕТИКЕТКА" та свідоцтва України від 10.12.2014 № 194394 на комбінований знак для товарів і послуг).

Однак, судами не враховано, що реєстрація знака для товарів і послуг хоча і дає право на маркування відповідного товару (на відміну від права на промисловий зразок "Етикетка", яке не дає права на маркування товару), проте не може бути підставою та виправдовувати недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (якщо останнє буде встановлено судами).

З огляду на наведене, для правильного вирішення спору у даній справі попереднім судовим інстанціям на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів належало:

- встановити, чи використовує відповідач, як виробник горілчаної продукції місцеву символіку Волинської області (герб) з комерційною метою;

- з'ясувати інформацію про особу, яка виступає замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" та хто саме визначає зовнішній вигляд такої продукції;

- дослідити зміст договірних відносин між відповідачем, як виробником продукції та її замовником, межі відповідальності у виготовленні відповідної продукції (у тому числі щодо її зовнішнього вигляду) кожного з них;

- встановити, чи існують підстави вважати, що відповідачем у виготовленні горілчаної продукції серії "ЕТНОС Волинь ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" вчиняється акт недобросовісної конкуренції (за необхідності, попередньо уточнити у позивача зміст заявлених позовних вимог, а саме, які дії відповідача позивач вважає актом недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності; яка саме інформація, що, на думку позивача, поширюється відповідачем, є такою, що вводить в оману).

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Волинської обласної ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 зі справи № 903/1309/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич