ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 916/1375/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 916/1375/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС"простягнення грошових коштів

за участю представників: позивачаКоновалова Н.О.- предст. дов від 02.08.2016відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" 19920,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані доводами про виконання відповідачем обов'язку здійснити оплату за договором не в повному обсязі, що вбачається з результатів проведення Державною фінансовою інспекцією в Одеській області перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою встановлено, що протягом цього періоду позивач при розрахунку плати за право земельного сервітуту невірно застосував коефіцієнти індексації, що призвело до недоотриманням ним плати за договором № 133-31/6 від 24.01.2012.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначаючи про те, що умови договору виконував належним чином, здійснюючи платежі здійснювались у розмірі, передбаченому договором; зміна ціни договору після його виконання не допускається.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2016 (суддя Зайцев Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (судді: Головей В.М. - головуючий, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач послався на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 368, 525, 526, 610, 627-629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; зазначив, що умовами договору сторони погодили, що розмір плати за право земельного сервітуту на земельну ділянку на кожний наступний рік перераховується сторонами шляхом коригування плати за право земельного сервітуту за попередній рік з урахуванням проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, визначеного Центральним органом влади з питань земельних ресурсів, відтак, відповідач не виконав належним чином умови укладеного договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 24.01.2012 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (Землекористувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" (Сервітуарій) уклали договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/6, за умовами якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 205857, який виданий 10 червня 2009 року на підставі рішень Южненської міської ради від 24 квітня 2009 року за № 1122-V, від 29 травня 2002 року за № 34-XXIV). Земельний сервітут встановлюється Землекористувачем в інтересах Сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявній під'їзній дорозі, згідно Плану меж земельної ділянки загальною площею - 9 551 кв.м., щодо якої встановлено земельний сервітут (Додаток № 2 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору).

Відповідно до пункту 2.1., цим договором встановлюється строковий платний земельний сервітут який набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31 грудня 2014 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору, щомісячна плата по договору встановлюється з розрахунку за один місяць у розмірі 6029,07 грн. без врахування ПДВ, згідно з розрахунком (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму плати за цим договором здійснюється відповідно вимог Податкового кодексу України.

Пунктом 3.6 договору сторони встановили, що умови договору про розмір плати можуть переглядатися за згодою сторін у випадках: погіршення стану земельної ділянки не з вини Сервітуарія, що підтверджено документально; збільшення розмірів плати за землю, які сплачує Землекористувач земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі зміни плати на вимогу однієї із сторін, зацікавлена сторона повинна повідомити про те іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів. При досягненні згоди між сторонами укладається додаткова угода про зміну умов договору щодо розрахунків. У разі неотримання Землекористувачем відповіді протягом 15 календарних днів з моменту отримання Сервітуарієм повідомлення про зміну розміру плати за право земельного сервітуту вважається, що Сервітуарій погодився з новим розміром плати за цим договором.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Усі зміни, додатки та додаткові угоди до цього Договору є дійсними, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (пункт 8.4. Договору).

Згідно з Додатком № 1 до Договору (розрахунок плати за право земельного сервітуту тимчасове користування земельною ділянкою, яка належить ДП "МТП "Южний" на праві постійного користування) - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кв.м. в рік, щорічно перераховується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до cтатті 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 323-0/1 від 27.01.2014 станом на 01.01.2014 нормативна грошова оцінка кв.м. земельної ділянки складала 324,78 грн.; відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 190-0 від 28.01.2015 станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка кв.м земельної ділянки складала 501,41 грн.

Суди також встановили, що в період з 02.11.2015 по 29.01.2016 Державна фінансова інспекція в Одеській області провела перевірку фінансово-господарської діяльності Порту за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої було складено довідку комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності Порту від 05.02.2016 та встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду, в порушення статті 193 Господарського кодексу України та пунктів 3.1, 3.6 договору, внаслідок застосування невірного коефіцієнту індексації при розрахунку плати за право земельного сервітуту, Порт недоотримав плати по договорам сервітуту на загальну суму 68571,40 грн.

З урахуванням виявлених під час проведення перевірки порушень, 10.03.2016 року Порт на адресу відповідача направив лист з вимогою відшкодування витрат по недоодержаному підприємством доходу у сумі 19920,06 грн., який залишений відповідачем без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач здійснив розрахунки за договором сервітуту в повному обсязі відповідно до умов договору та коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України за станом на 01.01.2015 в розмірі 1,249; положення укладеного сторонами договору не передбачають можливість односторонньої їх зміни за відсутності згоди іншої сторони.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши, що відповідач в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання зі сплати права земельного сервітуту на земельну ділянку, доказів наявності будь-яких претензій чи зауважень позивача з цього приводу матеріали справи не містять; позивач не звертався до суду із позовом про внесення змін до договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/6 від 24.01.2012, а також не повідомляв відповідача про зміну плати за право земельного сервітуту на земельну ділянку, в порядку, передбаченому договором; довідка Державної фінансової інспекції в Одеській області не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати за право земельного сервітуту.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, при укладанні Договору про строкового платного земельного сервітуту № 133-31/6 від 24.01.2012, з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього, сторони погодили всі істотні умови цих договорів, зокрема, і розмір щомісячної сталої плати за цим договором (без ПДВ, обчислення та сплата якого здійснюється в порядку, визначеному законодавством, та не залежить від волевиявлення сторін).

Погодивши розмір щомісячної сталої плати за договором, спосіб її обчислення, сторони визначили також можливість зміни розміру плати, передбаченої договором, випадки та порядок такої зміни.

Суди встановили, що сторони у спірний період не вносили зміни у розмір плати за договором в порядку, передбаченому пунктом 3.6 договору, позивач не повідомляв відповідача про зміну плати за право земельного сервітуту згідно з умовами договору.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором (стаття 612 Кодексу).

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, установивши, що відповідач виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати права земельного сервітуту на земельну ділянку, у тому числі і за період, охоплений перевіркою, зобов'язання зі сплати земельного сервітуту позивачем виконане своєчасно та в повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, довідка Державної фінансової інспекції в Одеській області про результати проведення не є належним та допустимим доказом в підтвердження порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно та повно встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини сторін, та вирішили спір відповідно до вимог законодавства.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 916/1375/16 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова