Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №915/270/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 915/270/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016у справі№915/270/15Господарського суду Миколаївської області за позовомДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"доДержавного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"про стягнення 88285718,16грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від ДВС:Нетецький А.С. (довіреність №Д-078/2016 від 26.04.2016) Царюк В.В. (довіреність №2152/1 від 10.10.2016) Дармограй М.В. (довіреність №20-22/98/20.3-03 від 14.03.2016)В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2016 (суддя Фролов В.Д.) скаргу Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (далі - ДП "Миколаївський бронетанковий завод") на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 у виконавчому провадженн1 №50228861, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №50228861 та зняття арешту з рахунків боржника, накладеного згідно з постановою про арешт коштів боржника від 18.02.2016 відхилено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Ліпчанська Н.В.) скаргу ДП "Миколаївський бронетанковий завод" задоволено частково; визнано дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 і про відкриття виконавчого провадження №50228861; в іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2016 у справі № 915/270/15 залишено без змін.

В касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 25.05.2016, натомість ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.25, 27, 28, 82, 83 Закону України "Про виконавче провадження".

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2015 у даній справ було стягнуто з ДП "Миколаївський бронетанковий завод" на користь Державного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", 2990363,74дол. США (еквівалентно 23900482,19грн, станом на 02.07.2012 1 дол. США = 7,9925грн) - боргу, 1891739,54грн - 3% річних та 73080,00грн - судового збору.

06.10.2015 на виконання вищевказаного рішення у справі №915/270/15 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

21.12.2015 стягувачем наказ пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі орган ДВС).

23.12.2015 органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49707693 (т.1 а.с.217) та постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду, а саме: сплатити заборгованість, згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення боржник отримав постанову про відкриття ВП №49707693 від 23.12.2015 - 05.01.2016.

Також, 23.12.2015 органом ДВС винесено постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику: ДП "Миколаївський бронетанковий завод" у межах суми звернення стягнення 2990363,74дол. США та 1964819,54грн.

21.01.2016 органом ДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 299036,37дол. США та 196481,95грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2015 було задоволено заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про виправлення описки у наказі Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2015 щодо виправлення невірно зазначеного повного найменування стягувача з "Державного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на "Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт". Проте, в пункті 2 резолютивної частини даної ухвали суд першої інстанції фактично не змінив найменування стягувача, залишивши попередню помилкову назву (т.1 а.с.29).

Ані сторони, ані орган ВДВС на вказані описки уваги не звернули і в усіх виконавчих документах було зазначено невірне найменування стягувача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2016 виправлено описку в рішенні суду від 25.09.2015 та зазначено: "Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" на користь Державного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 23900482,19грн (еквівалентно 2990363,74дол. США, станом на 02.07.2012 1 дол. США = 7,9925грн) боргу, 1891739,54грн 3% річних та 73080,00грн судового збору".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2016 було затверджено мирову угоду у виконавчому провадженні по справі №915/270/15, відповідно до якої боржник зобов'язується сплатити стягувачу борг шляхом перерахування грошових коштів рівними частинами в розмірі 399559,37грн в строк до 01.02.2021 за графіком.

16.02.2016 органом ДВС винесено постанови про виправлення резолютивної частини постанови про відкриття ВП №49707693 від 23.12.2015 та про виправлення суми виконавчого збору в постанові від 21.01.2016, зазначивши суму стягнення виконавчого збору 2397356,22грн.

Крім того, 16.02.2016 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову про закінчення ВП №49707693 на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання.

18.02.2016 органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50228861 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП№49707693 від 21.01.2016 про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору в сумі 2397356,22грн. Крім того, 18.02.2016 було винесено постанову про арешт коштів боржника.

19.02.2016 до Господарського суду Миколаївської області від ДП "Миколаївський бронетанковий завод" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій він просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 у виконавчому провадженні №49707693, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №50228861 та зняти арешт з рахунку ДП "Миколаївський бронетанковий завод", накладений згідно постанови про арешт коштів боржника від 18.02.2016.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки боржник самостійно не виконав рішення суду в строк, визначений ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач не відмовився від примусового виконання рішення суду, а при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 у виконавчому провадженні №49707693 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України діяв в межах, встановлених законодавством України, заявлені у скарзі вимоги є безпідставними.

Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції в частині постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2016 і про відкриття виконавчого провадження № 50228861 не погодився та зазначив, що допущені істотні неточності в документах, які є підставою для виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2015 по справі №915/270/15, унеможливлювали його виконання боржником в добровільному порядку в строк, наданий державним виконавцем і виключили можливість органу ДВС здійснення будь-яких виконавчих дій, на підставі яких було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст.ст.1, 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та цим Законом. Дії державного виконавця підлягають оформленню відповідними постановами та іншими документами (актами тощо), що у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" покладає на скаржника право та обов'язок оскаржити постанови або дії (бездіяльність) державного виконавця у встановлений строк.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1 ст.116 ГПК України).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази (ч.1, п.3 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ч.1 ст.117 ГПК України).

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч.2 ст.117 ГПК України).

Встановлені судами обставини свідчать, що: по-перше, у наказі Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2015 помилково зазначено повне найменування стягувача (замість "Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" помилково зазначено "Державне підприємство Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"), і ця помилка фактично не була виправлена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2015, і, відповідно, є помилкою як у виконавчому документі, так і у постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 ВП №49707693 і в усіх подальших постановах; по-друге, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2016 виправлено описку (в частині стягнення заборгованості у гривні замість долару США) лише в рішенні суду від 25.09.2015, а не у самому виконавчому документі - наказі, який відповідно до постанови від 23.12.2015 ВП №49707693 підлягав примусовому виконанню, і який фактично після його видачі так і залишився невиправленим (ані в частині найменування стягувача, ані в частині резолютивної частини рішення суду від 25.09.2015).

Відповідно до вимог ст.83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Винесені 16.02.2016 органом ДВС з посиланням на наведено норму закону постанови (т.1 а.с.95, 97) про виправлення резолютивної частини постанови про відкриття ВП №49707693 від 23.12.2015 та про виправлення суми виконавчого збору в постанові від 21.01.2016, зазначивши суму стягнення виконавчого збору 2397356,22грн, які є невід'ємними частинами постанов до яких вносяться виправлення, не відповідають закону, позаяк виправлення винесені без внесення господарським судом змін до наказу, який є виконавчим документом і підлягав примусовому виконанню, отже не є помилкою державного виконавця, яку від має право виправити у відповідності до наведеної норми.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 ВП №49707693, постанови про стягнення виконавчого збору від 21.091.2016, як таких, що не відповідають положенням ст.ст.115-117 ГПК України, ст.ст.17, 18, 83 Закону України "Про виконавче провадження").

З урахуванням викладеного постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 по справі №915/270/15 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, ч.1 ст.11110, ст.ст.11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -