ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 911/2677/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 911/2677/16 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1. Дочірнього підприємства "Аромат" (відповідач-1); 2. Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" (відповідач-2)про стягнення 56 742 314,22 грн.,за участю представників: від позивача Новиков О.Є.від відповідача -1Корнієнко В.П.від відповідача -2Корнієнко В.П.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" (далі - ДП "Аромат") та Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" (далі - ДП "Мілкіленд-Україна") про стягнення заборгованості у розмірі 56 742 314,22 грн.

У подальшому, 25.08.2016 ПАТ "Укрсоцбанк" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ДП "Аромат" та ДП "Мілкіленд-Україна", виявлені державним виконавцем при виконанні судового рішення про забезпечення позову, в межах суми стягнення, а саме у розмірі 56 742 314,22 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2016 у справі № 911/2677/16 (суддя Антонова В.М.) заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти ДП "Аромат" та ДП "Мілкіленд-Україна", виявлені державним виконавцем у межах суми 56 742 314,22 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) ухвалу господарського суду Київської області від 05.09.2016 у справі № 911/2677/16 скасовано.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 911/2677/16, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуваний судовий акт, ухвалу господарського суду Київської області від 05.09.2016 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.112016 о 10 год. 45 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясував, з урахуванням співвідношення прав заявника з вартістю майна (грошовими коштами), на яке вимагалось накладення арешту, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам; оцінив адекватність заходу забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та обґрунтовано задовольнив подану заяву, врахувавши обсяги позовних вимог та категорію спору.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду Київської області від 05.09.2016, виходив, зокрема, з того, що ПАТ "Укрсоцбанк" не навів обставин для вжиття заходів до забезпечення позову та не підтвердив їх письмовими і належними доказами.

Проте посилання апеляційної інстанції, як на підставу скасування ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, на неналежність доказів, наданих позивачем на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, є такими, що зроблені усупереч вимогам ст.ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України.

Крім того, у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, наведені апеляційним господарським судом мотиви не можна визнати такими, що давали підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду, а, відповідно, і прийняту апеляційним господарським судом постанову не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Крім того, апеляційна інстанція, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та приймаючи оскаржувану постанову допустила порушення норм процесуального права, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, оскільки в резолютивній частині вказаної постанови лише скасувала ухвалу господарського суду Київської області від 05.09.2016 та не прийняла нового рішення, тобто, фактично залишила нерозглянутою заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову. Вирішення питання про наявність чи відсутність зазначених обставин є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об'ємі.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити ухвалу місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вказаного судовий збір у розмірах по 689,00 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований кожним відповідачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 911/2677/16 скасувати.

Ухвалу господарського суду Київської області від 05.09.2016 у справі № 911/2677/16 залишити в силі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Аромат" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук