ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/9003/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України у Київській області"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 910/9003/16 Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України у Київській області"простягнення 255248,40 грн.

за участю представників: позивачаГромніцький Ю.П.- предст. дов. від 13.05.2014відповідачаПоштар Т.П.- предст. дов. від 01.01.2016

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України у Київській області" 255248,40 грн, з яких: 93158,54 грн пеня, 152355,49 грн сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 9734,37 грн 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання умов договору № 2208/14-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 щодо оплати отриманого природного газу, приписи статей 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у суді першої інстанції не виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим справа розглядалася в порядку статі 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 93158,54 грн пені, 152355,49 грн інфляційних втрат, 9734,37 грн - 3 % річних та 3828,73 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (судді Тищенко А.І.- головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) вказане рішення залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов таким чином: стягнути з відповідача на користь позивача 90210,11 грн пені, 136160,49 грн інфляційних втрат, 9576,00 грн 3 % річних та 3828,73 грн судового збору. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 254, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 216-218, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суди не дослідили наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій і контррозрахунок відповідача та дійшли помилкових висновків щодо належних до стягнення сум, не врахувавши при цьому, що день фактичної сплати боргу не враховується в період, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань; суди залишили поза увагою клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Позивач на надіслав відзиву на касаційну скаргу, усно у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін; відповідач підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Продавець) та Державне підприємство "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" (далі - відповідач, Покупець) уклали договір № 2208/14-БО-41 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 319,3 тис. куб. м.

Згідно з пунктами 5.1.-5.4. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 17.11.2014 до договору № 2208/14-БО-41) 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: податок на додану вартість за ставкою -20%, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними тп розподільними трубопроводами - 440,04 грн. з ПДВ, До сплати за 1000 куб.м. природного газу 6682,44 грн. з ПДВ. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ та/або тарифів на його транспортування вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. Договору № 2208/14-БО-41 на купівлю-продаж природного газу за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 9.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Суди встановили, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1003846,42 грн. Наведений факт підтверджується актами передачі-приймання природного газу:

- від 31.01.2014 за січень 2014 на суму 147951,88 грн.;

- від 28.02.2014 за лютий 2014 на суму 168246,95 грн.;

- від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 124703,59 грн;

- від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 27793,29 грн.;

- від 31.05.2014 за травень 2014 на суму 7530,52 грн.;

- від 30.06.2014 за червень 2016 на суму 3783,11 грн.;

- від 31.07.2014 за липень 2014 на суму 2208,89 грн.;

- від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 11530,46 грн.;

- від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 156275,54 грн.;

- від 31.12.2014 за грудень 2014 на суму 353822,19 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або кількості отриманого по перерахованим вище актам газу.

Суди з'ясували, що покупець розрахунки за поставлений природний газ проводив з порушенням пунктів 6.1 та 6.2 договору, що вбачається з довідки операцій по підприємству за період з 01.01.14 по 31.12.15, яка міститься в матеріалах справи. Проте станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ погашена.

Спір між сторонами стосується застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору та положеннями чинного законодавства, за порушення строків оплати товару, закріплених у пункті 6.1 Договору

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності та обґрунтованості позову матеріалами справи та положеннями законодавства; перевіривши розрахунки та доводи позивача, суд вказав, що позивач виконав належним чином свій обов'язок доказування, який, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення; відповідач факт відсутності порушення зобов'язання не довів.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності допущеного відповідачем порушення, періоду прострочення та перевіривши суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, вказав, що доводи відповідача щодо невірного розрахунку є необґрунтованими, та відхилив клопотання про зменшення суми неустойки.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Враховуючи, що укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки, а за приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Суди дійшли висновку, і сторонами вказаного не заперечується, що відповідач розраховувався за поставлений газ з порушенням умов укладеного договору купівлі -продажу природного газу, що відповідно до змісту договору та норм чинного законодавства передбачає відповідальність у вигляді стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних, які стягнуто судом на підставі розрахунків позивача, складених відповідно до виписки за операціями підприємства відповідача за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Відповідач не надав доказів здійснення ним розрахунків за спірними господарськими операціями у іншому розмірі чи інші строки, ніж у наданому позивачем розрахунку; відтак, його доводи та наданий у касаційній скарзі розрахунок не ґрунтується на належних доказах в розумінні статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували день фактичної сплати ним заборгованості.

Доводи касаційної скарги наведених висновків судів не спростовують, а фактично зводяться до вимоги надати іншу правову оцінку додатковим доводам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України; також судова колегія зазначає, що постанова апеляційного господарського суду містить обґрунтовану відмову на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, чим спростовуються доводи касаційної скарги про залишення вказаного клопотання без уваги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судовому рішенні та постанові суду апеляційної інстанції; підстав для скасування рішення та постанови з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України у Київській області" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 910/9003/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова