ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/8827/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу державного комерційного підприємства "ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ДІЛОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016

у справі № 910/8827/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖНИЙ БАРС" (далі - Товариство), смт Криве Озеро Миколаївської області,

до державного комерційного підприємства "ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ДІЛОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення 1 672 619,24 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кравченко Р.М. предст. (дов. від 20.01.2016)

відповідача - Коржук І.О. адвокат (договір від 05.07.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 1 672 619, 24 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору від 11.10.2013 № 32 про надання послуг у сфері вирощування сільськогосподарських культур.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 зі справи № 910/8827/16 (суддя Сівакова В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (судді Кропивна Л.В. - головуючий, Мартюк А.І., Чорна Л.В.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 11.10.2013 Підприємством як замовником та Товариством як виконавцем укладено договір № 32 про надання послуг у сфері вирощування сільськогосподарських культур (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався професійно, якісно та своєчасно за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку за власні кошти надавати послуги у сфері вирощування сільськогосподарських культур (далі - послуги) на сільськогосподарських угіддях замовника загальною площею 1250,4170 га, що розташовані в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та які належать йому на праві постійного користування згідно Державних актів від 24.03.2011 серії ЛЯ № 194403, ЯЯ № 194404, ЯЯ № 194405, а замовник зобов'язався приймати і оплачувати надані послуги на умовах, визначених даним договором;

- оплата наданих виконавцем замовнику послуг здійснюється поетапно. Сторонами протягом 5 діб після збирання та реалізації врожаю окремого виду культури узгоджується та підписується графік здійснення розрахунків за надані послуги. Якщо розрахунки за наданні послуги виконавця здійснюються замовником шляхом вирощеної продукції, то такий порядок розрахунку здійснюється на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та підписаного акту зарахування зустрічних однорідних вимог (пункти 3.3, 3.4 Договору);

- відповідно до пункту 3.5 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 7 (семи) робочих днів після фактичного надання послуг;

- згідно з пунктами 3.6, 3.7 Договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо якості цих послуг. Розрахунки замовника з виконавцем здійснюються лише на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків та доданих до них калькуляцій, що обґрунтовують витрати по кожному окремому акту;

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 6.1 Договору);

- додатками до Договору визначено зміст, порядок, строки сівби, норми висіву, характер робіт і матеріали, які при цьому використовуються, зазначена приблизна вартість витрат на вирощування певної сільськогосподарської культури на певній площі, вартість амортизації, заробітної плати та інших витрат;

- як зазначив позивач, на виконання умов Договору виконавець надав замовнику послуг на загальну суму 1 742 302, 89 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання наданих послуг. Зі сторони замовника акти підписані, зокрема директором ОСОБА_7, підписи скріплено відтиском печатки відповідача;

- 06.08.2014 сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого здійснено залік заборгованості відповідача за Договором на суму 19 126, 09 грн.;

- згідно з банківською випискою від 23.11.2015 відповідачем здійснено часткову оплату наданих за Договором послуг в сумі 50 557,56 грн. (згідно з актом приймання наданих послуг від 30.07.2014 № 14);

- відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 1 672 619,24 грн.;

- позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу від 04.02.2016 б/н про сплату 1 672 619,24 грн. заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком від 04.02.2016 № 6205 та описом вкладення у цінний лист, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства заборгованості за надані за Договором послуги.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

У вирішенні спору відповідач послідовно зазначав про те, що більша частина наданих позивачем актів приймання наданих послуг відповідачем не погоджувалась та не підписувалась; справжність відтиску печатки відповідача на таких документах викликає сумнів, що і стало підставою для звернення відповідача із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Голосіївського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві.

Однак, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не досліджені у повній мірі обставини, пов'язані з підписанням спірних актів попереднім директором відповідача ОСОБА_7 та обставини щодо скріплення підписів відтиском печатки відповідача, що має визначальне значення у вирішенні спору про стягнення коштів (заборгованості) за фактично надані послуги.

Зокрема, для правильного вирішення спору у даній справі судам слід було перевірити відображення позивачем та відповідачем даних господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку та у податковій звітності сторін, у тому числі, отримати письмове підтвердження керівника відповідача щодо даних господарських операцій (їх наявність або відсутність). У залежності від наведеного, вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення у даній справі почеркознавчої та технічної експертизи документів, про призначення якої просив відповідач.

Не здійснивши ж цього, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного комерційного підприємства "ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ДІЛОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 зі справи № 910/8827/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець