ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/6434/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Запоріжжя,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016

у справі № 910/6434/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (далі - ПрАТ "УАСК АСКА"), м. Запоріжжя,

до приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО"), м. Київ,

про стягнення 6 340,74 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "УАСК АСКА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "СК "ВУСО" про стягнення 6 340,74 грн. невідшкодованої частини виплаченого страхового відшкодування на користь потерпілої особи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2016 у справі № 910/6434/16 (суддя Демидов В.О.) позов ПрАТ "УАСК АСКА" задоволено повністю. У рішенні місцевого господарського суду зазначено про переривання позовної давності (внаслідок часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення суми), у зв'язку з чим станом на час звернення ПрАТ "УАСК АСКА" з даним позовом до суду трирічний строк позовної давності не сплив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (судді Чорна Л.В. - головуючий, Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано пропуском позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду, що є підставою для відмови в позові.

ПрАТ "УАСК АСКА", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, визнавши причини пропуску позовної давності поважними та поновивши даний строк.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "СК "ВУСО" просило залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 28.02.2012 ПрАТ "УАСК АСКА" та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) укладено договір № 7472838 страхування транспортного засобу (далі - Договір), предметом якого є майновий інтерес, пов'язаний з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_3;

- 21.11.2012 о 18 год. 00 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), а саме водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом З АЗ 110377-40, д.н.з. НОМЕР_2, на вул. 50-ї Гвардійської Дивізії в Калінінському районі міста Донецька, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, та скоїв зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_3, який не рухався, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306;

- в результаті ДТП автомобіль "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_3 було пошкоджено, що підтверджується відомістю № 9114264 про дорожньо-транспортну пригоду;

- згідно з постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 21.12.2012 у справі № 0522/10099/2012 встановлено, що ДТП відбулася внаслідок порушенням водієм ОСОБА_5 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- на момент ДТП цивільно-правова відповідальність осіб, що керують транспортним засобом ЗАЗ 110377-40, д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "СК "ВУСО" відповідно до полісу № АВ 6838983 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (з обумовленими франшизою у розмірі 1000,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.);

- відповідно до заяви від 27.11.2012 ОСОБА_4 повідомив страховика про настання страхового випадку (ДТП), що стався 21.11.2012, та 10.12.2012 звернувся із заявою до ПрАТ "УАСК АСКА" про виплату страхового відшкодування;

- згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 07.12.2012 № 519/12 вартість матеріальної шкоди (без урахування ВТВ та зносу) по факту заподіяння пошкоджень автомобілю "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок ДТП, станом на момент проведення дослідження складає 12 661,85 грн.;

- відповідно до ремонтної калькуляції від 20.12.2012 (з використанням системи AUDATEX), вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження у ДТП становить 17 067,19 грн.;

- відповідно до страхового акту від 25.12.2012 № 7259 та розрахунку суми страхового відшкодування, ПрАТ "УАСК АСКА" узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_3 в розмірі 17 067,19 грн.;

- на підставі заяви ОСОБА_4 від 27.11.2012 було зараховано частину страхового відшкодування в розмірі 1 947,00 грн. в рахунок оплати чергової частини страхового платежу за Договором, що підтверджується страховим актом від 25.12.2012 № 7259 та бухгалтерською довідкою позивача від 04.04.2016 № 191-17/1з; відповідно до виплати підлягало 15 120,19 грн. страхового відшкодування;

- на виконання умов Договору та відповідно до страхового акту від 25.12.2012 № 7259 ПрАТ "УАСК АСКА" здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 15 120,19 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за січень -лютий 2013 року;

- ПрАТ "УАСК АСКА" направило ПрАТ "СК "ВУСО" заяву від 05.04.2013 № 927-17/1 про відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 17 067,19 грн.;

- 23.07.2013 ПрАТ "СК "ВУСО" частково сплатив на користь ПрАТ "УАСК АСКА" суму виплаченого ним страхового відшкодування, а саме 9 726,45 грн., що підтверджується копією банківської виписки;

- враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату та встановлену полісом № АВ 6838983 франшизу в розмірі 1 000,00 грн., позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6 340,74 грн. невідшкодованої частини виплаченого ПрАТ "УАСК АСКА" страхового відшкодування.

У розгляді справи місцевим господарським судом відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності у даній справі, у зв'язку з чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Так, у заяві зазначено, що враховуючи день настання страхового випадку - 21.11.2012, останнім днем перебігу позовної давності було 21.11.2015, а беручи до уваги те, що позивач звернувся з позовом до суду лише 05.04.2016, ним пропущено позовну давність, що є підставою для відмови у позові.

У свою чергу позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про незастосування позовної давності, визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення позовної давності (арк. справи 54-59).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 340,74 грн. невідшкодованої частини виплаченого ПрАТ "УАСК АСКА" страхового відшкодування.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку виникли відносини суброгації, а саме перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нове зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України ""Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

З огляду на приписи частини першої статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Зважуючи на викладене, саме положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, зокрема ПрАТ "УАСК АСКА", виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора по відношенню до ПрАТ "СК "ВУСО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу.

Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові - ПрАТ "УАСК АСКА", який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (у даному випадку, це ПрАТ "СК "ВУСО"), тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 зі справи № 6-2471цс15).

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Однак, у вирішенні питання про застосування позовної давності, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, зазначив про те, що позовна давність станом на час звернення позивача з позовом до суду не сплинула, оскільки мало місце переривання перебігу позовної давності шляхом вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу (сплата на користь позивача 9726,45 грн., що є частиною від заявленою позивачем до стягнення суми), і після переривання перебіг позовної давності розпочався заново.

Зазначаючи про помилковість наведеної позиції місцевого господарського суду апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що дії, які свідчать про визнання боржником лише певної частини боргу, не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності щодо іншої (невизнаної) частини зобов'язання.

У той же час, відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, апеляційний господарський суд залишив поза увагою заяву позивача про незастосування позовної давності, визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення позовної давності. Суд апеляційної інстанції не розглянув питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску позивачем позовної давності, відповідно наявності чи відсутності підстав для захисту порушеного права позивача.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Таким чином, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 зі справи № 910/6434/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець