ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/6035/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016

зі справи № 910/6035/16

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - ТОВ "УМИГ Мьюзік")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкфіл" (далі - Товариство), м. Київ,

про виплату компенсації,

за участю представників сторін:

Організації - Молчанова П.В.,

ТОВ "УМИГ Мьюзік" - не з'явився,

Товариства - Видюка Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 27 560 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 204, 426, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 8, 15, 45, 49, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним використанням Товариством у приміщенні закладу харчування "BAKEFEEL" (м. Київ, вул. Димитрівська, 3/7), у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання за допомогою наявного в приміщенні закладу обладнання музичних творів (зокрема, творів "Unwritten" у виконанні "Natasha Bedingfield" та "Young and beautiful" у виконанні "Lana Del Rey") за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2016 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді Сотніков С.В., Разіна Т.І.), в задоволенні позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 204, 426, 432, 440, 441 ЦК України та статей 15, 31, 49, 50, 52 Закону № 3792 і статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано недоведеністю порушення відповідачем прав ТОВ "УМИГ Мьюзік" як власника майнових авторських прав на зазначені спірні твори, управління якими передано Організації.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Організацією та ТОВ "УМИГ Мьюзік" (видавник) укладено договір від 01.01.2014 № АУ003К (далі - Договір № 1) про управління майновими авторськими правами, строк якого продовжено до 31.12.2015 відповідно до додаткової угоди № 2 від 31.12.2014;

- згідно з пунктом 2.1 Договору № 1 видавник надає Організації повноваження управління на колективній основі його майновими авторськими правами на об'єкти авторського права (Твори та Субвидані Твори), що належать або протягом дії зазначеного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права;

- згідно з пунктом 8.1 цього ж договору Організація має право здійснювати відповідно до законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на які передані організації за договором;

- відповідно до пункту 8.3 Договору № 1 у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- згідно з умовами пункту 3.1 Договору № 1 ТОВ "УМИГ Мьюзік" надані декларації щодо переданих в управління музичних творів, а саме: твору "Unwritten" у виконанні "Natasha Bedingfield" та "Young and beautiful" у виконанні "Lana Del Rey";

- ТОВ "УМИГ Мьюзік" отримало майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2014 № НЛВ-138/15 (далі - Договір № 2), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Национальное музыкальное издательство";

- відповідно до пунктів 1.16, 1.20, 2.1, 3.7 Договору № 2 він є чинним до 31.12.2016 та передбачає отримання ТОВ "УМИГ Мьюзік" виключних майнових прав, у тому числі й щодо публічного виконання, а також право звернення до суду за захистом порушених прав; територія, на якій діють права, - Україна;

- акт фіксації публічного виконання творів від 18.05.2015 № 30/05/15 не містить достовірних посилань на способи та шляхи здійснення відповідачем публічного виконання творів; у ньому не зазначено конкретних форм і способів використання та яким чином був виконаний названий твір; не зафіксовано, чи відповідач, чи третя особа здійснювали відтворення спірних творів та яким чином здійснювалась ідентифікація відповідного відтворення;

- акт фіксації публічного виконання творів від 18.05.2015 № 30/05/15 не доводить порушення відповідачем авторських прав позивача;

- цифровий відеозапис на оптичному диску не підтверджує того, що саме відповідач, а не третя особа здійснював публічне виконання спірних творів;

- з копії відеозапису неможливо встановити: дату та час відеозйомки (дата, зазначена на телефоні, може бути довільно змінена); хто здійснює відеозйомку; на якому об'єкті проводиться зйомка; звідки (та з якого обладнання) лунає музика - джерело звуку; кому належить обладнання, з якого лунає музика.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства компенсації у зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

За наведених обставин судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Організація на підставі Договору № 1 та декларації наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема, щодо згаданих музичних творів: "Unwritten" та "Young and beautiful".

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За приписами ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Як місцевий, так і апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки, відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання спірних музичних творів відповідачем (акт фіксації, відеозапис, фіскальний чек), не надали останнім оцінки в їх сукупності, не навели доказів на їх спростування.

До того ж судом першої та судом апеляційної інстанцій не досліджено та не оцінено наявні в матеріалах справи документи, зокрема, похвилинну розшифровку відеозапису та дослідження спеціаліста ОСОБА_5, в яких зазначено конкретний час на відео, коли зафіксовано звучання конкретного музичного твору, та спосіб визначення, ідентифікації спірних творів.

Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у ресторані, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 зі справи № 910/6035/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко