ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/3819/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№ 910/3819/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1)треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. ОСОБА_5 (третя особа-2); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет" (третя особа-3); 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" (третя особа-4)про визнання нікчемного правочину недійсним,за участю представників: від позивача Кратенко Ю.О.від відповідачане з'явивсявід третьої особи-1ОСОБА_8від третьої особи-2не з'явивсявід третьої особи-3не з'явивсявід третьої особи-4не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" (далі - ТОВ "ФК "Аванс") про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Аванс"; зобов'язання ТОВ "ФК "Аванс" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали договорів та документів, переданих на виконання договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 910/3819/16 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та від 16.05.2016 у справі № 910/3819/16 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет" (далі - ТОВ "ТКС Молл Маркет"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" (далі - ТОВ "Делакс Україна").

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 910/3819/16 (суддя Бондарчук В.В.) позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий, Чорна Л.В., Суховий В.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 910/3819/16 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/3819/16, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції, справу передати на розгляд до апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.11.2016 о 10 год. 10 хв.

У судовому засіданні 22.11.2016 оголошено перерву до 29.11.2016 о 10 год. 00 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", який надійшов до Вищого господарського суду України 22.11.2016, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Через канцелярію Вищого господарського суду України 21-22.11.2016 та 28.11.2016 від ОСОБА_5, ТОВ "ТКС Молл Маркет", ТОВ "Делакс Україна" надійшли відзиви та пояснення на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", у яких треті особи проти касаційної скарги заперечують і просять суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

28.11.2016 та 29.11.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від ТОВ "ФК "Аванс", ТОВ "ТКС Молл Маркет", ТОВ "Делакс Україна" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, що призначено на 29.11.2016 о 10 год. 00 хв., однак відповідач та треті особи 2-4 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Розглянувши клопотання ТОВ "ФК "Аванс", ТОВ "ТКС Молл Маркет", ТОВ "Делакс Україна" про відкладення розгляду справи, які надійшли до Вищого господарського суду України 29.11.2016, заслухавши думку представників сторін, враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений ст. 1118 ГПК України, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 про призначення до розгляду касаційної скарги явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновків, що заявлені клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають.

Заслухавши представників позивача та третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк") (Банк) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) (Позичальник) було укладено кредитний договір № 06/114/08-С (далі - Кредитний договір), умовами якого передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 1 192 000, 00 доларів США з процентною ставкою 19%, строком по 09.10.2015 включно.

Також, між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_5 було укладено додаткові договори № 1 від 17.10.2008, № 2 від 09.12.2009, № 3 від 09.12.2009, № 4 від 09.12.2009, № 5 від 26.04.2010, № 6 від 23.09.2010, № 7 від 27.01.2011, № 8 від 19.08.2011 до Кредитного договору.

Відповідно до п. 8 додаткового договору № 8 від 19.08.2011 до Кредитного договору, фактичний залишок заборгованості за кредитом на день укладення даного додаткового договору складає 10 643 991, 31 грн.

На забезпечення зобов'язань ОСОБА_5 перед ВАТ "Кредитпромбанк" за Кредитним договором, між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "ТКС МОЛЛ МАРКЕТ" і ТОВ "Делакс Україна" були укладені договори іпотеки № 13/114/103/08-С від 17.10.2008, № 13/114/І01/08-С від 16.10.2008 та № 13/114/І02/08-С від 16.08.2010.

27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (Продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Загальна купівельна ціна є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку І, та становить 2 868 115 813,48 грн.

Купівельна ціна за право вимоги означає суму, що визначена як купівельна ціна у додатку І щодо кожного права вимоги.

У подальшому, 27.03.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (Продавець) та ТОВ "ФК "Аванс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - Договір від 27.03.2014), відповідно до умов якого Продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до Договору від 27.03.2014 права вимоги переходять від Продавця до Покупця та обов'язки Продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.

Загальна купівельна ціна є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку І, та становить 50 000,00 грн.

Згідно з п. 7.1 Договору від 27.03.2014 він набуває чинності у момент його підписання сторонами і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі (п. 7.1. договору).

Додатком № 1 до Договору від 27.03.2014 сторони погодили перелік договорів та купівельну ціну за права вимоги:

1) кредитний договір № 06/114/08-С від 10.10.2008 із всіма наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними: додатковим договором № 1 від 17.10.2008 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008; додатковим договором № 2 від 09.12.2009 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008; додатковим договором № 3 від 09.12.2009 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008, додатковим договором № 4 від 09.12.2009 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008, додатковим договором № 5 від 26.04.2010 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008, додатковим договором № 6 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008, додатковим договором № 7 від 27.01.2011 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008, додатковим договором № 8 від 19.08.2011 до кредитного договору № 06/114/08-С від 10.10.2008.

2) договір поруки № 06/114/П01/08-С від 16.10.2008, укладений з ТОВ "ТКС "Молл Маркет", із всіма наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними: додатком договором № 1 від 09.12.2009 до договору поруки № 06/114/П01/08-С від 16.10.2008, додатковим договором № 2 від 19.08.2011 до договору поруки № 06/114/П01/08-С від 16.10.2008;

3) загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором, на день укладення договору складає 10 322 958, 51 грн., а саме право вимоги, виконання зобов'язання, щодо повернення заборгованості за кредитом у розмірі 10 322 958, 51 грн.;

4) купівельна ціна за право вимоги за кредитним договором становить 50 000, 00 грн., з якої 50 000, 00 грн. спрямовуються на оплату права вимоги по поверненню отриманого кредиту в розмірі 10 322 958,51 грн. за кредитним договором, який був переданий на баланс ПАТ "Дельта Банк" згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", посвідченим 27.09.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим № 2466.

5) загальна купівельна ціна 50 000, 00 грн.

27.03.2014 між сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги за Договором від 27.03.2014, відповідно до якого Продавець продав (відступив) Покупцю, а Покупець прийняв права вимоги за Кредитним договором, зі всіма змінами та доповненнями до нього, внесеними: додатковим договором № 1 від 17.10.2008; додатковим договором № 2 від 09.12.2009; додатковим договором № 3 від 09.12.2009, додатковим договором № 4 від 09.12.2009, додатковим договором № 5 від 26.04.2010, додатковим договором № 6, додатковим договором № 7 від 27.01.2011, додатковим договором № 8 від 19.08.2011, укладеними продавцем з ОСОБА_5

Також, вказаним актом Продавець та Покупець підтвердили, що Покупець сплатив Продавцю погоджену сторонами купівельну ціну, яка становить 50 000,00 грн.

27.03.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ТКС МОЛЛ МАРКЕТ" також було укладено договори про розірвання іпотечних договорів № 13/114/101/08-С, № 13/114/102/08-С, № 13/114/103/08-С.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПАТ "Дельта Банк" зазначав, що оспорюваний правочин укладено з порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки уклавши Договір від 27.03.2014 позивач здійснив відчуження майнових прав за ціною, значно нижчою від звичайної (оплата більш ніж на 99% відрізняється від вартості майнових прав).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.ч. 1-5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно із вказаним рішенням з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" було продовжено по 02.10.2015 включно.

Постановою правління НБУ № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" вирішено розпочати процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича строком на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII) встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання імперативних вимог вказаного Закону, згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015 було вирішено здійснити в ПАТ "Дельта Банк" перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) ПАТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до витягу з протоколу № 78 від 28.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду № 67 від 11.03.2015, виявлено, що нікчемним правочином згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є, зокрема, Договір від 27.03.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Аванс".

Позивачем було направлено на адресу ТОВ "ФК "Аванс" повідомлення № 4064 від 30.12.2015 про нікчемність Договору від 27.03.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Аванс".

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII) передбачено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" дано визначено поняття "ринкова вартість", відповідно до якого це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Місцевим господарським судом встановлено, що умовами Договору від 27.03.2014 року сторони визначили, що загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором на день укладення договору складає 10 322 958,51 грн., а саме, право вимоги виконання зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитом у розмірі 10 322 958,51 грн., при цьому, купівельна ціна за право вимоги за кредитним договором становить 50 000,00 грн., а загальна купівельна ціна 50 000,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що оспорюваний правочин укладено з порушенням п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк здійснив відчуження майнових прав, за ціною, значно нижчою від звичайну (оплата більш ніж на 99% відрізняється від вартості майнових прав), та такий правочин не створює юридичних наслідків.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові, виходила з недоведеності належними доказами тих обставин, за якими позивач вважає вчинений правочин нікчемним, а саме: відсутності звіту чи оцінки суб'єкта оціночної діяльності про дійсну вартість відступлених прав вимоги ПАТ "Дельта Банк" на момент вчинення ним правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні новим кредитором - ТОВ "ФК "Аванс"; відсутності доказів як набуття ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до позичальника, яке мав попередній кредитор - ПАТ "Кредитпромобанк", так і ціни, за якою ці права вимоги були придбані позивачем; та того, що уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та уповноважена особа Фонду на ліквідацію не наділена повноваженнями самостійно встановлювати звичайний розмір плати за заміну кредитора у зобов'язанні.

Проте висновки апеляційної інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У порушення приписів процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційна інстанція не досліджувала договір купівлі-продажу від 27.09.2013, укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" та, відповідно, і не досліджувала вартість відступлених ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги.

Натомість місцевим господарським судом, досліджуючи умови вказаного договору, було встановлено як набуття ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до ОСОБА_5, яке мав попередній кредитор - ПАТ "Кредитпромобанк", їх дійсну вартість, так і ціну придбання такої вимоги.

Отже, місцевий господарський суд, встановивши, що банк здійснив відчуження майнових прав за ціною, значно нижчою від звичайної (оплата більш ніж на 99% відрізняється від вартості майнових прав), що позбавило банк у майбутньому можливості отримати актив у рахунок погашення кредитної заборгованості, дійшов висновку про те, що вказаний договір укладено з порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та правомірно задовольнив позов ПАТ "Дельта Банк".

Судова колегія зазначає, що посилання місцевого господарського суду на невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII) не можна вважати цілком правильним, оскільки на момент укладення Договору від 27.03.2014 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діяв в іншій редакції, зокрема, ст. 38 передбачала, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Проте, вказаний недолік не вплинув на правильність вирішення місцевим господарським судом спору по суті, оскільки, як зазналось вище, місцевим господарським судом встановлено, що майно банку за оспорюваним договором було відчужено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові (оплата більш ніж на 99% відрізняється від вартості майнових прав).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вказаного судовий збір у розмірі 3 307,20 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований відповідачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/3819/16 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 910/3819/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 3 307 (три тисячі триста сім) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук