ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/22515/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Рутесіл"на постанову та рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року Господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 року у справі Господарського суду№ 910/22515/15 Запорізької областіза позовомТОВ "Рутесіл"до 1. Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про зобов'язання повернути майноу судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Рутесіл": Проскурня Т.В. (довіреність від 28.09.2016 року),Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер": не з'явилися,фізичної особи-підприємця ОСОБА_4:не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

у серпні 2015 року ТОВ "Рутесіл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (далі - відповідача-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідача-2) про зобов'язання повернути майно вартістю 434 647, 01 грн., а саме: їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача, як замовника, від договору переробки товарів №141-КП від 11.10.2012 року в частині переробки спірної сировини відповідачем-1, за виконання зобов'язань якого перед позивачем поручився відповідач-2, на підставі статей 554, 651, 653, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (том 1, а.с. 7 - 64).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року порушено провадження у справі №910/22515/15 та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2015 року (том 1, а.с. 1 - 2).

21.09.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача-1 про передачу справи №910/22515/15 за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, мотивоване тим, що спір про зобов'язання відповідача-1, як основного боржника, та відповідача-2, як поручителя, повернути позивачу спірне майно (сировину), підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області, у провадженні якого знаходиться справа №12/58/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (відповідач-1) (том 1, а.с. 65 - 72).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2015 року, (залишена без змін постановою апеляційного суду від 20.10.2015 року та постановою касаційного суду від 02.02.2016 року) матеріали справи №910/22515/15 за позовом ТОВ "Рутесіл" до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надіслано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області з огляду на положення чинного процесуального закону про виключну підсудність справ у спорах з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (том 1, а.с. 75 - 78, 99 - 102, 153 - 157).

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/22515/15 передано судді Господарського суду Запорізької області Черкаському В.І., який ухвалою від 16.11.2015 року прийняв її до розгляду (том 1, а.с. 112 - 115).

31.03.2016 року до місцевого господарського суду надійшло уточнення до позовної заяви про виконання договору та повернення майна, згідно з яким позивач змінив підстави позову та просив зобов'язати солідарно відповідача-1 та відповідача-2 з врахуванням обмежень, передбачених договором поруки №03/01/14-1 від 03.01.2014 року, повернути на користь позивача майно, вартістю 434 647, 01 грн., а саме їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг, судові витрати покласти на відповідачів 1, 2, обґрунтовуючи положеннями статей 316, 321, 554, 651, 653, 837, 849 ЦК України та статті 188 ГК України. Отже, позивач виключив із нормативного обґрунтування заявлених ним позовних вимог положення статті 1212 ЦК України про набуття та збереження майна без достатньої правової підстави та доповнив підстави позову статтями 316, 321, 837, 849 ЦК України, якими визначено поняття права власності та встановлено вимогу щодо його непорушності та якими надається право замовнику за договором підряду в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (том 2, а.с. 17 - 28).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 року (суддя Черкаський В.І.) у позові відмовлено за безпідставністю вимог про зобов'язання відповідачів 1, 2 повернути позивачу сировину, передану відповідачу-1 в переробку, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача-замовника від договору на переробку товарів, з огляду на відсутність обов'язку щодо повернення спірного майна у відповідача-1, як підрядника, в силу положень ЦК України про підряд та умов оспорюваного договору, а також у відповідача-2, який поручився за виконання відповідачем-1 основного (підрядного) зобов'язання та відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач-1 (том 2, а.с. 70 - 71).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень до неї), в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 13.04.2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неналежною оцінкою доказів, наданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог (том 2, а.с. 81 - 93, 126 - 134).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Ломовцева Н.В., Татенко В.М.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 року у даній справі - без змін (том 2, а.с. 137-140).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 12.07.2016 року та рішення суду першої інстанції від 13.04.2016 року, прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна з 1997 року, статті 41 Конституції України, статей 321, 509, 525, 526, 530, 651, 652, 837, 849 ЦК України, статей 188, 193 ГК України та статей 4, 42, 43, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Позивач зазначив про безпідставність відмови судів у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачів 1, 2 повернути сировину, передану позивачем у переробку відповідача-1 у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору переробки товарів, за виконання зобов'язань відповідача-1 за яким поручився відповідач-2, з посиланням на передбачене частиною 4 статті 849 ЦК України право замовника у будь-який час до закінчення підрядником роботи відмовитися від договору підряду та зважаючи на обставини початку здійснення відповідачем-1 переробки спірної сировини без письмової заявки позивача та без оформлення специфікації, в якій за умовами договору підряду визначається кількість, якість товару та продукту переробки, а також ціна та строки поставки сировини. Також, скаржник зазначав про те, що спірний договір містить елементи договору зберігання та з посиланням на порушення статті 953 ЦК України доводив про незаконність відмови йому у поверненні хімічної продукції, зданої відповідачу у переробку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.07.2016 року та рішення суду першої інстанції від 13.04.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача - Проскурню Т.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Положеннями статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, положеннями ЦК України про підряд визначено право замовника до закінчення виконання підрядником роботи відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку, що матиме наслідком припинення підрядних правовідносин. При цьому, законодавцем встановлено обов'язок замовника відшкодувати понесені підрядником збитки, завдані відмовою замовника від договору підряду до його повного виконання підрядником, однак, не визначено зобов'язання підрядника щодо повернення замовнику матеріалу (сировини), який не було використано під час виконання договору підряду на переробку речі (товарів). Такі дії можуть вчинятися за взаємною згодою сторін договору, як один із способів відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням зобов'язань за договором підряду.

Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2012 року між відповідачем-1, як виконавцем, та позивачем, як замовником, укладено договір переробки товарів №141-КП (далі - договір переробки), за умовами якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах договору відповідно до письмової заявки замовника здійснювати переробку сировини (метилкремнегель, калій їдкий) з метою отримання гідрофобізуруючої рідини ГКЖ-11 К (далі - продукт переробки); кількість, якість товарів та продукту переробки, а також ціну переробки на кожну поставку сторони визначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами (пункти 1.1., 2.1 договору переробки) (том 1, а.с. 15 - 21).

Судами встановлено, що пунктами 4.4., 4.8. договору переробки передбачено, що поставка товарів та продукту переробки здійснюється в асортименті, в кількості та у строки згідно специфікацій, погоджених обома сторонами; кількість й асортимент товарів, які підлягають переробці в продукт переробки, замовник заявляє письмово у строк до 15 числа місяця, що передує запланованому місяцю відвантаження; якщо замовник завозить товари без заявки, то після спливу 15 календарних днів замовник зобов'язаний вивезти поставлені на завод товари; у випадку неможливості його вивезення замовник відшкодовує виконавцю витрати, пов'язані з послугами по зберіганню сировини на заводі.

Суди встановили, що пунктом 9.1 договору переробки в редакції додатку №1 від 28.12.2012 року до договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (том 1, а.с. 18).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором переробки, 03.01.2014 року між позивачем, як кредиторам, та відповідачем, як поручителем, укладено договір поруки №03/01/14-1, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в межах суми 1000 грн. за виконання відповідачем-1, як боржником, зобов'язань за договором переробки товарів №141-КП від 11.10.2012 року, укладеним між кредитором і боржником, а також усіх додаткових угод до нього, додатків, змін, специфікацій, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, включаючи зобов'язання із переробки сировини, поставки на користь кредитора продукту переробки, повернення поставленої в переробку сировини, сплати відповідних грошових коштів передбачених основним договором, відшкодування збитків (том 1, а.с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, впродовж червня-липня 2014 року позивач передав, а відповідач-1 прийняв для переробки майно (їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг) з метою одержання гідрофобізуючої рідини ГКЖ-11 К, про що складено акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки, які підписані та скріплені печатками замовника та виконавця (том 1, а.с. 22 - 26).

При цьому, судами встановлено, що сторонами договору переробки не підписано специфікацій на переробку спірної сировини, а позивачем у строк до 15 числа місяця, що передував запланованому місяцю відвантаження сировини, не подано відповідачу-1 заявок про кількість й асортимент товарів, які підлягають переробці в продукт переробки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, листом за вих. №86 від 18.09.2014 року замовник (позивач) запропонував виконавцю (відповідачу-1) підписати специфікацію на переробку спірної сировини, а також повідомив відповідача-1 про те, що у разі його незгоди із оформленням такого документа, позивач відмовиться від договору переробки в частині переробки їдкого калію у кількості 7 600 кг та метилкремнегелю у кількості 18 500 кг) та буде заявляти вимогу про повернення спірної сировини; однак, зазначений лист відповідачем-1 залишено без відповіді (том 1, а.с. 34 - 36).

Судами встановлено, що листом №94 від 07.11.2014 року позивач повідомив відповідача-1 про відмову від договору переробки товарів №141-КП від 11.10.2012 року в частині переробки їдкого калію у кількості 7 600 кг та метилкремнегелю у кількості 18 500 кг, пред'явив вимогу про повернення спірної сировини та просив протягом трьох днів з моменту отримання зазначеного листа призначити день і час для вивезення представником замовника спірної сировини з території відповідача-1 (том 1, а.с. 37 - 39).

Судами встановлено, що виконавець спірну сировину замовнику не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача-2, як поручителя, з вимогою за вих. №95/01 від 05.01.2015 року про виконання зобов'язання відповідача-1 за договором переробки, яку відповідачем-2 залишено без задоволення (том 1, а.с. 43).

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовними вимогами до відповідача-1, як виконавця робіт з переробки їдкого калію та метилкремнегелю за договором переробки товарів №141-КП від 11.10.2012 року, та відповідача-2, як поручителя за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем-замовником, про зобов'язання солідарно повернути спірну сировину (їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг) вартістю 434 647, 01 грн. у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору на переробку товарів (том 1, а.с. 9 - 14).

Суди встановили, що вимога про розірвання спірного договору у даному позовному провадженні (з врахуванням зміни підстав позову заявою від 31.03.2016 року) не заявлялася.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ЦК України про підряд та умовами спірного договору переробки товарів не встановлено обов'язку відповідача-1, як виконавця, з повернення переданих йому позивачем-замовником для переробки матеріалів (сировини) у випадку односторонньої відмови замовника від договору підряду, у зв'язку з чим такий обов'язок відсутній і у відповідача-2, зобов'язання якого перед позивачем за договором поруки визначається обсягом основного (підрядного) зобов'язання відповідача-1.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився зі здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування рішення від 13.04.2016 року.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи позивача про порушення відповідачем-1 його права власності на спірну сировину з посиланням на положення пункту 4.8. оспорюваного договору підряду, якими сторони визначили обов'язок замовника (позивача) здійснювати вивезення товару, поставленого виконавцю (відповідачу-1) для переробки без заявки, по закінченню 15 календарних днів з моменту поставки, та відсутність в матеріалах справи доказів перешкоджання відповідачем-1 у вивезенні позивачем спірної сировини з території виконавця (відповідача-1).

Доводи позивача за змістом апеляційної скарги про те, що лист №94 від 07.11.2014 року, надісланий позивачем на адресу відповідача-1, є доказом вжиття позивачем заходів щодо вивезення спірної сировини від відповідача-1, суд апеляційної інстанції відхилив, як необґрунтовані, оскільки за своїм змістом зазначений лист є лише вимогою позивача до відповідача-1 про повернення спірної сировини та не підтверджує вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на створення перешкод з її повернення позивачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові, а доводи касаційної скарги про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності у відповідача-1, як виконавця, та відоповідача-2, як поручителя у підрядному зобов'язанні, обов'язку з повернення позивачу (замовнику) сировини, переданої ним в переробку відповідача-1 за спірним договором переробки товарів, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору підряду з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи позивача за змістом касаційної скарги про безпідставність здійснення відповідачем-1 переробки спірної сировини без письмової заявки позивача та без оформлення специфікації, в якій за умовами договору підряду визначається кількість, якість товару та продукту переробки, а також ціна та строки поставки сировини, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з пунктів 4.4., 4.5. спірного договору переробки, позивач (замовник) та відповідач-1 (виконавець) погодили, що кількість та асортимент товарів, які підлягають переробці, в продукт переробки, замовник заявляє письмово у строк до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому планується поставка; датою поставки товару є дати підписання уповноваженими представниками сторін актів здачі-приймання давальницької сировини.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини здійснення позивачем поставки спірної сировини відповідачу-1 для її переробки в продукт переробки відповідно до актів приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 03.06.2014 року, від 15.07.2014 року та від 17.06.2014 року, часткового використання відповідачем-1 спірної сировини в процесі переробки та її залишок на момент розгляду позовних вимог у вигляді 250 кг їдкого калію та 8 406 кг метилкремнегелю, з яких 5 000 кг метилкремнегелю на складі та 3 406 кг в суміші у виробництві (том 1, а.с. 22 - 26, том 2, а.с. 60).

Отже, здійснення замовником поставки спірної сировини виконавцю без попереднього оформлення специфікацій на її переробку згідно з вимогами пункту 4.4. договору переробки та виконання відповідачем-1 робіт з її переробки, не може свідчити про порушення сторонами умов договору підряду, оскільки замовником та виконавцем вчинено фактичні дії, спрямовані на реальне виконання договірних зобов'язань, якими змінено умови спірного договору на переробку товарів щодо порядку його виконання, що відповідає принципу свободи цивільно-правового договору згідно статті 627 ЦК України.

Відтак, на виконання вимог статей 43, 101 ГПК України суди попередніх інстанцій належним чином з'ясували характер і суть заявлених позовних вимог та встановили їх невідповідність передбаченим частиною 2 статті 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Доводи скаржника у доповненнях до касаційної скарги про порушення судами вимог статті 953 ЦК України колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що позивачем заявлялись вимоги про повернення хімічної продукції з посиланням на правомірність таких вимог та визначенням правової природи спірного договору як договору підряду. Позовні вимоги про розірвання спірного договору як договору, який містить елементи договору зберігання, позивачем не заявлялися, не досліджувалися та судами не встановлено елементів договору зберігання за змістом спірного договору, внаслідок чого доводи скаржника про порушення судами вимог статті 953 ЦК України є необґрунтованими.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 року у справі №910/22515/15, а касаційної скарги позивача без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1113, 1117, 1119 - 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Рутесіл" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 року у справі №910/22515/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко