ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/2224/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016

у справі № 910/2224/16

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії), м. Дніпро,

до публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" (далі - ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ"), м. Київ,

про стягнення 121 930,00 грн. штрафу.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлабистін Д.М. предст. (дов. від 25.10.2016)

відповідача - Кравчук О.А. предст. (дов. від 02.12.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" про стягнення 121 930,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2224/16 (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 60 965,00 грн. штрафу, 1828,95 грн. витрат зі сплати судового збору. У вирішенні даної справи місцевий господарський суд за заявою відповідача, з урахуванням приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір штрафу, передбачений пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (судді Агрикова О.В.- головуючий, Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) рішення місцевого господарського суду зі справи частково змінено, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість. У вирішенні даного спору апеляційний господарський суд виходив з того, що дана штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення у місцевого господарського суду не було.

ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- відповідно до накладної від 31.07.2015 № 32723223 (далі - залізнична накладна) з Південно-західної залізниці Жмеринка відправником ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" відправлено до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж - лом чорних металів (металобрухт), завантажений навалом та промаркований білою незмиваємою фарбою, у вагоні № 67862367. Вантажоодержувачем у вказаній накладній зазначено ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМ. ІЛЛІЧА";

- при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а саме фактична маса вантажу у вагоні № 67862367 складає 46 300 кг, тобто на 9 700 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній (56 000 кг);

- внаслідок невідповідності маси вантажу, який перевозився у вагоні № 67862367 даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 32723223, залізницею було складено комерційний акт від 07.08.2015 серії РА № 009146/502/889, а також акт загальної форми від 07.08.2015;

- відповідно до розділу "Д" комерційного акту, внаслідок зважування вагону № 67862367 з вантажем на справних вагах (150 т) (остання повірка - 15 жовтня 2014 року) було виявлено, що маса вантажу складає 46 300 кг, що на 9 700 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. Також у комерційному акті зазначена наступна інформація: навантаження вантажу рівномірно на рівні бортів, вкрите листами заліза, марковане; поглиблення відсутні, маркування не порушено; люки для розвантаження закриті; технічно вагон справний. При повторному зважуванні вага підтвердилася;

- відповідно до листа відповідача, який адресований начальнику станції Жмеринка Корженівському Л.В. (вхідний від 01.08.2015) зазначається, що відповідачем помилково зазначено у залізничній накладній масу вантажу 56 000 кг, замість 47 150 кг, про що відповідач просив інформувати станцію призначення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 121 930,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній.

Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з приписами статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічна норма міститься у статті 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 № 567/6855 комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що відповідачем допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній маси вантажу, що підтверджується комерційним актом та актом загальної форми, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у відповідності до приписів статей 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, судами обґрунтовано взято до уваги у вирішенні спору встановлені ними обставини щодо відсутності доказів оформлення відповідачем як відправником нових перевізних документів (із зазначенням фактичної кількості вантажу) після виявлення невідповідності між фактичною кількістю вантажу і зазначеною у перевізних документах або ж приведення фактичної кількості вантажу у відповідності до кількості, яка зазначена у перевізних документах (довантаження). Приписами чинного законодавства на залізницю не покладено обов'язку вносити зміни (виправлення) у дані, які внесені відправником до залізничної накладної та які є невірними.

Проте, у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу, який встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли до кардинально протилежних висновків.

Так, місцевий господарський суд за результатом розгляду заяви відповідача про зменшення розміру штрафу, з урахуванням обставин справи, з наведенням мотивування та обґрунтування зменшив належний до сплати розмір штрафних санкцій та стягнув з відповідача на користь позивача 60 965,00 грн. штрафу.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, змінюючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов у повному обсязі виходив з того, що дана штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення у місцевого господарського суду не було.

Однак, наведена позиція суду апеляційної інстанції є помилковою, з огляду на таке.

У відповідності до приписів статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Апеляційним господарським судом не враховано, що: зменшення суми, яка підлягає до стягнення жодним чином не впливає на розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України; виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, суд має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. При цьому, підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Встановлювати ж конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення суд не може, оскільки тим самим зменшується розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.

Аналогічні позиції викладено у Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" в редакції від 29.09.2008, у листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", у листі Вищого господарського суду України від 21.05.2014 № 01-06/662/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення").

Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати достовірність того чи іншого доказу, а суд апеляційної інстанції висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу не спростував, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду безпідставно було змінено апеляційним господарським судом.

Посилання Київського апеляційного господарського суду у постанові на позицію Верховного суду України, яка викладена у постанові від 28.01.2002 зі справи № 14/124, як на "аналогічну" є недоречним, з огляду на те, що дана постанова прийнята щодо інших правовідносин (публічно-правової відповідальності, що передбачена приписами Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у той час як спір у даній справі виник з цивільно-правових відносин (зобов'язання з перевезення вантажу).

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (якою рішення місцевого господарського суду було змінено та стягнуто суму штрафу у повному обсязі) - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, судовий збір у сумі 1097,37 грн. з касаційної скарги (50% із сплаченої ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" суми судового збору з касаційної скарги у розмірі 2 194,74 грн.) стягується з ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії на користь ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ".

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 122 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/2224/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2224/16 залишити в силі.

4. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 зі справи № 910/2224/16 у частині стягнення з публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на користь публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 121 930,00 грн. штрафу, 1828,95 грн. витрат зі сплати судового збору, - у разі подання названим Товариством суду відповідних заяви та довідки.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" 1097,37 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець