ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/18515/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУкраїнського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "Укрндіагропроект"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі№ 910/18515/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбінат" Штогріної І.В.доУкраїнського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "Укрндіагропроект"простягнення 57549, 49 грн

за участю представників: позивачаКоренєв С.О. - предст., дов. від 14.09.2016відповідачаМоскаленко Ю.В. - предст., дов. від 28.11.2016 Нагулко Р.Ю. - предст., дов. від 28.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" Штогріної І.В., звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "Укрндіагропроект" про стягнення 57 549,49 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач після припинення договору оренди не повернув йому належного на праві власності позивачу майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні, чим заподіяв збитки.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивач не довів належними доказами факт знаходження майна в приміщенні в момент дострокового припинення договору та ознаки цього майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 (суддя Головатюк Л.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Смірнова Л.Г., Зеленін В.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "Укрндіагропроект" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" Штогріної І.В. грошові кошти у розмірі 57549,49 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з доповненням), в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення місцевого господарського суду (згідно з усним уточненням вимог касаційної скарги). Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статті 778 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції не врахував, що кондиціонери спліт системи та вбудовані сейфи є поліпшеннями, які не можуть бути відокремлені без пошкодження приміщення; ці поліпшення є власністю орендодавця, а за умовами договору позивач не має права на відшкодування їх вартості.

Також у доповненнях та усно в судовому засіданні відповідач, підтримавши касаційну скаргу, зазначив, що у позивача існує заборгованість за договором оренди щодо оплати експлуатаційних послуг та просив суд касаційної інстанції стягнути цю заборгованість на свою користь.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а відповідач посилається на обставини, які не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу та просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, Публічне акціонерне товариство "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" (орендар) та Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання "УкрНДІагронроект" (орендодавець) уклали договір оренди № 22 від 30.12.2013, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, 2, мета використання об'єкта - приміщення під офіс, загальною площею 83,2 кв.м. Відповідно до пункту 7.1 договору, термін дії цього договору - до 31.12.2014.

Також установлено, що приміщення було предметом оренди згідно з договорами № 55 від 11.01.2010 та від № 87 від 10.05.2012.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 305 від 23.05.2014 "Про віднесення ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014 прийнято рішення № 37 про запровадження в ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 598 від 24.09.2014 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 прийнято рішення № 101 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку"; уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" призначено строком на 1 рік з 26.09.2014 по 26.09.2015 включно.

З 24.11.2015 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 126 від 24.11.2014 та наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 235 від 24.11.2014, від імені ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - Остапенко Ірина Вікторівна (змінила прізвище на Штогріна).

У зв'язку з введення тимчасової адміністрації банку сторони погодили, що орендні відносини між ними припинилися з 01.12.2014. Зазначені вище обставини сторони не заперечують.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30.12.2014 відповідач перешкодив представникам позивача, які прибули разом із співробітниками перевізника, вивезти належне позивачу на праві власності майно, яке знаходилось у орендованому приміщенні; співробітники відповідача не допустили вказаних осіб до приміщення та не дозволили забрати належне позивачу майно, а саме: чотири сейфи броньовані, десять кондиціонерів DEKKER та два кондиціонери спліт-системи.

Вартість майна, яке утримується відповідачем та належить позивачу на праві власності, станом на 14.05.2015 складає 57549,49 грн. відповідно до даних балансового обліку та незалежної оцінки майна.

Місцевий господарський суд визначив зміст позовних вимог, як такі, що подані про захист порушеного права відповідно до положень статей 392, 397 Цивільного кодексу України; відтак, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності спірного майна (кондиціонерів) у приміщенні відповідача, відповідність кондиціонерів (марки тощо) зазначених позивачем у позові, наданим ним доказам; .

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, натомість, встановив, що предметом позову є відшкодування позивачу збитків, заподіяних незаконним діями відповідача, який відмовляється надати доступ позивачу до приміщень та повернути позивачу рухоме майно (банківські сейфи та кондиціонери).

За пунктами 2.3., 2.4. договору № 22 від 3012.2013 повернення об'єкта здійснюється орендарем по закінчення дії даного договору або у разі його дострокового розірвання за актом прийому-передачі; якщо через обставини, які не залежать від сторін, орендодавець не має можливості підписати акт прийому-передачі, договір вважається розірваним а об'єкт повернутим після закінчення 1 місяця з моменту настання зазначених обставин, про що складається акт.

Майно, що перебуває на території об'єкту, у разі настання обставин, обумовлених пунктом 2.4 договору, переходить у оплатне зберігання до орендодавця, про що складається відповідний акт із зазначенням величини відповідних витрат на зберігання майна, а за наявності заборгованості орендаря по орендній платі чи інших зобов'язаннях орендодавець має право погасити заборгованість за рахунок реалізації такого майна, сповістивши про такі дії орендаря за десять днів до початку процедури реалізації майна; різниця підлягає поверненню на рахунок орендаря за його письмовою вимогою (пункт 2.5 договору).

Суд вказав, що факт наявності спірного майна у приміщенні відповідача підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами введення в експлуатацію основних засобів за 2010, 2012 роки, листом відповідача від 22.04.2015 щодо необхідності вивезення чотирьох розукомплектованих (без дверей) металевих сейфи з метою звільнення орендованого приміщення, а відповідач доказів наявності такого обладнання у орендованому приміщенні на час передачі майна в оренду не надав; встановлення кондиціонерів у період дії оренди не вважається невід'ємними поліпшеннями об'єкту оренди, які не можна відокремити від без шкоди для об'єкту оренди; на момент припинення договору позивач мав право на їх вилучення; у відповідності до частин першої та другої статті 786 та частини другої статті 778 Цивільного кодексу України, позивач вправі вимагати відшкодування дійсної вартості зроблених ним поліпшень, вартість яких підтверджується довідкою № 15/2827 від 15.05.2015, складеною Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріною І.В.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає підстави та предмет поданого позову; розглядаючи спір, суд не може виходити за межі визначених позивачем підстав та предмету позову, крім випадків, спеціально обумовлених положеннями процесуального законодавства.

При цьому невірно ототожнювати підстави та предмет поданого позову з нормою законодавства, застосованою позивачем.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, підстави виникнення спірних правовідносин між сторонами спору, суд апеляційної інстанції вірно визначив даний спір як спір про відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, їх причинний зв'язок з порушенням.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами наявність наведених вище сукупності обставин для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди, а також характер та розмір завданих збитків; визначення позивачем характеру збитків безпосередньо впливає на визначення предмету доказування по справі, кола допустимих доказів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не повернув позивачу майно (банківські сейфи та кондиціонери), які відповідають ознакам рухомого майна. При цьому, як вірно зазначав суд, ухилення орендодавця від складення передбаченого договором оренди та законом акта, із зазначенням у ньому переліку майна, що перебуває на території об'єкту і належить орендарю, відсутність документального доведення орендарем того, що у момент передачі ним приміщень в орендне користування вони були обладнані кондиціонерами, у сукупності з доказами банку про самостійне кондиціювання ним приміщень, відсутність обумовленого договором повідомлення про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості свідчить про неправомірність дій відповідача щодо неповернення спірного майна.

Таким чином, судова колегія констатує, що суд апеляційної інстанції на підставі змісту позовної заяви, досліджених матеріалів справи та встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що спірне майно (кондиціонери та сейфи) є поліпшеннями, які не можуть бути відокремлені без пошкодження приміщення, визнаються колегією суддів неспроможними та такими, що суперечать встановленим обставинам; крім того, такі доводи під час розгляду справи в господарських судах попередніх інстанцій не заявлялись.

Також, посилаючись в касаційній інстанції на заборгованість позивача за договором оренди, відповідач не звертався під час розгляду справи зі зустрічним позовом, та не позбавлений права на розгляд такого с пору в окремому позовному провадженні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясував всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін, та вирішив спір відповідно до вимог законодавства.

Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "Укрндіагропроект" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/18515/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова