Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №910/15206/16 Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №910/1...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/15206/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Малетича М.М.,

розглянувши касаційні скарги1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5на ухвалу та постановугосподарського суду міста Києва від 30.08.2016 Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/15206/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"до1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5провідшкодування збитків 6 000 грн., завданих товариству посадовими особамиза участю представників: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Кравчук А.С., Іващенко Д.А., Василюк І.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 касаційні скарги у справі №910/15206/16 прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсікова О.О., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2016 та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 касаційні скарги у даній справі прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсіков О.О., Малетич М.М. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2016 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.11.2016.

1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень у справі

ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до господарського суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" збитків у розмірі 46 812 296, 01 грн. шляхом звернення стягнення на належне їм рухоме та нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час перебування їх на посадах директора та заступника директора, та відповідно, внаслідок зловживання своїми службовими повноваженнями шляхом безпідставного витрачання коштів товариства та незаконного виведення його активів, було завдано ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" збитки у загальному розмірі 46 812 296,01 грн.

23.08.2016 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачів в межах суми 37 812 296,01 грн.

Заяву мотивовано тим, що позивачем було ініційовано звернення до суду із позовами про визнання права власності на 16 квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, з огляду на що господарським судом міста Києва порушено провадження у справах №910/19185/13, №910/20812/13, №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24108/13, №910/24116/13, №910/24117/13, №910/24120/13, №910/691/14, №910/699/14, №910/701/14 та №910/704/14, накладено арешти на такі квартири, а позивачем сплачено судовий збір у розмірі близько 222296,01 грн.

На початку 2016 року відповідач-1, будучи директором позивача, без будь-яких пояснень та належних обґрунтувань звернувся до господарського суду міста Києва із заявами про відмову від таких позовів, не погоджуючи такі дії з власниками (учасниками) позивача, наслідком чого стало припинення провадження у вказаних справах та, відповідно, зняття арешту із спірних квартир.

Позивачем встановлено, що на протязі менш ніж місяця після зняття арешту спірні об`єкти нерухомості почали набуватись у власність відповідачем-2 (колишнім заступником відповідача-1).

Відповідачами за даним позовом є фізичні особи, ймовірність існування у яких банківських рахунків, а тим більш коштів на таких рахунках, за рахунок яких можна було б задовольнити позовні вимоги, є сумнівним, а за час вирішення даного спору належне їм майно може бути відчужене з метою уникнення відповідальності за завдані ними своїми діями збитки, що унеможливить, у випадку задоволення позову, досягнення мети звернення з ним, а саме: захисту порушених прав і інтересів товариства, пов`язаних з відшкодуванням завданих колишнім керівництвом збитків.

2. Стислий виклад суті оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/15206/16 (суддя Андреїшина І.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в межах суми 46 812 296,01 грн.

Судові рішення мотивовано пов`язаністю заходів забезпечення позову з його предметом та ймовірністю утруднення або унеможливленням виконання рішення суду у разі задоволення позову через невжиття таких заходів.

Суди вказали, що заходи забезпечення позову є адекватними та спрямованими на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апеляційний господарський суд вказав, що накладення арешту на майно в межах суми, заявленої до стягнення, в якості заходу до забезпечення позову, з огляду на відсутність у відповідачів наміру відчужувати власне майно, про що ними вказується в апеляційних скаргах, не може перешкоджати їх діяльності, і що застосування такого заходу не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

3. Підстави, з яких оскаржено ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів

ОСОБА_4, не погоджуючись із судовими рішеннями у цій справі, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить їх скасувати. Скаржник вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не є абсолютною можливістю. Необхідність вжиття цих заходів повинна бути підтверджена обгрунтованими доказами. Доводи позивача грунтуються на припущеннях можливого ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Скаржник вказує, що факт перебування квартир у АДРЕСА_1 не є беззаперечним доказом того, що саме квартиру відповідача-1 виставлено на продаж.

ОСОБА_5, не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, також звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати. Скаржник вказує на відсутність доказів, що квартири за адресою АДРЕСА_2, які виставлено на продаж, належать відповідачу-2. Вказаний будинок є багатоповерховим та налічує декілька сотень квартир.

4. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

За ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз`яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приписами статті 1117 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі ґрунтується на вимогах закону та встановлених обставинах справи.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідачів завданих товариству їх діяльністю збитків у загальному розмірі 46 812 296,01 грн. шляхом звернення стягнення на належне їм майно.

Суди визначилися, що реальна можливість відновлення порушених прав і інтересів позивача у випадку задоволення позову у цій справі обумовлена наявністю у відповідачів майна, на яке може бути звернуто стягнення з метою відшкодування завданих спірних збитків.

З доданих до заяви позивача інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судами встановлено, що у власності відповідача-2, окрім іншого нерухомого майна, знаходяться 9 із 16 квартир, право власності на які позивач просив визнати за ним шляхом подання до суду позовів.

Провадження у вказаних справах припинено за заявами відповідача-1 про відмову від позовів (справи №910/19185/13, №910/20812/13, №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24108/13, №910/24116/13, №910/24117/13, №910/24120/13, №910/691/14, №910/699/14, №910/701/14 та №910/704/14).

З наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень судами встановлено, що у деяких випадках набуттю відповідачем-2 права власності на вказані квартири передувало прийняття судом відмови позивача від позовів у вищезгаданих судових справах.

Судами досліджено подані позивачем роздруківки з мережі Інтернет, з яких слідує, що розпочалася реалізація квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а відтак, не будучи під арештом 9 квартир, якими володіє відповідач-2, можуть бути реалізовані.

Суди дійшли висновку, що за відсутності перешкод цьому, може бути реалізоване інше належне відповідачу-2 майно, а також майно, яким володіє відповідач-1.

Водночас у випадку задоволення позову наявність у відповідачів майна, яке може бути реалізоване, а одержані кошти направлені на виконання рішення суду, є в даному випадку єдиною можливістю забезпечення виконання рішення суду.

Реалізація вказаного майна призведе до втрати можливості виконати рішення суду у випадку задоволення позову і, відповідно, унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача шляхом відшкодування збитків, завданих колишнім керівництвом.

5. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційних скарг

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Посилання скаржників на порушення господарськими судами ст.ст. 66 67 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/15206/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

М. Малетич

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст