ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/11195/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаКурило О.Б. - довіреність від 01.03.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на постановувід 21.09.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11195/16 господарського суду м. Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"провідшкодування шкоди в розмірі 18 198,55 грн. В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 198,55 грн. на підставі статей 526, 610, 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 22, 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ "ТРК Телеінформаційні технології" договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0601-15-00020 від 18.06.2015 р., у зв'язку із зверненням 11.12.2015 р. страхувальника із заявою про настання страхового випадку, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 39 801, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2016 р. № 395.

Позивач зазначав, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", якого згідно постанови Богунського районного суду м. Житомир від 29.01.2016 було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, застрахована у ПАТ "СТ "Гарантія" згідно полісу № НОМЕР_2, у зв'язку з чим позивач звернувся до останнього із заявою від 02.03.2016 р. про виплату страхового відшкодування. Проте, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 21 602, 45 грн., в той час, як до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи у межах фактичних витрат і сум страхового відшкодування, сплаченого потерпілій особі.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" просило відмовити у задоволенні позову вказуючи на те, що в силу вимог статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до консультативного висновку № 1755 від 14.04.2016 р., проведеного на замовлення відповідача згідно з положеннями Методики товарознавчої експертизи, щодо визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Honda Accord", відповідачем було перераховано позивачу загальну вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 21 602,45 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.08.2016 р. (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на приписи статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право потерпілої особи, при цьому дійшовши висновку, що з урахуванням вимог статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначення суми вартості страхового відшкодування позивачем було помилково здійснено без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

За апеляційною скаргою ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" Київський апеляційний господарський суд (судді: Жук Г.А., Суховий В.Г., Мальченко А.О.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 02.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.09.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю, стягнув з ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 18 198,55 грн. страхового відшкодування та судовий збір.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача, однак, правовідносини, що виникли між позивачем та власником пошкодженого автомобіля на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування відносяться до добровільного страхування, тобто при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного договору добровільного страхування і відшкодування позивачем шкоди у сумі 39 801,00 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції вказувалось на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати недоплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 18 198,55 грн.

ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення судом поза увагою та ненадання належної оцінки, зокрема, доводам відповідача, викладеним у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу.

На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності визначений законодавством таким, що розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених в процесі відновлення транспортного засобу, а тому при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, необхідно керуватися, насамперед, нормами спеціального закону - Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", статтею 29 якого передбачено визначення вартості страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 18.06.2015 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "ТРК "Телеінформаційні технології" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0601-15-00020, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль Honda Accord, 2008 року, д.н.з. НОМЕР_1;

- 11.12.2015 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6;

- факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою № 82130652 ВДАІ Житомирського МВ УМВС в Житомирській області від 11.12.2015;

- постановою Богунівського районого суду м. Житомир від 29.01.2016 за № 295/17790/15-п встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення ОСОБА_6 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, за наслідками чого притягнуто винного до адміністративної відповідальності;

- 26.01.2015 на підставі рахунка ТОВ "Експерт Авто" № 26 від 26.01.2015 ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" було складено страховий акт № КА-7082 про виплату страхового відшкодування в розмірі 39 801,00 грн.;

- 13.01.2016 згідно платіжного доручення № 395 ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 39 801,00 грн.;

Судами під час розгляду справи також встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи винної у дорожньо-транспортній пригоді - водія автомобіля НОМЕР_3, була застрахована ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_2 на строк з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року з встановленим розміром франшизи - 0 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.

02.03.2016 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" з претензією № 11/14025 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 39 801,00 грн., яка була задоволена відповідачем частково, а саме останнім сплачено 21 602,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" страхового відшкодування в розмірі 18 198,55 грн., а саме різниці у межах фактичних витрат і сум страхового відшкодування, здійснених позивачем відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0601-15-00020 від 18.06.2015 р. та сплачених відповідачем коштів з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати як із договорів та інших правочинів так і з завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За приписами статті 6 Закону України "Про страхування" страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком, є добровільним страхуванням; в межах добровільного страхування може бути застраховано, зокрема, наземний транспорт за договором майнового страхування. У випадку настання страхового випадку у страховика за договором страхування виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування"); страховим відшкодуванням законодавець визначає страхову виплату, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем здійснено виплату шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 39 801,00 грн. страхувальнику за договором добровільного страхування, тобто, виконано свій обов'язок перед стороною договору.

Згідно з частиною 2 статті 512, статтею 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, а страховик виступає замість потерпілого в порядку правонаступництва.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, визнано власника транспортного засобу ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_5, чия цивільно-правова відповідальність була застрахована ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_2.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, згідно з пунктом 7.38 якої значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 1.6 вказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки, а зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже на момент дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації перевищував сім років, тому наявні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог вказаної Методики.

Відповідно до консультаційного висновку № 1755 від 14.04.2016 значення коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля НОМЕР_1 складає 0,59, у зв'язку з чим, на підставі підпункту "б" пункту 8.2 розділу VII Методики товарознавчої експертизи було визначено загальну вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 21 602,45 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач вказані обставини не спростував, свій розрахунок страхового відшкодування не надав.

Враховуючи викладене, встановлені під час розгляду справи обставини та виходячи з приписів чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, в той час, як позивачем до стягнення заявлено до стягнення фактично сплачене ним за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів страхове відшкодування.

За приписами статей 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою приписи законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та не спростовано висновків суду першої інстанції.

Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду уданій справі підлягає скасуванню, а рішення - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі № 910/11195/16 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 02.08.2016 р. залишити в силі.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач