ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 908/1526/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№ 908/1526/16 господарського суду Запорізької областіза позовомНовотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької областідоКомунального підприємства "Водоканал"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької областіпровизнання недійсним договору,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаГриценко О.І.від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Новотавричеська сільська рада Оріхівського району Запорізької області (далі - Новотавричеська сільська рада) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Водоканал" (далі - КП "Водоканал") про визнання недійсним договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 6343/5 від 01.09.2010, укладеного між Новотавричеською сільською радою та КП "Водоканал".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 у справі № 908/1526/16 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову Новотавричеської сільської ради відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016, з урахуванням ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2016, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: Попков Д.О. - головуючий, Радіонова О.О., Зубченко І.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 у справі № 908/1526/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Новотавричеської сільської ради задоволено. Визнано недійсним договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 6343/5 від 01.09.2010, укладений між Новотавричеською сільською радою та КП "Водоканал".

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16, КП "Водоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу КП "Водоканал" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.11.2016 о 10 год. 35 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2010 між КП "Водоканал" (Водоканал) та Новотавричеською сільською радою (Абонент) було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 6343/5 (далі - Договір), відповідно до предмету якого, Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: с. Новотавричеське, с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району, комунальне і побутове водопостачання.

Відповідно до розділу 2 Договору, він діє до 31.12.2010 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення Новотавричеської сільської ради з позовом, Договір був чинним.

Вважаючи, що Договір укладено з порушенням законодавства, зокрема, ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.ст. 1, 19, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Новотавричеська сільська рада звернулася з даним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.ч. 1-5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній станом на 26.08.2010) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новотавричеської сільської ради № 34 від 26.08.2010 "Про виконання послуг по водопостачанню питної води до населених пунктів сільської ради" виконавцем послуг з водопостачання питною водою для населених пунктів сільської ради: с. Вільне, с. Тарасівка, с. Новотавричеське було призначено Новотавричеську сільську раду.

Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Якщо рішення не визнане незаконним, то прийняте в межах наданих повноважень рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради відповідно до частини першої статті 73 цього Закону є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

31.08.2010 голова Новотавричеської сільської ради звернувся до КП "Водоканал" з заявою про укладення договору на водопостачання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами у справі досягнуто згоди і погоджено істотні умови оспорюваного договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, при укладенні оспорюваного договору позивач надав КП "Водоканал" підтверджуючі документи щодо повноважень Новотавричеської сільської ради як виконавця відповідних послуг (рішення Новотавричеської сільської ради № 34 від 26.08.2010).

Крім того, якщо вирішуючи господарський спір суд встановить, що зміст договору пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідністю й наслідків визнання недійсними нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Так, місцевим господарським судом враховано, що сторони виконували вказаний договір та протягом його дії, КП "Водоканал" неодноразово зверталось до господарського суду Запорізької області з позовними заявами до Новотавричеської сільської ради про стягнення заборгованості за вищевказаним договором, за результатами розгляду яких були прийняті відповідні судові рішення про стягнення боргу, які набрали законної сили (справи № 908/1105/16, № 908/5502/14).

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вказаного, судовий збір у розмірі 1 653,60 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 у справі № 908/1526/16 залишити в силі.

Стягнути з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Комунального підприємства "Водоканал" 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук