ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 904/9087/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Картере В.І., Малетича М.М.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№ 904/9087/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської радипростягнення заборгованості у сумі 816 862 грн. 67 коп. за договором на поставку теплової енергіїза участю представників: від позивача: Цвіркун А.А., від відповідача: Крамаренко О.А., Івасик Т.Р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу ТОВ "Сітісервіс - КР" у справі №904/9087/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Плюшка І.А. у відповідності із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.11.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 касаційну скаргу у справі №904/9087/15 прийнято до свого провадження колегією суддів Самусенко С.С., Картере В.І., Малетич М.М. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Сітісервіс-КР" 557818,97 грн. основного боргу, 8808,67 грн. 3 % річних, 132670,71 грн. пені та 117 564,32 грн. інфляційних втрат за договором на поставку теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари №11297 від 04.09.2014.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договору №11297 від 04.09.2014 щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2014 по 30.06.2015.

2. Стислий виклад суті рішень господарських судів у справі

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Сітісервіс-КР" 557 818,97 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 132 670,71 грн. пені, 8 808,67 грн. 3 % річних, 117 564,32 грн. інфляційних втрат, 12 252,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818, 97 грн.

Господарський суд зазначив, що договір від 04.09.2014 №11297 укладено сторонами відповідно до норм чинного законодавства, підписано уповноваженими представниками сторін, відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про вчинення спірного правочину під впливом помилки, в судовому порядку договір недійсним не визнано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано, визнано недійсним договір №11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 04.09.2014, укладений між КПТМ "Криворіжтепломережа" та ТОВ "Сітісервіс - КР". В задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір №11297 від 04.09.2014 не відповідає ст.ст. 203, 215, 229 Цивільного кодексу України, тому застосував положення ч.1 п.1 ст.83 ГПК України і визнав його недійсним.

Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 816 862, 67 грн. випливає з договору, який є недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів касаційної інстанції у постанові від 17.05.2016 послалася на помилкове застосування апеляційним господарським судом ч.1 п.1 ст.83 ГПК України та ст.ст.203, 215, 229 ЦК України.

Також у постанові вказано, що судом апеляційної інстанції не враховано наведені норми та не досліджено належним чином обставини та докази, у зв`язку з чим він дійшов передчасного висновку, що відповідач як управитель не мав правових підстав на укладення з позивачем договору №11297 від 04.09.2014.

Судом апеляційної інстанції не досліджено щодо яких об`єктів укладено вказаний договір від 12.03.2014, зокрема за дислокацією №1, про що стверджує скаржник у касаційній скарзі і що має суттєве значення для вирішення даного спору.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу, що згідно таблиці 2, яка є невід`ємною частиною договору №11297 від 04.09.2014, об`єктами теплоспоживання є гуртожитки.

Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції дав вказівку переглянути рішення першої інстанції в апеляційному порядку, дослідити докази, наявні у справі, перевірити доводи сторін, встановити наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на встановлені обставини по справі, керуючись законом, вирішити спір.

При новому розгляді постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 20.09.2016 (судді: Дармін М.О. - головуючий, Іванов О.Г., Чус О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що оскільки на об`єкти, які обслуговує ТОВ "Сітісервіс-КР" - гуртожитки по вул. Кармелюка 3, вул. Переявлавський 18, по пр. Південий, 19 м.Кривий Ріг, відсутні договірні відносини по окремих об`єктах, 04.09.2014 укладено договір № 11297. Позивачем за договором надано послуги, що не спростовано відповідачем.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ТОВ "Сітісервіс-КР", не погоджуючись із рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У скарзі вказується, що судом апеляційної інстанції проігноровано норми ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка визначає, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідач не є споживачем послуг позивача і не має права на укладення такого договору.

Скаржник вказує, що згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання" управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком.

У скарзі зазначається, що помилково підписаний договір не відповідає умовам типового договору та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Господарського кодексу України та постанові КМУ №630 від 21.06.2005.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у відзиві на касаційну скаргу вважає її доводи безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обгрунтованими.

Позивач вказує, що між сторонами укладено договір 311297 від 04.09.2014 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару.

Згідно ст.25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов`язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ТОВ "Сітісервіс-КР" виступає управителем гуртожитків за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 3, пр. Південний, 19, вул. Переяславська, 18.

04.09.2014 між КПТМ "Криворіжтепломережа" як постачальником та ТОВ "Сітісервіс - КР" як споживачем укладено договір № 11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

За п.1.3 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2014 по 01.02.2015 (табл. №1 та № 2 та акт межі розподілу, як невід`ємної частини договору).

Відповідно до п.п. 2.4, 3.1 договору щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту. Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, або іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у термін до 20-го числа кожного місяця (п.3.5 договору).

Згідно п.6.1 договору цей договір діє з 01.02.2014 по 01.02.2015 і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або від його перегляду.

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено відповідальність споживача за порушення строків оплати, в тому числі у вигляді пені.

Судами встановлено, що позивач свої зобов`язання по договору виконав в повному обсязі. Натомість, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818,97 грн.

Правовідносини ТОВ "Сітісервіс - КР" як управителя з балансоутримувачем, яким згідно довідки є Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, врегульовано договором від 18.11.2013 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі (об`єкт №1).

Згідно п.2.2 вказаного договору управитель зобов`язаний, зокрема, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг; контролювати вчасне та відповідної якості надання споживачам житлово-комунальних послуг, проведення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі за ненадані або надані не в повному обсязі; укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати замовнику та споживачам в установленому законом порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим наданих послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до п.3.2 даного договору управитель, в тому числі, має право визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, укладати в установленому законодавством порядку договори з виробниками, виконавцями, мешканцями об`єкта і контролювати виконання умов таких договорів, у порядку, передбаченому наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60; отримувати на поточний банківський рахунок плату від мешканців об'єкта за надані житлово-комунальні послуги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що договір від 04.09.2014 №11297 укладено з огляду на відсутність договірних відносин по окремих об`єктах, які обслуговує ТОВ "Сітісервіс-КР" - гуртожитки в м. Кривий Ріг по вул. Кармелюка, 3, пр. Південному, 19, вул. Переяславській, 18.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель, яким є відповідач, має право, зокрема, здійснювати управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх належну експлуатацію; укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов`язаний, в тому числі, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши підстави та розрахунок позовних вимог, в т.ч. по пені в сумі 132670,71 грн. за період з 20.01.2015 по 20.09.2015 згідно умов договору, 117564,32 грн. інфляційним втратам за період лютий - серпень 2015 та 8 808,67 грн. 3% річних за період 20.01.2015 по 20.09.2015, суди дійшли висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір, за яким відповідач зобов`язався сплачувати за отриману відповідними гуртожитками теплову енергію, що не суперечить наведеним вище нормам права, та є обов`язковим до виконання, зокрема, згідно ст.629 ЦК України, касаційна інстанція погоджується із висновками про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому судом апеляційної інстанцій дотримано норми ст.11112 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Посилання скаржника на порушення господарськими судами норм права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді цієї справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Сітісервіс - КР" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №904/9087/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: В. Картере

М. Малетич