ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 904/4861/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Поліпром"на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі Господарського суду№ 904/4861/15 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Поліпром"доТОВ "Комекс"провизнання банкрутомрозпорядник майнаЗагрія Р.О.за відсутності явки в судове засідання учасників провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року за заявою ТОВ "Поліпром" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №904/4861/15 про банкрутство ТОВ "Комекс" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 540 161, 40 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 09.10.2015 року; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дубовика С.М. (том 1, а.с. 49 - 53).

Строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна Дубовика С.М. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 1, а.с. 117 - 118, 140 - 141, 192 - 193, 219 - 220, том 2, а.с. 8 - 9, том 3, а.с. 1, 33 - 34, 69 - 70).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року (суддя Полєв Д.М.) задоволено заяву арбітражного керуючого Дубовика С.М. №02-07/56 від 12.09.2016 року; припинено повноваження арбітражного керуючого Дубовика С.М. як розпорядника майном ТОВ "Комекс"; залишено без розгляду скаргу ТОВ "Поліпром" №25/01-2016 від 25.01.2016 року на дії арбітражного керуючого Дубовика С.М. під час виконання обов'язків розпорядника майном; здійснено запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого (том 3, а.с. 71 - 72).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року (залишена без змін постановою апеляційного суду від 01.11.2016 року) розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Загрію Р.О. (том 3, а.с. 121 - 123, 175 - 177).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 22.09.2016 року в частині прийняття рішення про здійснення запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого, 05.10.2016 року ініціюючий кредитор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.09.2016 року в оскаржуваній частині як таку, що винесена з порушенням порядку відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство із застосуванням автоматизованої системи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірка І.О., суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.) відмовлено ТОВ "Поліпром" в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у даній справі, повернено ТОВ "Поліпром" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 378 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №712 від 04.10.2016 року, повернено скаржнику апеляційну скаргу з додатками, в тому числі платіжне доручення №712 від 04.10.2016 року (том 3, а.с. 130 - 131). Апеляційний суд виходив з того, що скаржником оскаржується ухвала місцевого господарського суду в частині прийняття рішення про здійснення запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення розпорядником майна боржника, яка не може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення господарського суду, оскільки не передбачена статтею 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), лише забезпечує рух судового процесу та не вирішує спір про права учасників провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з винесеною апеляційним судом ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 19.10.2016 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги ТОВ "Поліпром" на ухвалу місцевого господарського суду від 22.09.2016 року у даній справі, обґрунтовуючи неправильним застосуванням апеляційним судом до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року прийнято касаційну скаргу ТОВ "Поліпром" до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.11.2016 року о 10 год. 10 хв., зобов'язано заявника касаційної скарги надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання оригінал апеляційної скарги №04/10-2016/1 від 04.10.2016 року з додатками на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 року у справі №904/4861/15.

Однак, зобов'язання щодо надання документів, витребуваних ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року, скаржником виконано не було.

Разом з тим, з огляду на наявність в матеріалах справи копії витребуваної апеляційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути по суті касаційну скаргу ТОВ "Поліпром" на ухвалу апеляційного суду від 19.10.2016 року у справі №904/4861/15 (том 3, а.с. 128 - 129).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Отже, частиною 1 статті 106 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

За змістом апеляційної скарги за вих. №04/10-2016/1 від 04.10.2016 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Поліпром", як ініціюючим кредитором, оскаржується ухвала місцевого господарського суду від 22.09.2016 року в частині прийняття рішення про здійснення запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі про банкрутство, яка регулює хід судового процесу та не порушує прав учасників провадження. Згідно переліку за статтею 106 ГПК України не передбачено можливості перегляду таких ухвал місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

З огляду на таке, висновки апеляційного суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині узгоджуються з нормами господарського процесуального права.

Зазначене відповідає роз'ясненню згідно абзацу 3 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року про те, що якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною 2 статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину 2 статті 106 ГПК України.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що ухвали про відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів (вчинення запитів) права учасників провадження не порушують, оскільки зазначені судові акти лише забезпечують рух судового процесу та не вирішують спір про права учасників провадження у справі про банкрутство. Відтак, зазначені ухвали місцевого господарського суду не можуть оскаржуватися в апеляційному (та касаційному) порядку.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом права ініціюючого кредитора на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 22.09.2016 року колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки зазначене судове рішення оскаржується лише в частині вчинення запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення розпорядником майна боржника, що є діями судді місцевого господарського суду з підготовки справи до розгляду відповідно до вимог статті 65 ГПК України та статті 114 Закону про банкрутство, якими не вирішується питання про призначення розпорядника майна боржника по суті та в цілому не порушуються права учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комекс".

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі №904/4861/15 прийнята з дотриманням норм процесуального права та законодавства про банкрутство, а доводи скаржника за змістом касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Поліпром" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі №904/4861/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук