ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 6/288

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Малетича М.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2016у справі№ 6/288 Господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"ДоВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта",Про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 37233051,26 грн., Громніцький Ю. П., Івахненко І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ " Укрнафта" 28.07.2016 звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі № 6/288.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі № 6/288 (суддя Демидов В. О.) заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі № 6/288 задоволено та відстрочено виконання вказаного судового рішення до 11.08.2017 включно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288 (у складі колегії суддів: Зубець Л. П. - головуючого, Мартюк А. І., Алданової С. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі № 6/288 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 6/288 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) 37233051,26 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2007, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 та Вищого господарського суду України від 18.02.2008, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23141260,15 грн. основного боргу, 15848,25 грн. державного мита та 73,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

19.03.2008 на виконання вказаного судового рішення видано відповідний наказ.

В січні 2014 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі № 6/288.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, заяву відповідача задоволено частково та відстрочено виконання рішення суду до 01.02.2015.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 6/288, а заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду у справі №6/288 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 за результатами нового розгляду відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі №6/288.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 14.10.2014, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 у справі № 6/288 скасовано, а заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі № 6/288 задоволено та надано відстрочку виконання судового рішення на два роки, до 28.07.2016.

У липні 2016 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі №6/288 строком на один рік, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем, як боржником, вчинялись дії для виконання судового рішення. Проте на даний час судове рішення у справі № 6/288 залишається не виконаним в частині стягнення 3430546,29 грн. З урахуванням скрутного фінансового становища, відповідач не має можливості погасити борг перед позивачем, а застосування заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" може призвести до неможливості виконання відповідачем своїх поточних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №6/288 заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі № 6/288 задоволено та відстрочено виконання вказаного судового рішення до 11.08.2017 включно. При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем доведено належними доказами виключність обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З наведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, незважаючи на надання постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 відповідачу відстрочки виконання рішення у даній справі до 28.07.2016, судове рішення залишається невиконаним. При цьому, судом з'ясовано, що відповідачем вчиняються дії з погашення заборгованості перед позивачем. Так, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем частково припинено на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/521, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014, відповідач є власником 2061805,134 тис. куб.м. природного газу власного видобутку 2006 року. На час звернення відповідача із заявою про відстрочку виконання судового рішення до Господарського суду міста Києва, рішення суду у справі № 6/521 не виконано у зв'язку з чим відповідач не може реалізувати своє майно та погасити заборгованість, в тому числі і з виконавчого провадження №7411450 щодо виконання наказу у справі № 6/288.

Судом апеляційної інстанції враховано, що згідно із відомостями Державної фіскальної служби України станом на 01.04.2016 податковий борг відповідача складає більше 10,5 млрд. гривень, що з урахуванням скрутного фінансового становища товариства ускладнює добровільне оперативне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 у справі № 6/288, а примусове стягнення коштів в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", може призвести до нестачі обігових коштів та неможливості виконання відповідачем своїх поточних податкових зобов'язань.

Про скрутне фінансове становище також свідчать надані відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016р. та Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за другий квартал 2016 року (том справи - 5, аркуші справи - 61-64).

Відповідено до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наведені відповідачем доводи та надані суду докази, прийнявши до уваги, що на даний час судове рішення у справі № 6/288 залишається не виконаним в частині стягнення 3430546,29 грн., а також врахувавши можливі негативні наслідки при виконанні рішення у встановлений строк, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обставини, наведені відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2007р. у справі № 6/288, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочки виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288 Господарського суду м. Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288 Господарського суду м. Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288 Господарського суду м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі № 6/288 Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Грек Б. М. Малетич М. М.