ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 5002-24/3076-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2016 за скаргою публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 5002-24/3076-2012за позовомпублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"допублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"простягнення 17 595 800 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

Департаменту державної виконавчої служби МЮУ: Пацюк К.І.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 ВП № 37499732 та визнати вказану постанову недійсною.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2016 скаргу задоволено повністю. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 10.12.2015 ВП № 37499732 та скасовано зазначену постанову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 ухвалу місцевого господарського суду скасовано в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 ВП № 37499732 та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012 стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 17 595 800 грн. частки прибутку та 64 380 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 відстрочено виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012 до 01.01.2017.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. 10.12.2015 винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ВП № 37499732, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Вважаючи, що винесення зазначеної постанови є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки після винесення ухвали господарського суду Київської області від 12.11.2015 про відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012 до 01.01.2017 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню на підставі п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Задовольняючи скаргу в повному обсязі місцевий господарський суд виходив з того, що при винесенні постанови від 10.12.2015 державним виконавцем не враховано ухвалу господарського суду Київської області про відстрочку рішення суду, з виконання якого відкрите виконавче провадження, у зв'язку з чим дії державного виконавця є незаконними, а постанова про накладення арешту віл 10.12.2015 підлягає скасуванню.

Частково скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не повідомив державного виконавця про наявність судового рішення про відстрочення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012, станом на дату винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника належним чином завірена копія зазначеної ухвали у матеріалах виконавчого провадження була відсутня, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на законних підставах. Разом з тим, постанова про накладення арешту, яка була винесена після ухвали про відстрочку виконання рішення має бути скасована, як така, що суперечить рішенню суду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем у строки, надані для самостійного виконання рішення суду, останнє не виконано.

Разом з тим, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством не покладено на державного виконавця обов'язок встановлення факту, зокрема, про задоволення чи відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

В свою чергу ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що доказів надсилання ухвали господарського суду Київської області від 12.11.2015 про відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не надано, а станом на дату винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника належним чином завірена копія зазначеної ухвали у матеріалах виконавчого провадження була відсутня.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 19 Конституції України, у зв'язку з чим підстави для визнання незаконними дій державного виконавця відсутні.

Разом з тим, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (в редакції на час винесення ухвали господарського суду Київської області від 12.11.2015 про відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 5002-24/3076-2012) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Таким чином, враховуючи що Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в даному випадку позбавлений відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" права самостійно винести постанову про зняття відповідного арешту, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що неврахування зазначених обставин при вирішенні даної справи може призвести до порушення балансу матеріальних інтересів учасників спірних правовідносин та невиконання рішення, що вступило в законну силу, у зв'язку з чим постанова про накладення арешту, яка була винесена після ухвали про відстрочку виконання рішення, правомірно скасована місцевим господарським судом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Кондратова І.Д. Малетич М.М.