ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 922/572/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Матенков Р.С. - дов. від 06.07.15, відповідача: Шелехова О.М. - дов. від 26.01.15,

касаційну скаргуКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від06.07.15у справі№922/572/15 Господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмедіа"простягнення коштівРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмедіа" 44448 грн. боргу, 3255,11 грн. пені, 3546,94 грн. інфляційних втрат, 522,79 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/13-11 від 15.10.11 щодо сплати вартості послуг з розміщення реклами на транспорті за період з 01.04.14 до 05.01.15. При цьому, позивач вказував на те, що він згідно з договором №5-ТР/13 від 01.06.13 (сторонами у якому є КП "Київреклама" і КП "Київпастранс") набув права вимоги до відповідача та став кредитором за договором №14/13-11 від 15.10.11.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.15 (суддя Макаренко О.В.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд установив, що за умовами спірного договору підставою для проведення відповідачем оплати наданих послуг є сформовані та виставлені рахунки-фактури на їх оплату, проте такі рахунки відповідачеві не виставлялися та не направлялися. Відтак, суд визнав, що спірна сума є недоведеною; що у відповідача не виникло обов'язку з оплати послуг у заявленій сумі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.15 (судді: Пуль О.А., Лакіза В.В., Шевель О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Суд апеляційної інстанції не прийняв додаткові докази надані позивачем на підтвердження своїх вимог, оскільки вони не були предметом розгляду місцевим господарським судом і позивач не обґрунтував неможливості їх подання господарському суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 530, 610, 611, 625 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 43, 65, 99 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає необґрунтованою відмову судів у задоволенні позову та зазначає, що складання актів наданих послуг за договорами про надання послуг не є обов'язковим і вони не підтверджують факту отримання послуг; що позивач не повинен надавати відповідачеві рахунки на оплату спірних послуг, оскільки таке є обов'язком відповідача. Скаржник також вважає неправомірним неприйняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у справі.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.10.11 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київпастранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансмедіа" був укладений договір №14/13-11 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва. За умовами цього договору КП "Київпастранс" зобов'язався надавати відповідачу транспортні засоби для розміщення реклами - рекламних засобів, а відповідач, в свою чергу, використовувати їх відповідно до Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затвердженого в установленому порядку і умов цього договору, та здійснювати оплату за їх використання. Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що датою початку строку розміщення РЗ вважається день складання акта про нанесення реклами (розміщення РЗ) та підписання його уповноваженими представниками сторін. Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2 договору КП "Київпастранс" зобов'язався до 5 числа поточного місяця формувати рахунки за розміщення РЗ та надавати для підписання акти виконаних робіт (наданих послуг). Відповідач, в свою чергу, згідно з пунктом 3.3.3 договору зобов'язаний отримати акт виконаних робіт до 5 числа наступного після звітного місяця та упродовж 5 днів підписати його і повернути комунальному підприємству. Пунктом 3.3.4 договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити плату за розміщення РЗ. Оплата за цим договором здійснюється, починаючи з дня підписання акта нанесення реклами за кожним новим окремим РЗ. Розмір плати встановлюється КП "Київпастранс" в залежності від зони розміщення реклами, виходячи з базової плати (пункти 4.1, 4.2 договору). Разом з цим, відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору оплата за договором здійснюється в 3-денний термін з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше 15 числа місяця, за яким здійснюється оплата (за умови надання КП "Київпастранс" відповідних рахунків на оплату). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КП "Київпастранс", вказаному в договорі. Плата вноситься відповідачем окремо за кожним рахунком-фактурою. Пунктом 4.9 договору сторони обумовили, що відповідач здійснює оплату за фактичне розміщення рекламних засобів згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг). Суди також установили, що позивач - КП "Київреклама" згідно з договором №5-ТР/13 від 01.06.13 (сторонами у якому є КП "Київпастранс" і КП "Київреклама") набув права вимоги до відповідача та став кредитором за договором про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва №14/13-11 від 15.10.11. Позивач (як на підставу позову) посилався на те, що відповідачеві у спірний період (з 01.04.14 до 05.01.15) надавалися послуги за договором №14/13-11 від 15.10.11, за які він не розрахувався і його борг становить 44448 грн. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що рахунки на оплату спірних послуг відповідачеві, як то передбачено умовами договору, не виставлялися; що у відповідача не було даних (документального обґрунтування) для визначення розміру плати за розміщення реклами на комунальному транспорті у спірному періоді, з урахуванням кількості працюючих комунальних транспортних засобів для розміщення реклами, термінів розміщення реклами, тарифів, тощо. Судами було також установлено, що акти на підтвердження факту надання послуг за спірним договором господарському суду першої інстанції позивачем не надавалися. Відтак, суди визнали недоведеною позивачем заявлену суму заборгованості за послуги з розміщення реклами на комунальному транспорті у спірному періоді. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансмедіа" 44448 грн. боргу, 3255,11 грн. пені, 3546,94 грн. інфляційних втрат, 522,79 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Положеннями статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вже зазначалося, умовами спірного договору сторони обумовили, що підставою для проведення відповідачем оплати наданих послуг є сформовані і виставлені КП "Київпастранс" відповідачеві рахунки-фактури на оплату цих послуг; що оплата здійснюється за фактичне розміщення рекламних засобів згідно з актами наданих послуг. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, господарські суди установили, що рахунки на оплату послуг з розміщення реклами на комунальному транспорті відповідачеві, як-то передбачено договором від 15.10.11, не виставлялися і не направлялися; що у відповідача були відсутні дані для визначення розміру плати за розміщення рекламних засобів у спірному періоді за договором, з огляду на кількість працюючих у спірному періоді транспортних засобів комунальної власності для розміщення реклами, термінів її розміщення, тарифів. Суди також установили, що позивачем до суду першої інстанції не надавалися акти на підтвердження факту надання послуг за вказаним договором; що заявлена до стягнення сума є документально недоведеною, оскільки з матеріалів справи не вбачається, які саме послуги з надання місць розміщення реклами в комунальному транспорті та які тарифи до наданих місць застосовувалися позивачем. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Стосовно посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд безпідставно, на його думку, не прийняв до уваги надані ним додаткові докази, колегія суддів відзначає наступне. У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою покладається саме на заявника, який має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали йому подати ці докази місцевому господарському суду. Апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність. Судом апеляційної інстанції установлено, що позивач вказані документи місцевому господарському суду не надав, не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції, не навів причин такого неподання. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними і не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.15 у справі №922/572/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець